Найбільшим аутсайдером парламентських виборів у Польщі серед політсил, які потрапили до Сейму, виявилася ультраправа партія "Конфедерація свободи і незалежності", яка отримала найменший результат — 7,16%.

Єдина політична сила у Польщі, яка напряму просувала антиукраїнські тези, під час виборчих перегонів демонструвала підтримку за 12%. Їй прогнозували фінальний результат під 18%, третє місце та "золоту акцію", яка дозволила б ультраправим диктувати свою волю майбутній коаліції.

Тепер серед політиків "Конфедерації" вирує дискусія про причини поразки. Як нерідко буває в подібних випадках, розпочався пошук винних, що своєю чергою може породити серйозну кризу в партії.

І це дає надію, що партія з антиукраїнськими гаслами повернеться на маргінес польської політики. Назавжди.

Об’єднані крайньоправі

Польська "Конфедерація" дуже відома в Україні.

Перш за все тим, що її риторика й діяльність мають антисистемний, антиміграційний, антизахідний та почасти антиукраїнський характер, через що її тези часто буває непросто відрізнити від пропаганди Кремля.

Шлях цієї політсили розпочався у жовтні 2018 року, коли депутат Якуб Кулеша вирішив вступити до партії одіозного політика Януша Корвіна-Мікке "Нова надія"/"КОРВіН". Трохи згодом розпочалися дії щодо укладення альянсу між "КОРВіН" та "Національним рухом". А в грудні обидві політсили вирішили спільно балотуватися на виборах до Європейського парламенту.

У січні 2019 року до групи приєдналися інші ультраправі сили: організація Гжегожа Брауна "Підйом" і партія Пьотра Ліроя-Мажеця "Ефективні". У лютому того ж року група прийняла офіційну назву "Конфедерація КОРВіН Браун Лірой", а в березні у Сеймі було створено депутатську групу "Конфедерація".

На виборах до Європарламенту 2019 року "Конфедерація" набрала понад 600 тис. голосів, що забезпечило їй четверте місце. У тому ж році було засновано федеральну політичну партію — "Конфедерація свободи і незалежності".

Того ж року на виборах до польського парламенту "Конфедерація" набрала понад мільйон голосів (6,81%), у Сеймі її представили 11 депутатів.

Тоді ж було створено об’єднану парламентську групу "Конфедерація", головою якої став Якуб Кулеша, а його заступником — Кшиштоф Босак.

Останній брав участь у президентських виборах 2020 року, де посів четверте місце.

Вочевидь, доволі непоганий результат для кандидата від відносно молодої політсили.

Чим далі, тим риторика партії ставала все відвертішою та сміливішою. А ще – дедалі більш схожою на російську.

Ідеологія за методичками Кремля

Після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну "Конфедерація" явно стала не на бік Києва.

Фронтменом тут виступав вже згаданий Януш Корвін-Мікке – безумовно, найгучніший та відверто антиукраїнський політик "Конфедерації".

І до повномасштабного російського вторгнення він наголошував, що "ДНР" та "ЛНР" є повноправними державами, а Кримський півострів — територією Росії. За його словами, якби Росія віддала Україні Крим, Україна неминуче висунула б претензії на польські Хелм, Перемишль і Жешув.

У грудні 2014 року Корвін-Мікке навіть відвідав Крим з офіційним візитом, де мав зустрічі з "владою" окупованого півострова.

Цей візит розкритикувало МЗС Польщі, а Україна заборонила політику в’їзд на свою територію.

Після початку повномасштабного вторгнення Корвін-Мікке хоч і назвав Путіна божевільним, однак уточнював: "Зміни — це нормально. Вони часто проводяться силою. Країни виникають, зливаються, розпадаються...".

Криваві події великої війни не змінили ситуації. Так, Корвін-Мікке вперто стверджує, що лікарню в Маріуполі не розбомбили, коли там були люди, а що всі відеоматеріали з цього місця є монтажем української влади. Не переконали його навіть докази у вигляді фотографій, звітів міжнародних організацій та супутникових знімків.

Подібна ситуація була й щодо звірств росіян у Бучі. Тоді заяви Корвіна-Мікке викликали великий резонанс у російських медіа, оскільки збігалися з пропагандистською лінією Кремля.

Тож не дивно, що наративи Корвіна-Мікке викликають величезну критику. Причому не тільки з боку політичних опонентів, а й від однопартійців.

А деякі з них, як Артур Дзямбор, Якуб Кулеша, Добромир Соснеж, навіть оголосили про вихід із політсили. "На жаль, після справжнього шквалу безвідповідальних заяв лідера щодо, назвемо це, українських питань, ми змушені вийти з партії "КОРВіН", — заявив Соснеж.

Втім, не лише Януш Корвін-Мікке виділяється своєю риторикою. Ще один яскравий приклад — Гжегож Браун, антиукраїнські погляди якого також не є секретом.

Зокрема, Браун заявляв, що "Україна — це фікція" і що вона є небезпечною. Окрім того, він стверджував, що "Росія не єдина винна" у конфлікті й що українцям тепер треба відповідати за глорифікацію Бандери.

Він навіть критикував вивішування українського прапора у польському Сеймі, заявляючи, що це символічно закріплює процес перетворення Польщі на Україну. Й закликав "протистояти дискримінації громадян Польщі".

Загалом, проросійську та антиукраїнську пропаганду поширюють і десятки інших активістів "Конфедерації" та партій, що входять до неї. Так, депутати "Конфедерації" — єдині в Сеймі, хто проголосував проти проєкту допомоги біженцям з України, а саме проти розширення можливості фінансування їх перебування.

Антиукраїнська компанія "Конфедерації" набрала особливого розмаху з наближенням парламентських виборів.

Що й не дивно, з огляду на бажання відкусити якомога більшу частину електорального пирога партії "Право і справедливість" та інших політсил, орієнтованих здебільшого на консервативний прошарок польських громадян.

Як відомо, рух "Ошукане село", який тісно співпрацює з "Конфедерацією", був на початку 2023 року одним з ініціаторів протестних акцій проти української агропродукції. Що своєю чергою породило серйозну "зернову кризу" й доволі сильно загострило українсько-польські відносини.

Окрім того, один із лідерів "Конфедерації" Кшиштоф Босак пішов до української амбасади у Варшаві, щоб "виставити рахунок за надану підтримку" у зв’язку з російською агресією.

Він стверджував, що сума перевищує 100 млрд злотих (23 млрд євро).

Хто винуватий у провалі?

Ще у липні соцопитування показували, що "Конфедерація свободи і незалежності" набирала 12% (в інші періоди бувало навіть більше). Це давало перспективи стати третьою за кількістю місць політичною силою у Сеймі нового скликання.

Втім, поступово підтримка "Конфедерації" почала слабшати.

Партія, лідери якої оголосили про серйозні зміни на політичній арені, в підсумку отримала 7,16% голосів і, таким чином, лише 18 мандатів у Сеймі. Тобто ситуація у порівнянні з попередніми парламентськими виборами майже не змінилася.

Вочевидь, це не могло не породити кризові явища у партії.

Тож останніми днями в "Конфедерації" почалися післявиборчі розрахунки та пошук винних.

У слабшому, аніж очікувалося, результаті партії звинуватили якраз таки Януша Корвіна-Мікке, який сам втратив депутатський мандат, програвши у виборчому окрузі дебютантці в парламенті Каріні Босак (дружині Кшиштофа Босака).

18 жовтня партійний суд вирішив виключити Корвіна-Мікке з Ради лідерів "Конфедерації" та призупинити членство в політсилі. Якщо ж політик порушить це рішення — його можуть взагалі виключити з партії, в заснуванні якої він брав участь.

Коментуючи це, Кшиштоф Босак заявив, що Корвін-Мікке "відлякав виборців" "Конфедерації", які "очікували серйозної політики".

Корвін своєю чергою не захотів вибачатися за свої заяви. Ба більше, переконував інших лідерів партії, що саме вони зробили велику помилку в цій кампанії.

Артур Дзямбор, який минулоріч залишив партію "КОРВіН", заявив, що прогнозував, що результат буде нижчим за очікування. Проте, з його слів, враховуючи попередній "хайп щодо цієї формації, це — катастрофа".

"Ця поразка не викликана дурними заявами Януша Корвіна-Мікке наприкінці кампанії. Звичайно, вони знайшли цапа-відбувайла, тому що треба якось пояснювати свою поразку, але Корвін-Мікке казав те, що він говорить завжди, це нікого не повинно було здивувати", — сказав він.

Дійсно, річ може бути не лише в окремих персоналіях. А й у низці інших важливих факторів.

Так, на думку головного редактора Rzeczpospolita Богуслава Хработи, партія, по-перше, занадто рано почала кампанію, старт якої був сильним, проте надалі у лідерів забракло ідей.

По-друге, потенційні чудові результати "Конфедерації" налякали її конкурентів, висновки з чого зробив не лише ПіС, а й інші політсили, риторика яких оновилася.

Тож, виходить, що "Конфедерація" виявилася жертвою власного – і передчасного – успіху.

Хай там як, а "Конфедерація", якій пророкували третє-четверте місце на парламентських виборах 15 жовтня, ледь подолала необхідний бар’єр у 5%.

Тепер немає жодних підстав сподіватися на "золоту акцію" чи навіть на участь у коаліції. Одночасно цьогорічний провал поставив хрест на амбіціях партії вийти на перші ролі в польській політиці та у випадку дострокових виборів, покращивши результати, отримати можливість самим формувати коаліцію.

А пошук винного може взагалі призвести до розколу "Конфедерації". Тим більше, що вона так і не стала єдиною політсилою, а її учасників часто тримали докупи лише сподівання швидкого приходу до влади.

А головне, попри нинішнє напруження у відносинах Києва та Варшави, останні вибори показали, що виборець не клює на антиукраїнські гасла.

І це дає сподівання, що подібні сили ще довго залишатимуться на маргінесі польської політики.

Автор: Станіслав Желіховський, 

кандидат політичних наук, експерт-міжнародник