У п'ятий рік повномасштабної війни Україна увійшла з готовністю швидко втілювати зміни, потрібні для вступу до ЄС, та потребою залучати більше міжнародної допомоги, щоб подолати виклики воєнного часу.

І зазвичай вони не пов’язані напряму, та є одна точкова реформа, котра стане для нашої країни кроком уперед одразу в обох напрямках. Йдеться про нові правила для іноземних волонтерів та працівників гуманітарних організацій

Адже Україні допомагають не лише дружні до нас уряди.

Чи знали ви, що на наших теренах працюють численні волонтери з різних країн?

Вони доставляють гуманітарні вантажі, відбудовують школи, розбирають завали, допомагають вимушеним переселенцям та мешканцям прифронту, долучаються до відбудови. Серед них є спеціалісти з унікальними навичками – зокрема медики, архітектори, інструктори, топменеджери.

Невідомо, коли закінчиться війна, але і після її завершення попереду в нас – складний і масштабний процес відбудови країни.

Проте українське міграційне законодавство писали ще в мирний час, коли слова "іноземний волонтер" означало добровільних помічників на кількаденному "Євробаченні", а не людей, котрі місяць за місяцем лікують поранених через російські атаки чи евакуюють дітей, маломобільних людей і тварин з прифронту.

Реалії повномасштабної війни, котра триває роками, у ньому не відображені.

Через це зараз ми отримали правовий парадокс.

Більшість волонтерів-іноземців приїздять сюди за правилами безвізового режиму, котрий дозволяє перебувати в Україні 90 днів. Аби залишитися надовше, їм потрібно мати посвідку на проживання.

Але так просто цю посвідку отримати не можна, оскільки у волонтера, скоріш за все, немає довгострокової візи (візи типу D). Адже через діючий режим безвізу України для громадян більшості західних країн потреби у цій візі просто не було.

А тому волонтеру потрібно повертатися додому, щоб вже у рідній країні звертатися в посольство України.

Це створює проблеми навіть для громадян держав ЄС. А уявіть себе на місці волонтера з Австралії у Дніпрі. Ви допомагаєте переселенцям, потребуючих багато – проте через три місяці ви змушені кидати свою справу і їхати. Спочатку до Польщі (що в умовах війни вже складно), а далі летіти додому за океан. Це означає і довгострокову зупинку роботи волонтера, і потребу оплатити дорогі квітки. 

Зрештою волонтер ще мусить оплатити візу.

Вартість довгострокової візи залежить від двосторонніх угод, сильно відрізняючись навіть для громадян країн Європейського Союзу (від 65 до 622 євро).

В деяких випадках волонтери більше не повернулися в Україну. Складно уявити, скільки ж вмотивованих друзів ми вже втратили з 2022 року через бюрократичні складнощі.

Звісно, є альтернативний варіант: нікуди не їхати та стати нелегалом, сподіваючись, що ніхто не помітить. Явно не той досвід і ставлення, на які заслуговують волонтери, чи не так?

В результаті ми, як країна, ще й втрачаємо можливість заохотити таких іноземців залишитися в України після війни назавжди – з родинами, з далекоглядними планами. Ми сьогодні уже маємо думати про демографічний ландшафт наступних років і будувати його активно, а не реактивно. 

Проблема стала настільки помітною, що ЄС дав нам "домашнє завдання" вирішити її, і відтепер це частина наших євроінтеграційних зобов’язань. Так, відповідно до Дорожньої карти з питань функціонування демократичних інституцій, Україна має спростити умови для іноземців – волонтерів та працівників гуманітарних організацій.

Але є і гарні новини, бо завдання вже практично виконане. Парламентарі у взаємодії з організаціями громадянського суспільства та міжнародними організаціями розробили законопроєкт №13071, і 12 березня цього року Верховна Рада ухвалила його.

У ньому втілені як український досвід, так і рекомендації ЄС, тож на перше місце поставлені потреби людей і питання національної безпеки, а не бюрократія.

Так, волонтери і спеціалісти зможуть отримувати посвідку на тимчасове проживання з території України, достатньо буде звернутися до Державної міграційної служби чи найближчого ЦНАП. Віза типу D для цього не потрібна.

Так звану "амністію" нададуть і тим, хто вже перевищив ліміт, якщо вони приїхали після 24 лютого 2022 року. Ці правила діятимуть, доки у нас діє воєнний стан, а далі ще 12 місяців.

Однак тепер слово за президентом, котрий має підписати цей закон.

Нагадаємо, в першому читанні законопроєкт був підтриманий народними депутатами одноголосно за очевидної підтримки президента.

Зазвичай Європейський Союз не закликає кандидатів робити свої кордони відкритішими для іноземців, залишаючи на розгляд уряду кожної країни встановлювати правила, які відповідають їхнім інтересам.

То чому ж ми стали винятком? Відповідь у тому, що ухвалені зміни, хоч і стосуються міграційного законодавства, не дають нікому додаткових можливостей в’їхати до України чи лишитися тут, порушуючи міграційний контроль.

Адже скористатися ними зможуть тільки громадяни ЄС та інших держав, з якими ми вже маємо безвізовий режим – тому міграційні ризики як такі відсутні.

Довгострокова віза, як і раніше, буде потрібна як підстава для вʼїзду на територію України, зміни стосуються лише етапу отримання посвідки на тимчасове проживання.

Більш того, цю візу не видають автоматично. Служба безпеки України у будь-якому разі перевіряє претендентів, а з травня минулого року інформацію про них також запитують у системах МВС, Нацполіції та Інтерполу.

Хто не пройшов перевірку – як і раніше, отримуватиме відмову. Усі безпекові запобіжники лишаються на місці, і ані автори законопроєкту, ані європейські партнери не пропонують їх змінювати.

Але значення цих змін не слід зводити до виконаного пункту Дорожньої карти з питань функціонування демократичних інституцій.

З 2022 року всі ми докладаємо максимум зусиль, аби доносити правду про Україну не лише до урядів, а й до широкої громадськості країн-партнерів. У міжнародних відносинах такий підхід називається public diplomacy (громадянська дипломатія), і держави готові витрачати на неї чималі гроші.

Чи допомагають нам на цьому шляху іноземні волонтери?

Люди, котрі бачать події в Україні на власні очі та розповідають про них (і про нашу країну загалом) удома? Відповідь на це питання очевидна.

На додачу, схваливши ці зміни, держава покаже усім друзям України готовність змінюватися і знаходити рівновагу між відкритістю та безпекою.

Що особливо важливо для країни, котра прагне швидко приєднатися до Європейського Союзу.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів