Азербайджан змусив Путіна піти на поступки. Та чи означає це подолання всіх перешкод для співпраці з РФ?

Підписані у Білому домі домовленості лідерів Азербайджану та Вірменії кладуть край домінуванню РФ у регіоні.

Росія прагне повернути цілковитий контроль над Південним Кавказом – і ця спроба може обернутися для неї повною втратою регіону.

Чи можливий гарячий конфлікт між Москвою та Баку? І чому нинішнє загострення можна вважати заздалегідь підготовленим Кремлем?

Чи означає узгодження мирної угоди, що Вірменія виконала всі вимоги Баку? Чи Азербайджан став зацікавлений у компромісі?

Ален Берсе: "Якщо суду, який розглядає цей злочин, не існує – потрібно його створити! Наша амбіція – створити трибунал вже цього року".

Відносини Азербайджану та Росії зазнають значних змін. Як неофіційно кажуть у Баку, ми все поставимо на паузу.

Якщо лишити Азербайджан "не покараним", наслідки будуть ще масштабнішими, вважають у ПАРЄ. Адже держава позбавляється останніх слідів демократії...

Чи можна говорити про входження Баку в орбіту впливу Кремля? Чи Азербайджан прагне всидіти на двох стільцях, зберігаючи добрі відносини і з РФ, і з Заходом?

У Єревані більше не вірять російським гарантіям безпеки. А перспектива нової війни виглядає для Вірменії дуже реалістичною.

Серед значної частини політичного істеблішменту Азербайджану досі побутує думка, що Вірменія не повністю "розплатилася" за тридцятирічну окупацію території країни.

Кризу, що призвела до вигнання держави з ПАРЄ, ініціював сам Азербайджан. Там свідомо вирішили дати ПАРЄ ляпаса. І отримали відповідь...

Обійтися без покарання Азербайджану вже неможливо. Але цілком імовірно, що "виганяти" Азербайджан не знадобиться, бо він сам вийде з Ради Європи...

З Південного Кавказу прийшла сенсаційна новина – пізно ввечері 7 грудня стало відомо про спільну заяву апаратів прем’єр-міністра Вірменії та президента Азербайджану.

Чи призведе нова війна до остаточного встановлення контролю Баку над Карабахом? Чи стане її наслідком падіння уряду Пашиняна, чи, може, розворот Вірменії на Захід?

Військові зіткнення відбувається на тлі замороження мирних переговорів. А одночасно – на тлі різкого загострення відносин Єревана та Москви.

Азербайджан йде на різке підвищення ставок у конфлікті з Вірменією. Виникає питання: яку роль у цьому тиску відіграє РФ?

Нове військове загострення на Південному Кавказі призвело до справді історичного результату – Росія опинилася за крок до втрати ледь не останнього союзника.

Обстріли з боку Азербайджану довели: Вірменії годі сподіватися на допомогу свого союзника Росії, навіть гарантовану документально.

Росія, яка досі позиціонує себе як "куратор" Південного Кавказу, вже не має достатньо сил підкріпити це на практиці. Слабкістю РФ вже почав активно користуватися Азербайджан.

Південний Кавказ знову став ареною протистояння РФ та Заходу. Навіть більше – вже можна говорити про початок вичавлення Росії з цього регіону.

Агресія РФ та реакція світу на неї створили для багатьох країн "вікно можливостей". І першим скористатися цим вирішив Азербайджан.

Росія масово блокує на своїй території роботу західних ЗМІ. Проте цього разу під заборону потрапили і провідні медіа Азербайджану.

Азербайджан та Вірменія знову повернулися до повномасштабних бойових дій – хоч і лише на один день. І це напряму вплине на майбутнє регіону.

Рівно рік тому на Південному Кавказі почалася нова війна. Попри поразку Вірменії, війна не поставила всі крапки над "і" щодо майбутнього Нагірного Карабаху.

Єреван пішов на крок, на який не зважувався навіть під час минулорічної війни – офіційно звернувся щодо військової допомоги до Росії та її союзників.

Перемога у війні створює для Баку передумови для інтеграції Карабаху. Але одночасно – ставить майбутнє країни у залежність від домовленостей Анкари та Москви.

Заява Пашиняна про завершення війни у Карабаху спричинила масові протести у Єревані. Мітингарі захопили будівлі уряду та парламенту...

Конфлікт у Карабаху має мало подібного до Донбасу чи Криму. Окрім одного: Вірменія, як і РФ, є державою-окупантом.

Один із факторів миру для Карабаху – подальше міжнародне обмеження агресивних можливостей Росії творити хаос на території сусідів. На це й мають бути спрямовані зусилля України.