Польша между ЕС и Трампом: как соседи начали готовиться к выборам-2027 и чего ждать Украине
Попри те, що наступні парламентські вибори у Польщі пройдуть лише за півтора року – восени 2027 року, виборча кампанія вже стартувала.
Відтепер усі ключові рішення ухвалюватимуть з огляду на вплив цих кроків на передвиборчі розклади.
Швидше за все, головна суперечка крутитиметься навколо відносин із ЄС та США, відкинувши на другий план дебати щодо України та українських біженців.
Втім, очікувати прориву у відносинах також не варто – виборча кампанія проходить на тлі подальшого погіршення ставлення поляків до українців.
Праві починають першими
"Переможемо, переможемо", – скандували ключові політики "Права і справедливості" ("ПіС") на початку березня 2026 року на спортивній арені у Кракові.
Консервативна партія, яку 2023 року після восьми років правління усунули від влади, розпочала марафон. Перший крок вона зробила саме у Кракові, оголосивши своїм кандидатом на пост прем’єра Пшемислава Чарнека.
Пшемислав Чарнек – досвідчений політик "Права і справедливості". Свого часу він був міністром освіти в уряді цієї партії, а нині є одним із 11 заступників голови "ПіС" Ярослава Качинського.
Чарнек відомий, зокрема, своєю гострою критикою спільноти ЛГБТ і демонстративною відданістю католицьким цінностям. А водночас це гострий на язик та харизматичний юрист, який впевнено почувається і в медіа, і на передвиборчих мітингах.
"Ми сідаємо до цього добре змащеного, підготовленого швидкісного потяга. Я маю бути машиністом, який вестиме його до перемоги Польщі", – такою метафорою Чарнек прокоментував свою номінацію.
Проте не менш важливим є інше: висунення кандидата на прем’єра за півтора року до парламентських виборів свідчить про те, що "Право і справедливість" має намір задавати тон усій кампанії. А передусім – завчасно почати боротьбу за виборців на правому фланзі.
Партія вже давно втрачає підтримку електорату: його переманили радикальні праві сили.
Згідно з одним із найновіших соціологічних опитувань, проведеним центром IBRiS для телеканалу Polsat News, "ПіС" може розраховувати лише на 24,7% голосів. Натомість ультраправі партії "Конфедерація" і "Конфедерація польської корони" – відповідно на 13,6% і 8,2%.
Таке співвідношення сил підтверджують і результати інших досліджень.
Партія "Право і справедливість", яку ще кілька років тому підтримували 40% виборців, остаточно втратила позицію гегемона польської правиці.
І якщо вона хоче боротися за добрий результат на виборах восени 2027 року, то повинна повернути свої беззаперечні лідерські позиції.
Лідерство без гарантій
Поки опозиція енергійно розпочинає кампанію, у владних колах наразі, схоже, панує тиша.
Найбільша партія цього табору "Громадянська коаліція" ("ГК") прем’єр-міністра Дональда Туска вже кілька місяців впевнено лідирує, заручившись підтримкою 31,1% виборців.
"Отже, проти нас три "Конфедерації". Боятися немає чого, але й недооцінювати їх не можна. Одне відомо напевне: 2027 року Польщу чекає гра ва-банк".
Так Дональд Туск публічно відреагував на те, що партія "ПіС" обрала Пшемислава Чарнека "локомотивом" своєї кампанії.
Ці слова Туска чудово ілюструють стратегію "Громадянської коаліції".
"Конфедерація" – одна з ультраправих партій, яка, попри підтримку кільканадцяти відсотків виборців, викликає неприязнь у значної частини польського суспільства. Тож Туск і його партія намагаються представити всю правицю як небезпечних радикалів, яких може стримати лише поміркована "Громадянська коаліція".
Ця стратегія дає свої результати, про що свідчить нинішня підтримка партії Туска.
І це при тому, що "Громадянська коаліція", яка при владі вже 2,5 року, так і не втілила багатьох передвиборчих обіцянок. Зокрема, вона не реформувала податкову систему, не легалізувала одностатеві партнерські союзи, не зняла заборону на проведення абортів.
Ці проблемні питання були головними гаслами попередньої виборчої кампанії "ГК", натомість тепер вони відійшли на задній план.
Натомість головним клопотом Дональда Туска може стати низький рівень електоральної підтримки його менших коаліційних партнерів.
Зокрема, права Польська селянська партія та правоцентристська "Польща–2050", за даними соцопитувань, не можуть розраховувати на подолання п'ятивідсоткового виборчого бар’єра. За нинішнього розкладу сил у майбутньому Сеймі може опинитися лише "Лівиця", яка, за даними IBRiS, заручилася підтримкою 6,1% виборців.
Такий розподіл голосів вказує на чималий ризик сценарію, за якого партія Туска навіть якщо й переможе на виборах 2027 року, то не зможе сформувати більшість у парламенті й утриматися при владі.
Тож останніми днями знову почала лунати ідея, щоб партії урядової коаліції пішли на вибори єдиним списком.
Щоправда, така ідея віддавна викликає спротив менших коаліційних партнерів, які побоюються втрати суб’єктності. Втім, не виключено, що за умови збереження невигідних показників соцопитувань це питання буде предметом дедалі сильнішого тиску з боку "Громадянської коаліції".
Боротьба за суверенітет
Ключовим словом у майбутній виборчій кампанії може стати "суверенітет". Саме навколо нього і точаться найгостріші дебати.
Пшемислав Чарнек у своєму виступі у Кракові неодноразово критикував Європейський Союз, передусім його торговельну й кліматичну політику. Інші діячі "ПіС" також залюбки виступають проти Брюсселя.
"Сьогодні Європейський Союз не тільки не дотримується правил, а й просто порушує право. ЄС – носій імперських амбіцій, передусім Німеччини, певною мірою також Франції", – стверджує Ярослав Качинський.
Ця цитата голови партії "Право і справедливість" перегукується з висловлюваннями лідерів ультраправих. Зокрема, критика ЄС стала візитівкою лідера радикальної "Конфедерації польської корони" Гжегожа Брауна, який прямо називає ЄС "євроколгоспом".
Передвістям гарячих тем кампанії може стати нинішня суперечка довкола SAFE, тобто понад 43 мільярди євро кредиту від ЄС на озброєння. Урядова коаліція чітко виступає за приєднання до програми, опозиція – категорично проти. Обидва табори послуговуються аргументом суверенітету, хоча розуміють його кожен на свій лад.
На думку владного табору, в умовах загрози з боку Росії суверенітет Польщі гарантують міцні зв’язки з Європейським Союзом, зокрема у військовій сфері. Опозиція стверджує протилежне: мовляв, кредит на умовах ЄС обмежує свободу польського уряду і робить обороноздатність країни залежною від безапеляційних рішень Брюсселя.
Такий погляд вписується в масштабну суперечку про роль Польщі в міжнародних відносинах, у якій "Громадянська коаліція" ставить на перше місце відносини з Європейським Союзом, а "Право і справедливість" – зі Сполученими Штатами.
Щоправда, попри гостру поляризацію, щодо Росії досі зберігається консенсус.
По суті, майже всі політичні сили розглядають Москву як найбільшу загрозу й виступають проти можливих поступок Кремлю.
Винятком тут є лише партія Брауна, який тепло висловлюється про Владіміра Путіна.
Підтримувати Україну? За певних умов
Інакше в цьому контексті постає питання України. А передусім українців, які мешкають у Польщі.
Дослідження показують зростання неприязні поляків до сусідів з-за східного кордону. За даними опитування CBOS, проведеного на початку 2026 року, 46% респондентів виступали проти приймання українських біженців. Це найвищий показник за останні 10 років.
Такими негативними емоціями у своїх виборчих кампаніях маніпулюють ультраправі середовища, підігріваючи чутки про привілеї, які нібито мають іноземці в Польщі.
"Українці в Польщі дедалі більше хочуть впливати на нашу політику! Їх тут уже два мільйони, вони планують 2027 року мати своє представництво в Сеймі! Вони не мають на це жодного права. Не дозвольмо, щоб чужі інтереси вирішували майбутнє Польщі!" – переконує один із лідерів "Конфедерації" Славомір Менцен.
В бік подібної риторики рухається і "Право і справедливість". Ця партія була при владі в момент повномасштабного російського вторгнення 2022 року й тоді надала чималу підтримку як українському уряду, так і біженцям.
Однак через зниження підтримки та зростання симпатій у суспільстві до націоналістів "ПіС" корегує свою позицію.
Останнім часом партія неодноразово вимагала обмежити соціальні виплати для українців у Польщі.
Кандидат від правих на посаду прем’єра Пшемислав Чарнек також зазначав, що допомогу Києву варто надавати тільки за певних умов – "якщо в діях української влади бачитимемо партнерство, а не зухвалість".
До речі, минулого року широкого розголосу набула різка критика Зеленського з вуст Чарнека: той зазначив, що президент України "повівся як дурень" під час переговорів із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі.
Проте в цілому тема України та українських біженців, яка була дуже актуальна під час президентської кампанії 2025 року, на нових виборах поступово відходить на другий план.
Замість цього політичний спір дедалі більше концентрується довкола питання ставлення Польщі до західних партнерів: Європейського Союзу і все менш передбачуваних Сполучених Штатів.
Саме бурхлива міжнародна ситуація може визначити характер виборчої кампанії, яка вже восени 2027 року вирішить майбутнє Польщі.
Автор: Марчин Терлік,
польський журналіст, редактор порталу Onet.pl
Стаття початково була опублікована на порталі "Нова Польща" та републікується зі згоди правовласника. Перекладачка Марія Шагурі, редакторка Наталя Ткачик