Европейский ленд-лиз для Украины: какой может быть военная помощь ЕС

Среда, 19 октября 2022, 08:30 — , для Европейской правды
Фото пресслужби НАТО
Навчання НАТО Strong Cohesion 2022 у Словаччині. Вересень 2022 року

Від початку повномасштабної російської агресії Україна працювала над запуском ленд-лізу озброєння не лише зі США, а й з європейськими партнерами.

Втім, у ЄС, на відміну від Сполучених Штатів, за минуле півріччя суттєвого прогресу в цьому питанні не відбулося.

Обмеження, озвучені деякими європейськими країнами, щоб запевнити своїх громадян, що "їх не втягнуть у війну", насправді грають на користь агресора.

Як міг би виглядати європейський ленд-ліз для України? Як його запустити? І чому подібна програма стане корисна і для самого ЄС?

Обмежена допомога

Допомога Україні стала першим випадком в історії, коли Євросоюз надає летальне обладнання третій країні. За іронією долі, ЄС надає Україні летальну зброю через свій Європейський фонд миру (EPF).

Від 24 лютого було оголошено шість пакетів військової допомоги Україні, завдяки чому загальна сума коштів, наданих нам через Європейський фонд миру як для летальної, так і для нелетальної зброї, досягла 3 мільярдів євро.

Втім, за даними Кільського інституту світової економіки, з кінця квітня європейські зобов'язання щодо військової допомоги Україні мають тенденцію до зниження. Попри те, що війна вступила у критичну фазу, нові двосторонні ініціативи з надання допомоги у країн ЄС вичерпалися.

Проте за останні місяці спостерігаються певні зрушення у загальноєвропейському підході до військової допомоги Україні.

Зокрема, міністри оборони країн Європейського Союзу на зустрічі у Празі 30 серпня погодилися розпочати роботу над схемою місії ЄС з військової допомоги Україні на тлі широких дебатів щодо збільшення витрат на оборону та військову підготовку.

17 жовтня міністри закордонних справ країн ЄС на зустрічі у Люксембурзі схвалили рішення про створення місії військової допомоги на підтримку України (EUMAM Ukraine).

Місія має розпочати роботу в середині листопада. Вона працюватиме на території держав-членів Євросоюзу і матиме свій оперативний штаб у Брюсселі для загальної координації на стратегічному рівні.

Мандат місії триватиме два роки. Загальна сума витрат на цей період становитиме 106,7 млн євро.

Очікується, що протягом цього часу навчання пройдуть до 15 тисяч українських військовослужбовців, пізніше їхня кількість може зрости.

Польща буде однією з базових країн, на території якої проходитимуть навчання українські військові, що логічно пояснюється географічною наближеністю до України.

На додачу до запланованої навчальної місії, ЄС також хоче найближчими місяцями значно розширити військову допомогу Україні в питанні постачання озброєнь у межах Європейського фонду миру.

Наразі країни ЄС розглядають збільшення бюджету фонду з 5,7 мільярда євро до суми в межах 10-12 мільярдів євро, однак це питання поки що не узгоджене остаточно.

Також і в ключових столицях держав ЄС та Єврокомісії напрацьовуються нова європейська оборонна політика і повістка.

Для забезпечення оперативності значна частина зброї, яку Європа наразі постачає Україні, походить із власних запасів країн, а не спеціально виготовлена. Так не може тривати довго.

На початку вересня високий представник ЄС з питань закордонних справ Жозеп Боррель критикував країни-члени за те, що вони занадто пізно ухвалили рішення про підготовку українських збройних сил (тренувальна місія), а також звернув увагу на необхідність більшої координації зусиль між країнами ЄС у виробництві боєприпасів і озброєння.

"Військові запаси більшості держав-членів були, я б не сказав, вичерпані, але значною мірою виснажені, тому що ми надали українцям велику їх кількість", – сказав Боррель під час дебатів із законодавцями в Європейському парламенті.

"Ці запаси потрібно поповнити. Найкращий спосіб – робити це разом. Це буде дешевше", – підсумував він.

Саме високий представник ЄС з питань закордонних справ та політики безпеки є "локомотивом" реформування спільної безпекової та оборонної політики ЄС, що має забезпечити адекватне реагування на війну в Україні.

"Є рішення, які ламають табу. Ми ламаємо табу з українською війною, використовуємо Європейський фонд миру для придбання зброї – те, що колись було "ой, це неможливо, ми ніколи такого не робили"… Ми маємо почати робити те, чого ніколи не робили в минулому", – закликав Боррель.

Як може виглядати європейський ленд-ліз

Окрема ініціатива та спеціальний законодавчий акт на рівні Європейського Союзу про допомогу Україні можуть розв’язати одразу кілька питань.

По-перше, це надасть державам-членам ЄС фінансову підтримку для забезпечення надходження військового обладнання в Україну.

По-друге, така програма запустить європейський військово-промисловий комплекс на середньо- і довгострокову перспективу.

Для цього ЄС необхідні фінансові ресурси, еквівалентні за розміром коштам, виділеним Сполученими Штатами.

Враховуючи необхідність суттєвого збільшення витрат на власну оборону європейськими країнами, малоймовірно, що країни ЄС зможуть оперативно перерозподілити кошти, необхідні для підтримки масштабної програми з озброєння України.

Крім цього, банальне збільшення витрат на оборону в державах ЄС лише для того, щоб витратити їх на заміну обладнання, що буде надіслано Україні, залишить європейські збройні сили в тому ж технологічному стані, якими вони були до 24 лютого.

Щоби пом’якшити це фінансове навантаження, Європейський Союз може надати фінансові ресурси для підтримки надходження допомоги Україні. Для цього він може погодитися позичити або перерозподілити десятки мільярдів євро, щоб стимулювати європейську оборонну промисловість надавати сучасне обладнання Україні.

Це надасть Європейському Союзу фінансову потужність і гнучкість, щоб не лише підтримувати Україну, а й зміцнювати власну оборону.

Структурно Євросоюз міг би реалізувати цю програму одним із двох способів.

Перше рішення, що є "на поверхні": ЄС може просто виділити додаткові суми на фінансування Європейського фонду миру. Ці гроші напряму виділялися державам-членам ЄС, надаючи їм ресурси для заміни обладнання, надісланого в Україну, подібно до того, як у Сполучених Штатах використовують повноваження на вилучення власних запасів збройних сил.

Така модель, безперечно, вимагає кратного збільшення бюджету EPF. На сьогодні вже надана допомога Україні поглинула більше половини бюджету фонду в 5,7 млрд євро на 2021–2027 рр.

Крім цього, хоча за допомогою активації Європейського фонду миру ЄС швидко відреагував на агресію Росії, за нинішніх параметрів EPF може діяти лише в межах своїх повноважень – тобто надавати кошти. Фонд не має повноважень ані самостійно закуповувати озброєння та обладнання, ані організовувати їх доставляння в Україну.

Другий підхід до реалізації ініціативи військової підтримки України передбачав би надання Європейському Союзу ролі спільного замовника для використання виділених на програму коштів.

Хоча в умовах брюссельської бюрократії цей механізм складніший, ніж просто збільшення EPF, це має більш стратегічні вигоди. Європейський Союз міг би отримати ресурси для замовлення європейським компаніям великої кількості озброєння для заміни наявного, яке відправляють в Україну країни-члени ЄС.

В якості "пілотного проєкту" у липні Єврокомісія запропонувала створення короткострокового інструменту для зміцнення європейського оборонного промислового потенціалу шляхом спільних закупівель державами-членами. Цей інструмент покликаний задовольнити найбільш нагальні та критичні потреби в оборонній продукції, що виникли внаслідок агресії Росії проти України.

Для реалізації проєкту запропоновано виділити 500 млн євро з бюджету ЄС на 2022-2024 роки.

Програма спільних оборонних закупівель дозволить уникнути конкуренції між державами-членами щодо однакових продуктів і сприятиме економії коштів. Це посилить оперативну сумісність і дозволить Європейській оборонній базі краще адаптувати свої виробничі потужності для виробництва необхідної продукції. Новий інструмент ЄС підтримуватиме дії консорціумів, що складаються щонайменше з трьох держав-членів.

Це не лише додасть європейським міністерствам оборони впевненості, що вони можуть замінити техніку, надіслану в Україну, але й стимулюватиме їх до цього, оскільки натомість вони отримають абсолютно нові системи (так званий круговий обмін і оновлення озброєння).

Варто подивитися, як це працюватиме на практиці, й потім масштабувати на поточні потреби як України, так і країн-членів ЄС.

Варто визнати, що деякі держави можуть відмовитися від втрати контролю над процесом оборонних закупівель і наполягати на тому, що вони мають унікальні вимоги до озброєння.

Рішення Польщі придбати та пізніше ліцензувати виробництво південнокорейських основних бойових танків замість співпраці з Німеччиною є чітким показником того, наскільки зменшилася довіра до дієвості спільних оборонних ініціатив в ЄС.

* * * * *

Єврокомісія кваліфікувала нові масовані удари по Україні, здійснені 10 жовтня, як варварські та рішуче засудила удари по Києву та інших українських містах, а також закликала Білорусь не сприяти Росії у знищенні мирних жителів України.

Європейські країни мають розглядати війну в Україні як глобальний виклик власній безпеці, схожий за масштабами на світову фінансову кризу чи пандемію. Враховуючи, що фонд відновлення після пандемії ЄС акумулює близько 800 мільярдів євро у вигляді позик та грантів, то вся надана європейська військова допомога Україні поки що становить лише нікчемну частину цієї суми.

Держави ЄС несуть величезні економічні витрати, обмежуючи економічну взаємодію з Росією. Тому для Європи немає сенсу приймати такий величезний економічний стрес, але не виділяти адекватну кількість ресурсів, необхідних для підтримки оборонного потенціалу України.

Впровадження дієвої загальноєвропейської ініціативи військової допомоги для України – це випробування того, чи здатний ЄС досягти більшої самодостатності в обороні та чи можуть його члени підтримати одне одного у сфері безпеки.

 

Автор: Олександр Калініченко,

юрист-міжнародник, керівник проєкту "Нотатки Атлантиста"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.