Европейский пас ООН: как ПАСЕ помогает наказать Россию за агрессию

Вторник, 3 мая 2022, 07:00 — , для Европейской правды
Фото Дмитра Ларіна, "Українська правда"

Минулого тижня в Страсбурзі відбулася весняна сесія ПАРЄ – перша повноцінна сесія після початку російського вторгнення.

Після 24 лютого позиція асамблеї принципово змінилася: переважна більшість її членів нарешті почали усвідомлювати загрозу, яку становить РФ для всього континенту. Достатньо згадати одноголосне рішення про виключення Росії з Ради Європи на екстреній зустрічі ПАРЄ у березні.

Тож не дивно, що і цього разу на порядку денному були українські питання.

До того ж, що символічно, доповідачами з цих питань стали представники керівництва асамблеї.

 

Що ухвалили у Страсбурзі?

Лідер групи соціалістів, німець Франк Швабе готував доповідь за назвою "Наслідки агресії РФ: роль і реакція Ради Європи", а лідер групи Європейської народної партії, поляк Александер Почей – документ про притягнення до відповідальності винних у міжнародних злочинах, скоєних під час агресії РФ. 

Обидві резолюції ухвалили на цій сесії, і їхній зміст також є досить позитивним для України. Адже в них:

(1) різко засуджуються дії РФ;

(2) містяться заклики до підтримки України як з точки зору посилення оборонного потенціалу, так і задоволення гуманітарних потреб;

(3) висловлюється підтримка створення фонду відновлення України;

(4) наголошується на зобов’язанні всіх держав-членів Ради Європи запобігати злочину геноциду;

(5) зазначається, що заарештовані активи підсанкційних юридичних і фізичних осіб РФ не можуть бути повернуті Росії до зміни режиму та мають бути використані для компенсації шкоди, завданої агресією РФ.

Також асамблея ухвалила рішення, яке може здаватися несподіваним, – рекомендації щодо продовження використання російської мови у Раді Європи. Після виходу РФ російська більше не є державною мовою для жодного члена організації.

Утім, у Страсбурзі вирішили не відмовлятися від російської мови.

Франк Швабе запропонував зберегти її використання в значному обсязі, і асамблея це підтримала.

Мотив цього рішення – зберегти контакт із суспільством Росії та Білорусі.

Остаточне рішення ще має ухвалити Комітет міністрів, але ПАРЄ рекомендує й надалі перекладати всі документи Ради Європи російською. А от трансляції засідань ПАРЄ цією мовою, імовірно, вже не буде.

Ще одне рішення, цього разу варте всілякої підтримки: будь-яка співпраця з російською та білоруською опозицією ставиться в залежність від визнання її представниками територіальної цілісності держав-членів Ради Європи, у тому числі України.

Окрім цього, варто зупинитися на двох ідеях із резолюції про притягнення до відповідальності винних у міжнародних злочинах.

По-перше, асамблея закликала держав-членів Ради Європи "терміново створити спеціальний міжнародний кримінальний трибунал", який "не має бути обмежений державним імунітетом або імунітетом голів держав і урядів, як і інших високопосадовців", а також закликала Генеральну Асамблею ООН підтримати створення такого трибуналу.

По-друге, ПАРЄ закликала ГА ООН "запитати консультативний висновок Міжнародного суду ООН про можливі обмеження права вето постійних членів Ради Безпеки ООН".

Тобто – про позбавлення Росії її ключового інструменту в Радбезі, який вона використовує для блокування будь-якої реакції на свою агресію проти України з боку цього органу ООН, відповідального за підтримку міжнародного миру та безпеки.

Міжнародний трибунал

В експертних колах активно обговорюється ідея притягнення до відповідальності вищого керівництва Російської Федерації за скоєння злочину агресії проти України. Оскільки злочин агресії має особливий юрисдикційний режим за Статутом Міжнародного кримінального суду, необхідне створення окремого трибуналу з відповідною юрисдикцією.

Однією з перших таких ініціатив стала Заява із закликом про створення спецтрибуналу від українських та іноземних юристів-міжнародників та політиків. З її підтримкою виступив і очільник МЗС Дмитро Кулеба. 

Утім, ініціатива отримала й певну критику. Зокрема, висловлювалося занепокоєння, що через наявність імунітету в лідерів держав, урядів і високопосадовців такий трибунал не зможе переслідувати найвище керівництво РФ – Путіна, Лаврова тощо. 

Дійсно, такий імунітет існує.

Міжнародний суд ООН каже, що лише деякі міжнародні трибунали можуть судити осіб, захищених цим імунітетом, як-от Міжнародний кримінальний суд стосовно тих держав, що є його членами, а також Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії, Міжнародний трибунал щодо Руанди стосовно усіх членів ООН.

Два останні трибунали мають такий привілей через те, що вони були створені Радою Безпеки ООН, чиї рішення є обов’язковими для виконання: така норма передбачена Статутом ООН.

Постає питання: якщо наш трибунал не буде схвалено Радою Безпеки через російське вето та Росія не стане членом договору про створення такого трибуналу – то чи зможе це судовий орган подолати імунітет Путіна як голови держави?

На це питання немає однозначної відповіді. Тим більше – ствердної.

Один виняток в історії вже був: спеціальний суд для Сьєрра-Леоне доводив можливість притягати до відповідальності президента Ліберії Чарльза Тейлора просто на основі свого міжнародного характеру, але це рішення вважають неоднозначним, і не факт, що його зможуть повторити.

Утім, схвалення такого трибуналу Генеральною Асамблеєю ООН, як пропонує резолюція ПАРЄ, могло би посилити позиції майбутнього трибуналу, адже за Статутом ООН держави мають надавати усіляку допомогу в здійсненні заходів ООН. Навіть попри те, що резолюції Генасамблеї, на відміну від рішень Радбезу, не є обов’язковими для виконання.

Генасамблея ООН вже відкрила позачергову сесію щодо російської агресії в рамках механізму "Єдність заради миру", що передбачений якраз для тих випадків, коли Рада Безпеки виявляється нездатною підтримувати мир на планеті. Якщо в рамках такої сесії ГА ООН буде схвалено договір про створення міжнародного трибуналу для притягнення до відповідальності винних у скоєнні злочину агресії, з положенням про відмову від імунітету для керівників держав – то цей трибунал, імовірно, зможе вважати, що імунітет для Путіна і компанії не діє.

А резолюція ПАРЄ допоможе ГА ООН ухвалити таке рішення.

Змінити правила гри у Радбезі

Ще цікавіший аспект резолюції – заклик до Генасамблеї запитати в Міжнародного суду ООН консультативний висновок про обмеження використання Росією права вето.

Консультативний висновок – особливий міжнародно-правовий інструмент, передбачений Статутом ООН. Він виноситься за запитом ГА ООН, і для рішення достатньо простої більшості голосів.

Така думка Суду формально не є обов'язковою, проте вона вкрай авторитетна.

Цей інструмент часто використовується, щоб обійти наявність згоди іншої держави на розгляд міждержавної скарги.

У теорії Україна могла б запитати в Міжнародного суду підтвердження того, що анексія Криму є порушенням міжнародного права або що Росія порушила Статут ООН, напавши на Україну 24 лютого. Утім, ці порушення РФ є настільки очевидними для міжнародного співтовариства, що навіть якщо ми за декілька років отримаємо цей висновок Суду ООН, він лише підтвердить і без того всім зрозумілі істини.

Куди важливіше отримати думку Міжнародного суду ООН про обмеження для застосування Росією права вето у Раді Безпеки. Відомо, що РФ діє як постійний член РБ ООН (нехай і ставши ним за дуже сумнівною процедурою) та може ветувати будь-які рішення Ради Безпеки.

У підсумку ми маємо замість РБ ООН заблокований орган, не здатний зупинити агресію РФ. 

Росії дозволяли йти на пряме порушення Статуту ООН навіть у межах її роботи в Радбезі. Статут ООН (ст. 27) зобов’язує "сторону спору утримуватися від голосування" за низкою рішень Ради Безпеки (за розділом про мирне розв’язання спорів), але Росія ветувала ці рішення стосовно України.

Утім, до повноваження Радбезу вживати заходи для протидії агресії стаття 27 все одно не застосовуються. Але є інша норма, яку можна спробувати застосувати, щоб зупинити РФ.

Ст. 2 Статуту ООН встановлює, що держави-члени ООН  "сумлінно виконують узяті на себе за цим Статутом зобов’язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права й переваги", які випливають з членства в Організації.

Чи сумлінно виконує РФ свої зобов’язання? Відповідь очевидна - ні. І це мало би впливати на можливість РФ використовувати таку перевагу свого членства в ООН, як право вето.

Звичайно, існують ризики. Міжнародний суд ООН – дуже консервативний. Він не зможе здійснити реформу Статуту ООН або докорінно змінити ті несправедливі норми, які існують зараз. Але навіть якщо Суд просто підтвердить, що ст. 2 Статуту ООН не дозволяє постійним членам РБ ООН абсолютно необмежено використовувати право вето, це стане одним із найглибших тектонічних зсувів за майже 77 років існування Організації та ще більше актуалізує реформу системи ООН.

Підсумки сесії ПАРЄ

Поява таких креативних, проте цілком реалістичних юридичних конструкцій у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи свідчить про початок глибоких змін у міжнародному праві.

Змін, каталізатором яких став потужний спротив України російській агресії.

Беручи участь у березні в дискусіях щодо можливих дій уряду України в рамках системи ООН, українські юристи-міжнародники, включно з автором цього тексту, уважно розглянули ці дві опції та оцінили їх як досить перспективні. Утім, просування цих ідей польським доповідачем і майже одностайна підтримка з боку Парламентської асамблеї Ради Європи дійсно приємно вразили та продемонстрували, що у світі зріє консенсус щодо притягнення агресора до відповідальності та подолання безкарності постійних членів Ради Безпеки ООН.

Україна нині опинилася на вістрі зміни системи світової безпеки. По суті, ці зміни стартують просто зараз.

Саме підтримкою цих історичних ініціатив найбільше запам’ятається весняна сесія Парламентської асамблеї Ради Європи 2022 року.

Автор: Ерік Кучеренко,

фахівець з міжнародного права,

помічник народної депутатки України Лесі Василенко

 
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
Реклама: