Новая крымская резолюция ООН: тренды-2020 и битва за поддержку

Пятница, 20 ноября 2020, 14:30 — , Центр прав человека ZMINA

18 листопада третій комітет Організації Об’єднаних Націй, що займається соціальними і гуманітарними питаннями, схвалив проєкт резолюції "Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна". За проголосували 63 країни, проти – 22, утрималися – 85.

Попереду – Генеральна Асамблея ООН, яка розгляне і голосуватиме за цю резолюцію у грудні.

Згадана резолюція – уже п’ята поспіль, оновлена і посилена. Починаючи з 2016 року, такий документ ГА ООН ухвалює щороку ("Європейська правда" розповідала про першу таку резолюцію у 2016 році, про зміни у 2017, про особливу увагу до бранців Кремля у 2018 та про продовження боротьби у 2019 році).

Тобто ухвалення подібної резолюції стало традиційним – але не перетворилося на формальність. Щоразу в документі з’являються нові положення або наголоси.

Розглянемо, які основні зміни відображені у тексті цьогорічної резолюції, як вони можуть вплинути на ситуацію на окупованому півострові та як змінюється підтримка кримських резолюцій країнами-учасницями ООН.

Цементування термінології щодо РФ як держави-окупанта

Проєкт тексту резолюції формує група держав, серед яких традиційно є Україна (цього року співавторами рішення стали ще 26 інших країн). Виходячи з цього, думка нашої держави там завжди врахована. У тому числі – щодо того, ким для нас є Росія.

Позначення статусу Криму як окупованої території містилося і в попередніх резолюціях ООН, та зараз ці тези ще більше посилені.

Зокрема, в проєкті резолюції йдеться, що "органи і посадові особи Російської Федерації, що діють на території тимчасово окупованого Криму, є нелегітимними і повинні іменуватися "окупаційна влада Російської Федерації".

Також зазначено, що в ООН стурбовані тим, що "міжнародні зобов'язання у сфері прав людини і відповідні міжнародні договори, учасницею яких є Україна, не виконуються повною мірою державою-окупантом у Криму, через що рівень дотримання прав людини в Криму після його тимчасової окупації Російською Федерацією значно знизився".

COVID-19 та права людини в Криму

Пандемія COVID-19 стала найбільшим потрясінням року для всього світу, і це очевидно знайшло відображення в проєкті нової резолюції щодо Криму.

Проєкт зазначає, що ООН "стурбована додатковими труднощами з реалізацією кримчанами прав людини і основних свобод в результаті непотрібних і невідповідних обмежувальних заходів, запроваджених державою-окупантом під приводом боротьби з пандемією COVID-19, а також неадекватністю (протиепідемічних) заходів".

Справді, міжнародне гуманітарне право зобов’язує окупаційну владу забезпечувати здоров'я населення та гігієну на окупованих територіях та задовольняти медичні потреби населення без будь-якої дискримінації.

Починаючи з березня 2020 року, Кримська правозахисна група (КПГ), яка постійно моніторить реакцію окупаційної влади на пандемію COVID-19, зібрала низку доказів, що Росія не вжила належних заходів для боротьби з поширенням коронавірусу серед кримчан. А офіційні дані про кількість хворих і про смертність від COVID-19, на думку правозахисників, є заниженими.

Щоденні рейси з Москви – російського регіону з найбільшою кількістю підтверджених випадків COVID-19, які не припиняли літати до Криму, – додатково провокували поширення епідемії на півострові.

До того ж, незважаючи на пандемію, окупаційна влада проводила в Криму військові паради, після чого кількість інфікованих серйозно зросла.

Додатково проєкт резолюції звертає увагу на поширення коронавірусу у в’язницях. Зокрема, йдеться про "неадекватні умови... включаючи переповненість камер та відсутність належного медичного обслуговування, у зв'язку з чим утримувані особи піддаються ризику, пов'язаному з поширенням захворювань, включаючи COVID-19".

За даними КПГ, ув'язнених, у яких виявляли симптоми респіраторних інфекцій, розміщували в так званій "карантинній" камері в Сімферопольському ізоляторі №1, де відсутні належні санітарні умови та навіть гаряча водопровідна вода. Ув'язнених не забезпечували масками чи дезінфікуючими засобами, не проводили тестування на COVID-19.

На додаток, Сімферопольський СІЗО постійно був переповнений (це підтверджено офіційно).

Блокування доступу кримчан до української освіти

Проєкт резолюції знову піднімає питання про дії РФ щодо "мілітаризації та асиміляції молоді в Криму Російською Федерацією", але крім того – вперше у проєктах рішень ГА ООН – визнає проблему "блокування РФ доступу кримчан до української системи освіти".

Це – серйозна проблема.

Росія проводить у Криму політику знищення української ідентичності через освітні установи.

Україна намагається цьому протидіяти: у 2014 році запустили систему переведення кримських студентів до вишів на материку; із Сімферополя до Києва переїхав Таврійський національний університет. У 2016 році затвердили спрощену систему вступу мешканців окупованих територій до ВНЗ України; у 2020 – скасували ЗНО для вступу абітурієнтів з окупованих територій до всіх вищих навчальних закладів України (в рамках встановлених квот).

Втім, ситуація з доступом кримських абітурієнтів до українських вишів ускладнилася після початку пандемії. КПВВ з українського боку то перекривалися, то відкривалися знову. Росія спочатку узагалі заборонила виїзд кримчан на материкову Україну; потім дозволила лише одноразовий виїзд.

Усе це значно обмежило можливість кримських дітей складати іспити в школах та вищих навчальних закладах України. Студенти з Криму опинилися в ситуації, коли, виїхавши на навчання, вони не могли повернутися додому до кінця карантину.

Таким чином, близько трьох тисяч кримських студентів, які навчаються в українських університетах, опинилися у ситуації невизначеності та стресу. Дехто з них не ризикував їхати на материк, щоб продовжити навчання в українських університетах. Такі дії РФ порушують статті Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.).

Назвати поіменно ув’язнених правозахисників

У проєкті резолюції міститься згадка про двох кримськотатарських правозахисників – Еміра-Усеїна Куку та Сервера Мустафаєва. Обох окупаційна влада звинуватила в тероризмі та кинула за ґрати: Куку отримав 12 років ув’язнення, Мустафаєв – 14 років.

При цьому якщо прізвище Еміра-Усеїна Куку було і в попередніх резолюціях, то координатор "Кримської солідарності" Сервер Мустафаєв, заарештований у 2018 році, згадується вперше. Це – відзначення на найвищому рівні його зусиль із захисту політичних в’язнів на чолі ініціативи "Кримська солідарність". Раніше Amnesty International також визнала Сервера Мустафаєва в'язнем сумління, якого переслідують виключно через його правозахисну діяльність.

Треба сказати, що включення конкретних прізвищ до резолюцій ГА ООН – надзвичайно рідкісне явище.

Зазвичай резолюції обходяться знеособленим описом проблеми та загальними фразами.

Це також допомагає у боротьбі за звільнення кримських політв’язнів, адже робить їх прізвища відомими на весь світ. Так, у попередніх резолюціях були згадки про Олега Сенцова і Володимира Балуха – і вони обидва зараз на свободі.

Також уже другий рік поспіль у тексті резолюції, яка виноситься на ГА ООН, згадується ініціатива "Кримська солідарність", яка відстежує та документує порушення прав людини, надає правову допомогу, спостерігає за судовими процесами та надає допомогу сім’ям політв’язнів.

Погіршення ситуації з кримськими політв’язнями

В тексті майбутньої резолюції також містяться заклики до звільнення політичних в’язнів.

У вересні 2019 року на свободу вийшли 11 політв’язнів, включно із Олегом Сенцовим, Олександром Кольченком, Володимиром Балухом.

Відтоді нових звільнень кримських політв’язнів не відбулося. Навпаки, після цього російська влада ув'язнила в Криму ще щонайменше 28 громадян України за політично мотивованими справами.

Проєкт резолюції закликає державу-окупанта "дозволити українським посадовцям, включаючи Уповноважену ВР з прав людини, відвідувати всіх ув’язнених українців, включаючи політичних в’язнів у Криму та на території РФ".

Окремо документ наголошує на проблемі масових звинувачень у "тероризмі, екстремізмі та шпіонажі", однією з цілей яких стали громадські активісти та журналісти з ініціативи "Кримська солідарність".

У 2020 році "Кримська солідарність" продовжувала стикатися із залякуваннями та масштабними арештами своїх активістів. В даний час щонайменше 44 з них утримуються під вартою. Серед них – кримськотатарські громадянські журналісти, активісти та правозахисники, зокрема Сервер Мустафаєв, Сейран Салієв, Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов, Сулейман Асанов, Тимур Ібрагімов, Руслан Сулейманов, Рустем Шейхалієв. Багато з цих політв'язнів, на порушення міжнародного гуманітарного права, були незаконно перевезені з тимчасово окупованого Криму до Росії. Всього позбавлені волі дев'ять громадянських журналістів, троє правозахисників і 32 волонтери "Кримської солідарності", які відвідували судові засідання, організовували передачі в СІЗО, опікувалися родинами інших політв’язнів і допомагали їхнім дітям.

Загалом з початку 2020 року було ув'язнено сім нових активістів "Кримської солідарності", ще один – під домашнім арештом. Усім активістам висунули звинувачення у тероризмі за російським законодавством.

Нові релігійні переслідування в Криму

Згідно з проєктом резолюції, ГА ООН планує окремо закликати РФ гарантувати право на свободу релігії, зокрема для вірян Православної церкви України (ПЦУ), мусульман і "Свідків Єгови".

Саме ці три релігійні групи піддавалися найбільшим переслідуванням протягом останнього року в Криму.

Так, у 2020 році тривало кримінальне переслідування кримських мусульман за звинуваченням у членстві в "Хізб ут-Тахрір". Від початку 2020 року ще 10 осіб позбавили волі за звинуваченнями у належності до цієї організації; серед них – блогери, журналісти та місцеві активісти.

Зараз у місцях позбавлення волі у політично мотивованих справах перебувають 69 кримських мусульман, ще п'ять людей – під обмеженням пересування.

Після визнання Верховним судом РФ у 2017 році "Свідків Єгови" екстремістською організацією в Криму вона також підпадала під заборону. У 2020 році окупаційна влада Криму ув’язнила шістьох таких вірян за їхні релігійні переконання. Двоє з них отримали вироки – по шість років тюремного ув’язнення.

У 2020 році дії російської влади в Криму також були спрямовані на подальше переслідування Православної церкви України. Служба судових приставів РФ передала указ про знесення церкви в Євпаторії архієпископу Кримської єпархії ПЦУ Клименту. Таке рішення кримський "суд" ухвалив нібито через ненадання доказів, що підтверджують "законність використання земельної ділянки та будівлі" релігійною громадою. Крім того, окупаційна вимагає від ПЦУ залишити будівлю Собору святих Володимира та Ольги у Сімферополі.

Як мобілізувати підтримку

Це далеко не всі новації документа.

Серед інших доповнень у тексті резолюції – нові повідомлення про випадки тортур з боку ФСБ, про неприпустимість кримінального переслідування за відмову кримчан служити в російській армії або дискримінації кримчан, що відмовилися від російських паспортів, та цілеспрямованого переслідування кримських татар.

Новою є констатація "права всіх внутрішньо переміщених осіб і біженців, які постраждали від тимчасової окупації Криму Російською Федерацією, на повернення у свої будинки в Криму" тощо.

Багато із нових поправок до резолюції просували правозахисні організації. Ці зміни відображають нові тренди в Криму за останній рік.

Та посилення тексту резолюції – це щоразу "палиця на два кінці".

З одного боку, це дає можливість Україні додавати нові дані щодо порушень прав людини і міжнародного гуманітарного права в Криму, закріплювати оцінки цих явищ на рівні Генасамблеї ООН, розбудовувати політику міжнародного невизнання окупації.

Але з іншого боку, це означає, що можна втратити підтримку частини країн, які бояться гостро критикувати Російську Федерацію.

Щороку кількість країн, які підтримують кримську резолюцію, змінюється. Число країн, які голосують за, коливається в межах 60-80, проти голосують 20-30 країн, а ще 70-80 країн утримуються.

Для результативного голосування і ухвалення резолюції Генасамблеєю ООН значення має саме співвідношення голосів за і проти. Тож навіть якщо країн, що утрималися, більше, ніж тих, які проголосували "за", – резолюція все одно приймається.

Однак це має певний моральний вплив, адже якщо все більше країн переходять від підтримки до пасивного "abstention", це свідчить про певну "втому" від кримської тематики, неготовність підтримувати Україну, яка вже сьомий рік перебуває у стані війни і протистоїть окупації.

Сигнальне голосування на третьому комітеті цього року продемонструвало найменшу підтримку резолюції за всі роки – всього 63 країни (при 85 тих, що утрималися).

З іншого боку, і кількість країн, які не підтримали резолюцію, теж була найменшою за всі роки – 22. Проти завжди голосують Росія і її сателіти – Венесуела, Сирія, Куба, Білорусь, Вірменія; також стають ситуативними союзниками Росії країни, у яких самих великі проблеми з правами людини, такі як Китай чи КНДР, адже вони загалом виступають проти резолюцій, сфокусованих на певних країнах/територіях.

Такі результати свідчать про те, що фокус уваги до кримської тематики в ООН зсувається в поле невизначеності.

Однак усе ще можна змінити.

"Комітетське" голосування за проєкт – сигнальне. Усе вирішуватиме Генасамблея ООН у грудні, і до цього часу в українських дипломатів ще є час переконати країни, які сумніваються.

Громадянське суспільство, правозахисні організації, що працюють в окупованому Криму, тут є партнерами для МЗС. Вони можуть додатково працювати з урядами інших держав, надавати свої аргументи, дані, зібрані безпосередньо в Криму. 

Загалом сумнівів у тому, що ця резолюція буде прийнята, як і в попередні роки, немає. Основна битва – за увагу і проти байдужості тих, "чия хата скраю".

Автор: Тетяна Печончик,

Центр прав людини ZMINA, у співпраці із Кримською правозахисною групою,

для "Європейської правди"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua