Як Австрія зупинилася за крок до ультраправого президента та чому це може повторитися

Четвер, 26 травня 2016, 16:34 — Ярина Степанюк, Ростислав Томенчук
Фото riscattonazionale.it

Вибори президента Австрії могли не викликати особливої уваги в Європі – всім відомо, що ця посада не є найвпливовішою в державі. Але період простих та прогнозованих перегонів між традиційними конкурентами лишився в минулому.

Результати виборів в Австрії та перебіг кампанії вже називають історичними та знаковими для ЄС. Хоча, поклавши руку на серце, треба визнати:

вибори, на яких ледь не переміг президент-праворадикал, відображають тенденції ЄС за останні декілька років.

Знаковим є також те, що за результатами першого туру традиційні партійні гравці вибули з перегонів.

Тоді 45-річний Норберт Гофер від націоналістичної "Партії свободи" переміг з відривом у майже 14%, а друге місце посів нині 72-річний Александер ван дер Беллен, екс-очільник Партії зелених.

"Австрія за крок від того, щоб стати першою країною-членом ЄС з радикально правим президентом", – писали тоді європейські ЗМІ.

І особливо вражало те, що

Гофер переміг всупереч соціології: всі опитування давали йому третє місце.

Другий тур став справжнім випробуванням.

Після провальних прогнозів першого туру соціологи не ризикували робити висновки. По факту за підсумками підрахунку голосів виборців, відданих на виборчих дільницях, Гофер випередив супротивника на майже 4%. Та "золотою акцією" виявилися 700 тисяч бюлетенів, надісланих поштою – австрійське законодавство дає таку можливість тим, хто не міг прийти на дільницю.

Їх підрахунок змінив переможця: 49,7% голосів за "правого" Гофера, 50,3% за "зеленого" Ван дер Беллена.

"Поки Європа зітхає з полегшенням, час робити висновки з цих непересічних виборів", – прокоментував цей результат міністр закордонних справ Італії Паоло Джентілоні.

Битва протилежностей

Новообраний президент Австрії Александер ван дер Беллен належить до лівої частини політичного спектру. Він – переконаний проєвропейський політик, ліберальний інтелектуал. Його завжди дещо втомлений зовнішній вигляд та манера повільно говорити дещо суперечить образу зелених як борців за екологію та права ЛГБТ.

Його конкурент – молодий харизматичний правий політик, добрий сім'янин, що вільно почувається перед камерами та влучно підбирає кожну фразу. Норберт Гофер зовні також не схожий на радикала та неонациста.

Гофер піднімав ті питання, що найбільше турбують суспільство: майбутнє ЄС, міграційна криза, безробіття. І хоча президент не має реальних повноважень у цих сферах (адже державна політика в Австрії виробляється урядом), політикові вдалось зіграти на страхах людей.

Між першим та другим туром риторика обох кандидатів ще більше змістилася "в центр". Кандидат від зелених почав менше говорити про Євросоюз, а більше про внутрішні питання. Партія Гофера ж перед другим туром намагалася переконати виборців, що крайні праві – це не погано, і що вони теж уміють конструктивно працювати в коаліції, наводячи приклад їхньої роботи в раді однієї з австрійських земель.

Праві знають, що їхнє слабке місце – страхи людей, пов’язані з можливим приходом до влади націоналістичних рухів.

Із загального тренду кампанії в другому турі залишилася насамперед тема біженців.

Син утікачів з СРСР Ван дер Беллен, якого прихильники називають "Саша" з огляду на його російське походження, намагається не драматизувати ситуацію.

Новообраний президент вважає, що збільшення кількості мігрантів може мати і позитивний економічний ефект.

Протилежну позицію займає Норберт Гофер: він часто вживає термін "економічні мігранти", каже про загрозу безпеці, наголошує на різниці культур.

Цікавою є аргументація виборців. Соціологи свідчать, що більше 60% виборців Гофера віддали за нього свій голос, бо

1) він розуміє проблеми людей;

2) він симпатичний.

За Ван дер Беллена голосували ж переважно через

1) правильне розуміння посади голови держави;

2) те, що він краще представлятиме Австрію на міжнародній арені.

За Ван дер Беллена голосував прошарок найбільш освічених людей, до прикладу, 81% випускників університетів. Натомість 86% робітників підтримали Гофера.

Що може президент?

Обидва кандидати справді різні, та є питання, які їх об'єднують.

Серед них – підтримка ідеї зняття санкцій з Росії.

Обидва вважають це невигідним для економіки заходом, хоча, звісно, рівень та радикальність цієї підтримки – різняться.

Також Гофер та Ван дер Беллен сходяться у негативному ставленні до Угоди про інвестиції та торгівлю між ЄС та США (TTIP), у збереженні нейтралітету Австрії в безпекових питаннях.

Питання санкцій не входять до компетенції президента Австрії, та в передвиборчій кампанії кандидати часто дискутували щодо можливого збільшення впливу президента на політику Австрії в ЄС.

Політичні традиції в Австрії так глибоко укорінились, що ніхто вже й не заглядає в Конституцію і не знає, якими саме повноваженнями формально наділений президент.

Цього разу австрійці раптом виявили, що повноваження голови держави значно ширші, аніж звичні представницькі та роль морального авторитета.

Так, в Конституції сказано, що він має право відправляти у відставку уряд та розпускати парламент, але жоден президент таким правом досі не користувався.

Але під час цієї кампанії обидва кандидати припустили, що вийдуть за межі "традиційних" повноважень президента.

Ван дер Беллен заявляв, що не планує затверджувати прем’єра від праворадикалів, навіть якщо після виборів коаліція надасть йому таку кандидатуру. Гофера це обурювало, але він також обіцяв робити більше незвичного на посту президента: "Ви ще побачите, що все можливо".

До речі, нинішній уряд  готувався до приходу праворадикала на посаду президента.

Усвідомивши можливі загрози, соціал-демократи зіграли на випередження. Незмінний з 2008 року канцлер Вейнер Фейман склав повноваження голови уряду та керівника партії.

Це стало реакцією на нищівну поразку у першому турі, але водночас – спробою убезпечити країну від можливих складних переговорів про новий уряд з Гофером, в разі його перемоги. До завершення повноважень президента-однопартійця вони провели швидку ротацію уряду, змінивши канцлера та декількох міністрів.

"Ми не хочемо віддавати голови та серця на поталу дешевому популізму", – заявив новообраний канцлер Крістіан Керн, виступивши на підтримку Ван дер Беллена перед другим туром.

Голосування як протест

На те, щоб не допустити приходу до влади правого популіста, було кинуто максимум зусиль. Ірмгард Гріс, яка зайняла третє місце у першому турі, офіційно підтримала свого конкурента, Ван дер Беллена, попрохавши всіх голосувати за нього. Це саме зробив тоді ще керівник уряду і соціал-демократів Франц Фішер.

Багато європейських політиків виступили із заявами про небезпеку перемоги праворадикалів, зокрема президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер та президент Європарламенту Мартін Шульц.

На це Норбер Гофер відповів, що Австрія "не приймає пропозицій з боку Брюсселя та Берліна".

Та хай там як, Александер ван дер Беллен в другому турі зміг мобілізувати електорат своїх конкурентів.

Він отримав 2/3 голосів виборців Ірмгард Гріс, 70% голосів соціал-демократів, половину голосів консерваторів та більшу частку тих, хто не визначився.

Взагалі нинішні вибори в Австрії примітні тим, що на них виборці голосували не "за", а "проти".

Велика частина виборців Гофера таким чином протестувала проти неправильної, на їхню думку, політики владних партій. Зокрема, через нечіткість позицій уряду стосовно міграційної кризи, яка змінювалась від повної підтримки ідеї Ангели Меркель "Ми це зможемо!" до необхідності закриття кордону.

За Ван дер Беллена ж голосували не так через прихильність до "зеленого", як через небажання допустити радикалів до найвищої виборної посади в державі.

Зміна канцлера та частини уряду між двома турами явно зіграла на руку "зеленому" кандидату, дещо знизивши градус напруги в суспільстві.

Урок для Європи

Австрійські вибори завершилися непередбачуваним результатом і на деякий час зняли напругу. "Ми зрозуміли протест", – заявив канцлер Австрії Крістіан Керн.

Водночас політикам у ЄС тепер як ніколи слід бути готовими до того, що подібна ситуація може виникнути в будь-якій іншій країні Європи.

Потрібно зрозуміти, що консервація звичного способу життя в XXI столітті неможлива.

ЄС переживає складні інституційні процеси, і гасіння пожеж в різних країнах-членах не завжди зможе давати позитивні результати. Варто працювати на випередження і формувати активну якісну політику в регіоні, закритися в рамках кордонів однієї держави уже не вийде і не дасть бажаного економічного розквіту.

Автори: Ярина Степанюк, Ростислав Томенчук,

Український інститут міжнародної політики

Публікація здійснена в рамках проекту УІМП "Результати виборів в країнах-партнерах України", який розповідає про основні політичні сили, що беруть участь у кампанії, центральні теми обговорення та моніторинг присутності України в заявах, програмах, рішеннях партій, можливі наслідки для України та зміни зовнішньополітичних пріоритетів залежно від результатів голосування.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua