Після тривалих переговорів представники Християнсько-демократичного союзу (ХДС), Християнсько-соціального союзу (ХСС) та Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) 7 лютого завершили узгодження проекту угоди, що створить другу підряд велику коаліцію в країні й третій політичний альянс під керівництвом Ангели Меркель.

Втім, німецька політична епопея ще не завершилася. Своє слово мають сказати понад 460 тис. рядових есдеків, результати голосування яких будуть оприлюднені 4 березня. Також проект угоди мають схвалити делегати з’їзду ХДС, що відбудеться 26 лютого.

Відповідно, за оптимістичного розвитку подій новий уряд великої коаліції почне працювати в середині березня.

Втрати та здобутки

Підсумком коаліційних переговорів став понад 170-сторінковий проект відповідної угоди.

Саме цей документ визначатиме, в якому напрямку рухатиметься Німеччина впродовж наступних трьох з лишком років. Втім, оцінити проект угоди зі створення чергової великої коаліції важко.

З одного боку, він розв’язує назрілі соціальні проблеми та відповідає на частину питань, що непокоять громадян. З іншого ж, здається, що йому дещо бракує відповідей на "великі питання", такі як майбутнє Євросоюзу, оборонна політика Німеччини чи протистояння лівому та правому популізму в Європі.

Тож що отримали та не отримали учасники нової-старої коаліції?

Перш за все, звернемося до соціал-демократів. Адже саме їм вдалося перетворити свій невдалий результат на виборах у вагомий інструмент під час коаліційних дебатів та посадити за стіл переговорів політсили, що обійшли есдеків на понад 10% голосів.

І справді, як нещодавня невелика перевага під час з’їзду СДПН, що прийняв рішення про початок переговорів, так і наступне опитування рядових членів партії стали інструментами, які зіграли на користь політсили та забезпечили поступливість християнських демократів.

Останні погодилися збільшити зобов’язання роботодавців з фінансування медичного страхування та врегулювати питання обмеження дії трудових угод. В активі соціал-демократів - й амбітні видатки на освіту, науку, інфраструктуру, будівництво житла, вдосконалення законодавства в галузях пенсійного забезпечення, страхування, догляду за людьми з інвалідністю та неповнолітніми й зниження темпів зростання орендної плати на житло.

Есдеки не помилилися, коли поставили соціальні вимоги на перший план, адже через близькість програмних положень з блоком ХДС/ХСС саме в цій сфері було найбільше шансів на успіх. Тим більше, що в умовах перевиконання бюджету та зростання економіки фінансування амбітних витрат видається вже не такою й складною справою.

Водночас своїм однопартійцям переговірники від СДПН можуть пред’явити й інший успіх. Адже вони змогли перебрати на себе в новому уряді керівництво трьома відомствами, що безпосередньо відповідатимуть за реалізацію їх соціально-політичних амбіцій. Це міністерства фінансів, праці та соціальної політики, а також МЗС.

Не менш блискуче виглядають успіхи й баварського Християнсько-соціального союзу. Чи не найбільш складні учасники перемовин змогли вписати до їх підсумкового документа принципові для їхніх виборців положення про прийняття нового міграційного законодавства із встановленням, зокрема, обмежень на прийняття біженців до 180-220 тис. осіб на рік й на возз’єднання сімей біженців до 1 тис. осіб на місяць.

Окрім того, ХСС змогла провести до тексту коаліційної угоди амбітні заходи щодо зміцнення внутрішньої безпеки. Останні передбачають підвищення фінансування поліції на рівні федерації та земель, розширення використання систем відеонагляду в публічних місцях та заходи з протидії проявам тероризму та мови ненависті в соціальних мережах.

Водночас голоси про невдоволення підсумками коаліційних переговорів чи не найактивніше стали лунати саме з табору чинної канцлерки.

Однак вивчення проекту коаліційної угоди дозволяє зробити більш оптимістичні для партії Меркель висновки. Зокрема, ХДС вдалося відстояти низку принципових положень власної передвиборчої програми, зокрема, стосовно збереження бездефіцитного бюджету, підвищення виплат на дітей та розширення фінансування проектів на рівні громад й у сільській місцевості.

В проекті угоди наявна й обіцянка канцлерки, про яку вона постійно говорить з моменту висування своєї кандидатури в листопаді 2016 року, а саме цифрова економіка. На неї німецькі посадовці планують витратити 5 млрд євро, що включатиме розбудову широкополосного зв’язку та мереж 5G.

Водночас проект угоди містить низку неоднозначних моментів. Так, обидві сторони утрималися від початкових планів щодо податкової реформи. Натомість передбачаються лише точкові заходи зі зменшення навантаження на соціально вразливі верстви.

Есдеки за крок від очищення рядів

Прихід до влади нового уряду великої коаліції, водночас, може супроводжуватися значним переформатуванням владної команди.

Найбільш гостро це питання постало у стані соціал-демократів. Так, вже в другій половині дня 7 лютого стало відомо про майбутню відставку Мартіна Шульца з посади голови СДПН та його перехід на посаду голови німецького МЗС.

На чолі соціал-демократів стане колишня очільниця їх молодіжного крила та голова фракції в Бундестазі Андреа Налес. Колишня міністерка праці в третьому уряді Меркель нині стане першою жінкою-головою есдеків.

Втім, якщо для Налес посада голови партії може слугувати трампліном для подальшого кар’єрного зростання (а разом з постом голови фракції на неї чекає ще й підвищення впізнаваності в медіа), то для екс-євробюрократа Шульца "політичне заслання" в МЗС має стати спробою відвоювати втрачені політичні активи.

Колишній голова Європарламенту та досвідчений знавець ЄС на цій посаді планує сконцентруватися на оновленні Євроспільноти. Ці кроки мають допомогти Шульцу у відновленні довіри до нього після багаторазових заяв про відкидання як великої коаліції, так і членства в уряді Меркель.

Водночас він бажає повторити успіх свого попередника як на чолі СДПН, так і в МЗС Зігмара Ґабріеля. Адже останньому за порівняно коротку каденцію в будівлі на Werderscher Markt вдалося перетворитися з "обридлої заїждженої персоналії" на одного з найрейтинговіших політиків ФРН.

Проте, крокуючи до посади в німецькому зовнішньополітичному відомстві, Шульц не спромігся знайти для свого попередника нового прийнятного місця роботи ані в уряді, ані в партії. Зрештою, на початку 2018 року в.о. голови МЗС навіть не потрапив до команди переговірників, що працювала з ХДС/ХСС. Такий крок оглядачі пояснюють особистою неприязню до Габріеля з боку Андреа Налес.

Тепер же, в разі відходу Ґабріеля з уряду, над Налес не висітиме привид "досвідченого попередника", що дасть змогу зменшити вплив старої гвардії, близької до Ґерхарда Шрьодера, та провести обіцяне Шульцем оновлення партії.

Однак німецька політика вкотре довела, що здатна дивувати.

У п'ятницю, під тиском внутрішньопартійних дебатів - в тому числі після публічної критики з боку Габріеля - Шульц відмовився від керівної посади в МЗС. Шульц вважає, що дебати навколо його особи можуть загрожувати волевиявленню однопартійців стосовно коаліційної угоди.

Поки що незрозуміло, чи залишиться на цій посаді у новому уряді Зігмар Ґабріель, чи буде запропонована нова кандидатура. Але недооцінювати вплив "старої гвардії" в партії поки зарано.

Європейська та безпекова політика

В проекті коаліційної угоди між ХДС/ХСС та соціал-демократами, як і в підсумковому документі зондування, європейські справи стоять на першому місці.

Втім, майбутні коаліціанти не висувають власного бачення майбутнього ЄС, а викладені в документі пропозиції радше є відповіддю на ідеї французького президента Еммануеля Макрона.

Так, ХДС/ХСС та СДПН готові обговорювати кроки з підвищення ролі Європарламенту серед інститутів Союзу та поглиблення інтеграції в зоні євро.

Для цього нова-стара коаліція пропонує зміцнення спільного бюджету ЄС, підвищення контролю над ним з боку Європарламенту та збільшення внесків офіційного Берліна до нього.

Християнські демократи та есдеки пропонують розробити та запровадити в рамках Європейського Союзу спільні підходи до соціальної політики, оподаткування й цифрової економіки, а також збільшити видатки на регіональну політику, зменшити податкове навантаження для малих і середніх підприємств та підвищити привабливість простору ЄС для бізнесу та стартапів.

Європейський стабілізаційний механізм планується перетворити на Європейський валютний фонд із встановленням над ним парламентського контролю.

Глава, присвячена європейським питанням, також почасти реагує на виклики, що стоять перед ЄС. Зокрема, партії великої коаліції заявляють про "жаль у зв’язку із виходом Сполученого Королівства з Європейського Союзу", не формулюючи, однак, конкретних позицій щодо перемовин про Brexit чи бачення подальших відносин з Великою Британією після її виходу з ЄС.

Безумовним реверансом в бік ЄС-івських євроскептиків є пасаж про готовність альянсу ХДС/ХСС-СДПН підвищити видатки на міграційну політику та захист зовнішніх кордонів Євроспільноти.

В частині проекту угоди, що стосується міжнародної політики, йдеться про дотримання зобов’язань щодо фінансування оборонних видатків. Останні коаліціанти планують підвищити до 2021 року на 2 млрд євро. Включення цього положення в проект угоди, як і планів з розбудови Постійної структурної взаємодії з питань оборони в рамках ЄС (PESCO) християнські демократи позиціонують як власний успіх у перемовинах.

Однак з тексту проекту так і не стає зрозумілим, чи готова ФРН дотримати взяте на себе в рамках НАТО зобов’язання з підвищення оборонних затрат до 2% ВВП.

На сьогодні їхній рівень становить 1,2%, а в умовах подальшого зростання німецької економіки досягнення двовідсоткового показника може виявитися непростим завданням.

Втім, не виключено, що навіть збільшення фінансування не забезпечить посилення німецької армії. Зокрема, Die Zeit вказує, що навіть за умови надходження коштів вони навряд чи будуть спрямовані на закупівлю техніки чи її модернізацію. Більшість з них може бути витрачена на облаштування казарм, військових містечок та підвищення фінансового забезпечення військовослужбовців.

І це у ситуації, коли, на думку уповноваженого Бундестагу з оборонних питань Ханса-Петера Бартельса, "Бундесвер в цілому не є придатним для застосування в цілях колективної оборони".

Українське питання

Включення відповідних згадок про Україну до коаліційного документа можна трактувати як успіх, адже в попередній коаліційній угоді наша держава не згадувалася.

Безумовно позитивним є той факт, що російська сторона в проекті коаліційної угоди засуджується за анексію Кримського півострова та агресію на Сході України. Окремо зазначається, що "сучасна політика Росії вимагає особливої уваги та стійкості".

ХДС/ХСС й СДПН також заявляють про намір і надалі співпрацювати з Францією для досягнення миру на Донбасі та готовність докладати зусиль до деескалації й відведення важких озброєнь, котрі мали б також забезпечуватися миротворчою місією ООН. Зрештою, РФ, як і Україну, закликають до виконання зобов’язань за Мінськими угодами.

Також майбутні коаліціанти вказують на те, що готові підтримувати Україну як у повному відновленні її територіальної цілісності й підтримці стабільності держави та розвитку суспільства, так і в подальшій модернізації країни та виражають готовність долучитися до відбудови Донбасу за умови суттєвого прогресу у виконанні Мінських домовленостей.

Водночас ключовим моментом для офіційного Києва сторони великої коаліції вважають продовження реформ та подолання корупції.

З іншого боку, обидві політичні сили виражають намір розглянути питання про зняття санкцій з Росії за умови виконання Мінських угод, а також прагнуть залучити РФ до спільного економічного простору від Лісабона до Владивостока.

Коаліціанти визнають також вагому роль офіційної Москви як найбільшого європейського сусіда та вагомого торговельного партнера ФРН, хоч і вказують на те, що стан справ з дотримання прав людини в Росії є чутливим моментом для німецької сторони.

Відтак, за умови схвалення прийнятої редакції проекту коаліційної угоди, на суттєві зміни політики офіційного Берліна на українському напрямку очікувати не доводиться. Таким чином, слід розраховувати на подальше збереження позиції ФРН в питаннях санкційного режиму щодо Росії та її участі у врегулювання конфлікту на Сході України.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка,

для "Європейської правди"