Головування Італії в ЄС - надія на кращу з найгірших

Четвер, 10 липня 2014, 11:55 — Сергій Сидоренко, ЄвроПравда

Пізно ввечері 9 липня завершилося перше турне глави італійського МЗС Федеріки Могеріні в період головування Італії в Євросоюзі. Могеріні відвідала Київ і Москву, при цьому українська столиця стала першою, про що в Римі не втомлюються нагадувати.

Символізм очевидний. Італія демонструє, що Україна - пріоритет для країни-голови.

Щоб підкреслити цю думку, Могеріні зробила окрему заяву про те, що вирішення української кризи - найважливіше завдання її роботи на міністерському посту.

Підтримка країни-голови ЄС, звичайно, штука приємна і корисна. Але офіційні документи МЗС Італії не дають підстав для оптимізму. Схоже, що підтримка України у Римі, розпочавшись на Могеріні, нею ж і вичерпується.

А найближчими місяцями ситуація може значно погіршитися.

Федеріка Могеріні - один з ключових претендентів на посаду глави європейської дипломатії. Очікується, що вона змінить Кетрін Ештон.

У цьому випадку після відходу Могеріні в Римі залишиться МЗС, відверто недружній до України. А високим представником Євросоюзу із зовнішньої політики стане дипломат, зацікавленість якого в європейському майбутньому України вельми сумнівна.

Тобто в підсумку Україна залишиться в програші на обох фронтах.

Приховане головування

Той, хто літав, приміром, у Вільнюс в липні 2013 року, а зараз побував в Італії, помітить істотну відмінність. Яка свідчить не на користь останньої.

Як правило, країни-голови ЄС ведуть підготовку до цієї місії не лише в чиновницьких кабінетах, але і в публічному просторі. Навіть глибоко аполітичний громадянин не зможе не помітити, що його країна в наступні півроку виконуватиме особливу роль у Євросоюзі.

Це відбувається скрізь - але тільки не в Італії. Тут ви не побачите відповідної реклами в аеропортах - принаймні, автору її знайти не вдалося. Тут ви не почуєте на вулиці розмов про головування Італії.

Хтось може заперечити, що Італія (країна-засновник ЄС!) головує в організації вже одинадцятий раз (8 з них - до 1990 року).

Але, схоже, причина в іншому.

Італія, як і багато інших країн півдня ЄС, сьогодні "хвора" на євроскептицизм.

Багато говорити про єдину Європу тут політично невигідно, оскільки частина електорату може погано відреагувати на це. Тому європейські питання переважно залишаються "в кабінетах".

Втім, і в кабінетах "все не слава богу". Навіть запуск офіційного сайту головування стався не так, як у всіх. Ще 29 червня, за два дні до вступу Італії у права лідера співдружності, сайт не був заповнений інформацією, а в середині місяця взагалі був недоступний. Для порівняння: сайт латвійського головування, яке починається в 2015 році, працює вже сьогодні.

Вперше з 2007 року сайт італійського головування не перекладений іншими мовами ЄС, крім італійської та англійської. Рим пояснив це "економією коштів". Але після запуску порталу з'ясувалося, що це пояснення не зовсім чесне. Виявилося, що на сайті все ж є третя версія. Але не європейською мовою, а арабською.

Отже, річ не в економії, а в пріоритетах.

Ігнорування України

Країнами-головами Євросоюзу стають усі члени ЄС по черзі, а отже, до цього переліку потрапляють і друзі України, і "не дуже" друзі. Увагу голови до Східного вектору відповідно коливається, тут бувають піки та провали.

Але такого жорсткого ігнорування інтересів Східної Європи, як у програмі головування Італії, не було вже давно.

У Брюсселі сьогодні кажуть, що Україна і пов'язані з нею питання займають перше, друге і третє місця серед пріоритетів зовнішньополітичної діяльності Союзу.

Зрозуміло, що Рим має дещо інші пріоритети, але ігнорувати ключову тему, здавалося б, неможливо. Тим більше, що зовнішньополітичний блок програми головування починається словами про те, що Італія "виступає за більш узгоджену (ніж сьогодні) спільну зовнішню політику ЄС".

Але, читаючи текст, розумієш, що для італійського головування немає нічого неможливого.

Далі – перелік країн, регіонів і міжнародних організацій, які Рим вважає важливими для ЄС на найближчі півроку, за зниженням пріоритетності:

Балкани, Північна Африка і Близький Схід, Азіатсько-Тихоокеанський регіон (з наголосом на Китай, Японію і М'янму), США і Канада, Росія, Африка (південніше Сахари), Афганістан, НАТО, Центральна Америка.

Ні, ви не помилилися: з документа випливає, що ані для України, ані для "Східного партнерства", на думку Італії, просто не лишилося місця у сфері спільної зовнішньої політики ЄС.

Втім, далі в документі все ж є дві згадки про Київ - у блоці безпеки (там сказано про підтримку впровадження в Україні поліцейської місії ЄС) і в окремому блоці "Європейська політика сусідства", який символічно винесений із загальної політики ЄС (він опинився між боротьбою з тероризмом і зовнішньою торгівлею).

Але те, як Україна описана в цьому блоці, лише зміцнює впевненість в упередженості італійського МЗС до нашій країні.

"Напередодні ризького саміту Східного партнерства головування ЄС буде фокусуватися на виконанні Угод про асоціацію з Грузією та Молдовою", - йдеться в документі.

Саме так - йдеться про угоди з двома країнами, без України. І неважливо, що ЄС підписав СА з трьома країнами одночасно! Можливо, Рим щось знає про майбутню долю українського договору?

"Що стосується України, то увага в основному приділятиметься підтримці процесу нормалізації та внутрішньої стабілізації. А надалі - підписанню і імплементації решти УА з Україною", - продовжує програма головування Італії.

Так ось воно що! В Римі просто не знають, що УА з Україною вже підписано і лише планують її підписати. Побажаємо їм успіху.

Промінь світла в італійському царстві?

На загальному тлі італійської дипломатії, ставлення якої до України варіюється від ігнорування до ворожості, новий глава МЗС Італії Федеріка Могеріні виглядає вельми позитивно.

Тиждень тому, виступаючи в парламенті Італії, вона назвала вирішення кризи в Україні "найважливішим завданням" для піврічного головування країни в ЄС.

Саме тому свій перший закордонний візит в період головування - 7 липня – Могеріні здійснила до Києва, де пробула два дні. А з української столиці вирушила до Москви.

Чиновники, які брали участь у переговорах разом з нею, відгукуються про главу МЗС Італії вельми позитивно. Її публічні заяви в Києві також надають оптимізму. "Для нас важливо допомагати Україні на нинішньому шляху, особливо знаючи, що попереду - осінні місяці, які також можуть бути дуже складними. Наше завдання - допомагати Україні, щоб пережити всілякі виклики без зайвих проблем. У цьому Україна матиме всіляку підтримку з боку Італії", - запевнила міністр.

"Тут важливо розрізняти Могеріні та італійський МЗС в цілому. Італійська дипломатія в цілому досить вороже налаштована до України. До того ж, у них все ще залишаються тісні зв'язки з Росією, напрацьовані ще за часів Берлусконі. Але від міністра поки йде тільки конструктив", - поділився з "Європейською правдою" високопоставлений дипломат, який брав участь у зустрічах з нею.

Справа в тому, що Могеріні не є кар'єрним дипломатом, вона політик, і тому не схильна до загальної антиукраїнської "хвороби" дипвідомства.

У Києві навіть сподіваються, що Могеріні зможе зламати незрозумілу дискримінаційну практику посольства Італії в Україні. Як повідомляла ЄвроПравда, в Києві Італія практично не видає багаторазових віз, тоді як в Росії всім, хто звернувся до посольства Італії практично гарантований річний шенген.

"Одна проблема - невідомо, як довго вона пробуде на цій посаді", - додає співрозмовник.

Федеріка Могеріні може піти на підвищення – є висока ймовірність, що вже 16 липня її назвуть офіційним претендентом на посаду Високого представника ЄС з питань зовнішньої політики. Це - та посада, яку сьогодні обіймає баронеса Кетрін Ештон.

Ще донедавна ім'я Могеріні навіть не згадувалося в переліку претендентів на цю посаду, а розглядалися інші "важковаговики" зовнішньої політики.

Але тепер, після остаточного затвердження кандидата на пост президента ЄК Жана-Клода Юнкера і початку розподілу портфелів країнами-членами ЄС, ситуація змінилася.

У попередніх консультаціях у Брюсселі Італія поки програє битву за "економічні" портфелі в Єврокомісії. Німеччина ж, навпаки, швидше за все, займеться економікою. Відповідно, Берлін не претендуватиме на пост глави європейської дипломатії.

Також у розподілі європейських постів важливе значення відіграють квоти. Могеріні - лівоцентристка, вона збалансує правоцентриста Юнкера. До того ж, вона - жінка, а гендерний баланс важливий для ЄС. За чоловіка-президента Єврокомісії другий важливий пост у виконавчій владі Євросоюзу непогано було б віддати жінці.

Звісно, її призначення ще не є вирішеною справою, але є дуже ймовірним. І в цьому випадку Україні не буде чому радіти. По-перше, з її відходом "оголиться" італійський МЗС. А його ставлення до України не потребує додаткових коментарів - воно очевидно з документально зафіксованих пріоритетів головування Італії.

Але, втративши більш-менш лояльного міністра, Київ не отримає лояльного главу європейської дипломатії.

Якщо на тлі італійських дипломатів Могеріні виглядає непогано, то на загальноєвропейському рівні - це однозначно негативний варіант для України.

До речі, Кетрін Ештон тією ж мірою є "скептиком" щодо України: за 5 років її роботи Київ, напевно, жодного разу не отримував він неї позитивних сигналів. Але у складі Єврокомісії скептицизм Ештон врівноважував "друг України" Штефан Фюле, який часто навіть виходив за рамки своїх повноважень, просуваючи ідею європейського майбутнього України.

Чи буде така ж "світла пляма" у новому складі Єврокомісії – поки незрозуміло.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua