Союз Орбана и Трампа. Как два одиозных лидера объединяются для совместных действий после 2024 года

Вторник, 9 августа 2022, 18:08 — , для Европейской правды
Фото з facebook-сторінки Віктора Орбана
Угорський прем'єр на з'їзді американських консерваторів. Даллас, 7 серпня 2022 року

Якщо ви вважали, що проросійські та ледь не расистські заяви угорського прем’єра Віктора Орбана виштовхнуть його у політичну ізоляцію – то для вас є погана новина. У нього лишилися друзі, прихильники та вдячна аудиторія.

Днями прем’єр Орбан вкотре здобув прихильність у Сполучених Штатах. Його півгодинний виступ у Далласі, Техас на Конференції консервативної політичної дії (CPAC) викликав фурор та овації серед американців.

Риторика Орбана не стала більш толерантною чи прозахідною. Рівно навпаки – він навіть загострив риторику та постійно підкреслював, що нинішня Європа є його противником. "Я – лідер країни, яка день за днем виживає під облогою прогресивних лібералів... Але ми будемо говорити правду, навіть якщо пів світу нападають на нас", – заявив він на початку промови, зриваючи вигуки підтримки американців на кожній паузі.

Його успіх можна пояснити вдалими комунікаційними прийомами та підходами. Однак не менш важливо те, що виступ Орбана у Техасі довів: популізм та загрози демократії з боку політиків зачаровують значну частину виборців по обидва боки Атлантики.

А спроба Орбана зайняти нішу головного партнера американських консерваторів у Європі створює додаткові ризики для України. 

Свій серед консерваторів

Спершу – коротко про те, перед ким виступав угорський прем’єр. На даллаській конференції Орбан звертався до американських консерваторів – а це 36% населення США (це лише на 1% менше, ніж тих, хто ідентифікує себе як "поміркованих", та на 11% більше, ніж "лібералів", дані Gallup). Тобто це значна частина суспільства й великий електорат.

Переважно консерватори – це республіканці, серед яких три чверті називають себе консерваторами (серед демократів – всього 12%).

Американські консерватори – переважно старші люди та менш освічені, а також більш вразливі до популізму й пропаганди. Нещодавнє дослідження засвідчило, що американські консерватори гірше за лібералів відрізняють правду від неправди.  

Саме консерватори часто сприймають світ у парадигмі "свій-чужий".

Ти або віриш в Бога, або ні.

Ти або відкритий до мультикультуралізму, або закриваєш кордони від "чужинців".

Віктор Орбан поцілив у саме серце консерваторів від самого початку промови, чітко окресливши свою приналежність: "Я найдовше обіймаю посаду прем’єра у Європі, я – єдиний антиміграційний політичний лідер на нашому континенті, я – батько п’ятьох дітей та дід п’ятьох онуків". 

Інший важливий момент – це поведінка Орбана на сцені, яка радше нагадувала виступ Дональда Трампа. Угорський прем’єр багато жартував, повторював короткі речення, підморгував, реагував на найактивніших прихильників, давав час для аплодисментів, виказував зверхність та демонстрував образ "бувалого", якому відкрилися таємниці світоустрою.

А тих, хто вважає його расистом чи антисемітом, він назвав "просто ідіотами", додавши аргумент, який важко назвати переконливим для всього світу, але який чудово "заходить" саме для консервативної аудиторії. "Я християнин, а отже, я точно не можу бути расистом", – заявив він, вкотре зірвавши аплодисменти.

Згадка про Трампа та про наслідування його стилю не є випадковою. Дональд Трамп був головним учасником CPAC та виступав майже дві години, після того як укотре виграв голосування на конференції на символічну "посаду" кандидата у президенти від консерваторів. І не просто виграв: він здобув аж 69% голосів присутніх, на 10% більше, ніж на минулій зустрічі у лютому.

Дональд Трамп вже готується до виборів 2024 року і нарощує підтримку. А Орбан, наслідуючи його поведінку, зміг стати "своїм" для аудиторії.

Світ, повний ворогів

Дональд Трамп був і лишається також безперечним лідером американських (і не тільки) конспірологів. Він і на посаді президента не спростовував змовницькі теорії, а виправдовував тих, хто їх поширює, кажучи, що вони у пошуках своєї "правди". Це додавало президенту США політичних балів, зокрема серед маргіналізованих верств населення, а також допомагало конструювати світ альтернативних фактів, в якому в Трампа з’являються шанси на переобрання. Бо реальні факти найчастіше грають проти нього.

Цим прийомом користується і Віктор Орбан, що він знову довів у Далласі.

Зустріч із ним Дональд Трамп у своїй соціальній мережі прокоментував так: "Ми обговорили багато цікавих тем – мало хто знає так само багато про те, що відбувається сьогодні у світі".

Значну, якщо не більшу частину своєї промови Орбан присвятив тим, хто стоїть на заваді свободі – утім, у його розумінні цього слова. Свободою угорський прем’єр вважає консервативні цінності. А тому противниками свободи, у його версії, є "ліберали, що зруйнували політику". "Зараз Захід воює проти себе. Усі глобалісти можуть піти до пекла", – "пояснив" свою позицію угорський прем’єр.  

Одним з головних ворогів (спільних – і своїх, і американських консерваторів) він визначив ліберальні ЗМІ, дослівно повторюючи риторику Трампа щодо них.

У своїй промові Орбан рясно сіяв ненависть та страх. Він чимало маніпулював з релігійною тематикою та вдавався ледь не до сакральних погроз: "Якщо відділити західну цивілізацію від християнської спадщини, то стануться страшні речі. Давайте відверто, найжахливіші речі в сучасній історії творили люди, які ненавиділи християнство".

Загалом до своєї релігійності Орбан повертався неодноразово – хоча й невідомо, чи щиро, зазначають американські ЗМІ, які досліджували спроби Орбана отримати прихильність американських консерваторів. New Yorker цитує професорку Принстонського університету Кім Шепелле про те, що "ніхто й ніколи не бачив Орбана в церкві, і він зовсім не релігійний".  

Окрім релігійної ненависті, Орбан висловлював нетерпимість до міграції, гендерних та класових питань, назвавши ці три проблеми найбільшими викликами цивілізації. Щоб яскраво описати його дискримінаційну риторику, достатньо наступної фрази: "Нам потрібно менше гендерів та більше рейнджерів".

Війна і міфи

У своїй промові Орбан згадав також війну в Україні, присвятивши їй окремий блок у завершальній частині виступу. Утім, цю згадку можна назвати феноменальною. Бо там не йдеться ані про воєнні злочини російських солдатів, ані про ядерний та енергетичний шантаж Росії, немає ані слова про Путіна та його імперські амбіції.

Лише вдумайтеся, угорський прем’єр всерйоз покладає на Захід відповідальність за продовження війни та смерті українців. А ключем до завершення війни проти України він вважає домовленість керівників України та США. "Стратегія лідерів-глобалістів лише посилює та продовжує війну, зменшує шанси на мир. Без американсько-російських переговорів не буде миру в Україні. Все більше людей буде гинути, все більше страждатимуть від економічного колапсу".

Як відомо, такий підхід повністю відкидається і Україною, і адміністрацією Байдена, тому Орбан оголосив її "слабкою" й очікує на пришестя рятівника-Трампа (який, нагадаємо, заявляв навіть, що війни можна було б уникнути, якби Україна не пручалася та відмовилася від Криму та НАТО).

Утім, Орбану довелося враховувати: його аудиторія у США є антиросійською.

На відміну від ексцентричного Трампа, який ще від часів президентства є прихильним до домовленостей з Путіним, його виборці налаштовані інакше. Американське суспільство загалом має дуже антиросійські настрої, а серед республіканців вони є ще вищими.

Також у США є високою підтримка України у війні.

Цього немає у колі виборців угорської партії влади Fidesz – але, як виявилося, для Орбана не проблема перелаштуватися під вимоги нової аудиторії

"Україна – наш сусід. Вони мають нашу повну солідарність", – заявив він, на додаток показавши, що і у цьому питанні готовий до жорсткої маніпуляції. "Наразі до Угорщини прибув майже 1 млн біженців. Для країни з населенням 10 млн це дуже багато", – заявив він. Це – брехня. Угорська статистика станом на кінець травня, наприклад, свідчила про те, що заявки на тимчасовий захист подало менше 20 тисяч українців. Натомість Орбан оперує даними про кількість перетинів кордону, хоча понад 95%, як свідчить статистика, це поїздки через Угорщину транзитом або короткострокові в’їзди з поверненням на Закарпаття, які Орбан зараховує як "надання прихистку для українців".

Виклик Байдену та демократичному світові

Фактично Орбан вступив у американську передвиборчу кампанію 2024 року на боці свого кумира Дональда Трампа, який прагне знову балотуватися у президенти США. Угорський прем’єр назвав "помстою" за його консервативні погляди те, що чинний американський уряд нещодавно розірвав податкову угоду з його країною.

"Ваша адміністрація чинить ідеологічний тиск на Європу та, зокрема, Брюссель. Адміністрація змушує нас змінити фундаментальне – християнство. Цей світ змушує нас змінити конституцію відповідно до ліберальних концепцій глобалістів. Американські демократи ненавидять мене та зводять на мене наклепи", – у звичній трамповій манері звертався до публіки Віктор Орбан.

Він також наполягав, що американська влада, мовляв, чинила перепони його приїзду.

Та апофеозом стала фраза: "Нам потрібна сильна Америка з сильним лідером". Це вже було складно назвати натяком. Угорський прем’єр ледь не відкрито казав, що Байден – слабкий лідер, якому не впоратися з сучасними кризами.

Хтось може сказати, що Орбан у цьому виступі, немов Дон Кіхот, боровся з вітряками.

Та великою помилкою буде сприймати "альтернативний світ Орбана" несерйозно.

У 2016 році чимало людей так само сміялися з ідеї, що Дональд Трамп може стати американським лідером. Але попит на його конспірологію, антисистемні висловлювання, мачизм та популізм виявився захмарним. Трамп зміг вибороти перемогу за рахунок поляризації та суспільного невдоволення.

Ту саму тактику взяв на озброєння Віктор Орбан.

Він, зокрема, так само, як і Трамп, веде війну з медіа та незалежними організаціями, бо вони ґрунтовно критикують його діяльність.

Виступ Орбана на конференції в Далласі також був просякнутий наративами, які вигідні Кремлю. Він підриває довіру до західних цінностей та демократії, а також пропонує світопорядок, в якому великі держави можуть вирішувати долю інших. Він підживлює нетерпимість людей та направляє її проти своїх ворогів.

Але передусім він розраховує на головне: на перемогу Дональда Трампа на президентських виборах 2024 року.

У цьому разі Віктор Орбан автоматично стане його головним, перевіреним, випробуваним союзником у Європі. А Білий дім отримає "партнера", чиї ідеї часом відверто спрямовані проти України.

Автор: Ігор Мисловський,

Інститут журналістики КНУ імені Шевченка,
для "Європейської правди"

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ ВІДЕО:

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
Реклама: