Об'єднання невдах: що заважає створенню нової великої коаліції у Німеччині

П'ятниця, 26 січня 2018, 13:23 — , для Європейської правди
Фото: Bloomberg

Останній шанс Німеччини уникнути позачергових виборів – у Берліні стартували переговори щодо створення нової "великої коаліції" між Християнсько-демократичним союзом (ХДС) канцлерки Ангели Меркель, його баварським партнером Християнсько-соціальним союзом (ХСС) та Соціал-демократичною партією Німеччини (СДПН).

Партії, що зазнали електоральних втрат на останніх виборах, через що їхній альянс вже встигли охрестити "коаліцією невдах", мають великі шанси дійти згоди. За сприятливого розвитку подій новий уряд може почати роботу вже до Великодня.

Однак вже зараз до процесу створення нового видання "великої коаліції" є ціла низка питань, від відповідей на які й залежатиме створення нового уряду.

"Фінт вухами" від СДПН

Ще донедавна німецькі есдеки не втомлювалися повторювати, що не увійдуть до нової коаліції з християнськими демократами. Більше того, єдиною й невиконуваною умовою для такої спілки в СДПН називали неучасть у новому уряді Ангели Меркель.

Так само більшість соціал-демократів тоді відмовлялася навіть від варіанту "велика коаліція" extra light, себто підтримки уряду меншості під керівництвом християнських демократів.

Нині ж ситуація змінилася до кардинально протилежної – тепер Мартін Шульц має довести як членам власної політсили, так і німецьким виборцям в цілому, що відвернути нові вибори – в інтересах суспільства.

Однак чи вдасться це йому – поки під питанням. Адже ефективність аргументів від есдеків побачимо лише тоді, коли члени партії почнуть висловлюватися щодо коаліційної угоди.

В суспільстві ж настрої – не на користь СДПН та "великої коаліції": новий-старий альянс соціал-демократів з ХДС/ХСС позитивно оцінюють заледве 40% німців, негативно ж до нього ставляться понад 50% опитаних, з котрих понад 32% описують власне ставлення як "різко негативне".

Примітно, що чи не найбільший рівень несприйняття такого альянсу – серед молоді віком до 30 років (понад 65%) та вікової групи від 40 до 65 років (55-60%). Втім, якщо перші, вочевидь, не пов’язують зі спілкою ХДС/ХСС-СДПН здатність до оновлення та пропонування нового порядку денного, то другі багато в чому належать до протестного електорату.

Які ж аргументи знайшов головний соціал-демократ для переконання власних колег та виборців?

Входження партії до чергової "великої коаліції", на думку Мартіна Шульца, є нічим іншим, як актом державництва та відповідальності за майбутнє країни. Тим більше, що саме до відповідальності закликав після провалу "Ямайки" федеральний президент й (за дивним збігом) соціал-демократ Франк-Вальтер Штайнмайєр.

Але й це не все. Шульц вважає, що урядування разом з Меркель в нього вийде кращим, ніж у невдах з "Ямайки".

 

Водночас з’їзд показав, що позиції самого Мартіна Шульца в партії навряд чи є сильними. Коаліційне питання розділило делегатів й делегаток з’їзду на кілька груп з різними переконаннями.

По-перше, слід згадати тих, хто висловлюється на користь нового видання "великої коаліції" та вважає її шансом для політичного прориву. До них зараховують чільних соціал-демократів на кшталт голови фракції Андреа Налес, голови уряду Нижної Саксонії Штефана Вайля та самого Мартіна Шульца. Для них перехід від категоричного несприйняття лідерства Ангели Меркель в уряді та "великої коаліції" в принципі виявився чи не найлегшим, адже "потрібні компроміси досягнуті".

По-друге, відзначимо негласних центристів, до яких доцільно зарахувати впливових голів регіональних осередків СДПН у Рейнланд-Пфальці (Малу Драйєр), Північному Райні-Вестфалії (Міхаель Ґрошек) та Мекленбурзі-Передній Померанії (Мануела Швезіґ). Останні хоч і входили до команди, що брала участь в "зондуваннях" стосовно укладення угоди з ХДС/ХСС, однак неодноразово заявляли про інші "опції, що існують поза рамками коаліційних угод".

Те саме стосується й чинного бургомістра Берліна Міхаеля Мюллера, котрий хоч і говорив наприкінці 2017 року про потребу в створенні "великої коаліції", однак наступного дня після завершення "зондування" дав розлоге інтерв’ю Berliner Morgenpost, в якому розкритикував досягнуту угоду, заявивши про те, що толерування християнсько-демократичного уряду меншості було б вигіднішим для СДПН.

По-третє, це безумовна опозиція "великій коаліції" на чолі з 28-річним лідером молодіжного крила есдеків Кевіном Кюнертом.

Останній, на відміну від центристів, має зауваження не лише до підсумкового документа "зондувань". Його не влаштовує чергове видання "великої коаліції" в принципі.

Нарікання у прихильників Кюнерта викликає й спроможність соціал-демократів захистити власні ідеологічні засади та, відповідно до амбітної заяви Мартіна Шульца, "зупинити поступ правих сил". Останні вважають, що альянс з християнськими демократами, а надто з їх баварськими союзниками з ХСС з їхньою антиміграційною риторикою – не дуже добре місце для "протистояння неолібералізму та консервативній революції", що їх прагне голова СДПН.

До того ж, аргументують ліві есдеки, при переході соціал-демократів до коаліції євроскептики з "Альтернативи для Німеччини" отримають контроль над ключовими комітетами Бундестагу як провідна партія опозиції, що теж не дуже добре.

Загалом же, більшості з критичних зауважень на адресу підсумків "зондування" Шульц адресує чи не єдиний контраргумент: голова СДПН наполягає на тому, що результати виконання коаліційної угоди будуть оцінені через два роки, після чого буде ухвалене рішення стосовно продовження чи припинення нової "великої коаліції".

Нове – це добре забуте старе?

Тижневе "зондування" щодо створення нової "великої коаліції" було підсумоване 28-сторінковим документом, котрий дехто з переговірників вже назвав "попередньою коаліційною угодою".

Втім, загалом складається враження, що текст цього документа був зібраний з партійних програм обох сторін, подекуди перемежаючись із дещо підзабутими положеннями коаліційної угоди 18-го скликання Бундестагу (2013-2017). Зокрема, з попередньої коаліційної угоди взяті невиконані обіцянки щодо зростання пенсійних виплат, зниження податкового навантаження на матерів та батьків, котрі самостійно виховують дітей, та багатодітні сім'ї, зменшення страхових внесків на випадок безробіття тощо.

Водночас частина положень, що перейшли зі старої коаліційної угоди, викладені в підсумках "зондувань" набагато більш амбітно. Зокрема, на підтримку сімей та дітей і подолання дитячої бідності будуть спрямовані додаткові кілька мільярдів євро, а землі та комуни отримають допомогу центру для покращення роботи дитячих садків.

Також планується повернути паритетність у фінансуванні медичного страхування. Есдеки вважають, що це сприятиме ліквідації "класової медицини". Більше коштів передбачається і для освіти та науки.

З іншого боку, документ включає низку положень, котрі навряд чи народилися в кабінетах керівництва ХДС. Власне, з принципових моментів власної програми християнським демократам вдалося провести в підсумковий документ "зондувань" підвищення оборонних видатків та вдосконалення функціонування Європейського стабілізаційного механізму.

Більшість же із тих пунктів, що вселяють сумніви щодо спроможності Мартіна Шульца протистояти правій хвилі у "великій коаліції", мають чи не чітко виражене баварське походження.

Якщо коаліційна угода стане реальністю, ФРН спробує законодавчо убезпечити себе від мільйона біженців, котрий вона прийняла в 2015-2016 роках, встановивши плаваючу межу з їх прийому в 180-220 тис. осіб на рік. З цією нормою пов’язане й заплановане обмеження темпів возз’єднання сімей біженців до однієї тисячі осіб на місяць.

З іншого боку, коаліціанти планують розширити притік до Німеччини кваліфікованих працівників та створити ширші можливості для інтеграції біженців. Втім, доступ до переваг соціальної держави для них планується розширювати за умови успішної інтеграції в німецьке суспільство.

Європа – на першому місці?

Додатковим аргументом на користь укладення "великої коаліції" Шульц під час з’їзду назвав те, що в підсумковому документі "зондування" пов’язані з Європою теми були виставлені на перше місце.

Втім, це радше спрацювало проти самого Шульца, адже він і впродовж передвиборчої кампанії, і в період після виборів поводився як лідер партії з конкретними політичними інтересами, аніж як політик, що очолював демократично обраний інститут Європейського Союзу.

В даному випадку технологів СДПН цілком можна зрозуміти, адже на тлі зростання євроскептицизму ЄС-івська тематика цілком може перетворюватися на "червону ганчірку" для різного роду популістів й критиків... Тим не менш, Шульц впродовж відносно довгого періоду часу не позиціонував себе в якості політичного лідера, котрий має власне бачення розвитку Євроспільноти та напрямків її реформування.

Єдиною подібною спробою виявилася заява кінця 2017 року про "Сполучені Штати Європи", котрих голова СДПН прагнув досягти до 2025 року. Однак реакція на неї чергувалася між млявою та роздратованою, тож сенсації з неї не вийшло.

 

Натомість в якості чи не єдиної демонстрації власної причетності до питань реформування ЄС під час з’їзду Мартін Шульц обрав телефонну розмову з французьким президентом Еммануелем Макроном.

Водночас положення підсумкового документа "зондувань" навряд чи обіцяють докорінне оновлення ЄС.

Зокрема, в галузі фінансової політики поглибленню інтеграції в зоні євро та запровадженню посади "міністра фінансів" в її рамках ФРН протиставляє "розширення заходів з координації в фінансовій та фіскальній сферах на рівні Єврозони та ЄС" , розширення повноважень Європарламенту в галузі фінансової політики та трансформацію Європейського стабілізаційного механізму на Європейський валютний фонд. Окрім того, німецька сторона пропонує підвищити власні внески до бюджету Євроспільноти.

З іншого боку, ані присвячена Європі, ані присвячена зовнішньополітичному порядку денному частина підсумкового документа не дають відповіді на питання про те, якою бачить власну роль Німеччина в рамках ЄС. До того ж, чи не очевидним мінусом документа є відсутність підходів до знаходження контраргументів для євроскептиків як всередині країни, так і на рівні Європейського Союзу.

Натомість майбутні коаліціанти вкотре відзначають пріоритетність співпраці з Францією для забезпечення подальшого розвитку Євроспільноти, забуваючи при цьому про країни Центральної Європи та Австрію, чиї уряди як не бажають різношвидкісної Європи в баченні Макрона, так і можуть протидіяти навіть тим точковим спробам подальшої централізації ЄС, що їх планує потенційна німецька "велика коаліція".  

Одночасно підсумковий документ "зондувань" не містить жодних згадок ані про Україну, ані про Європейську політику сусідства, в той час як Туреччині відводиться цілий підпункт в розділі "Зовнішні справи". Хоча той факт, що стратегія Росії в ньому зараховується до "викликів розвитку ЄС", можна вважати, звісно ж, позитивним для офіційного Києва.

* * * * *

Дискусія про те, що ж краще – нові вибори, уряд меншості чи "велика коаліція" – лише розгортається. Адже поки навіть формування "великої коаліції" залишається відкритим питанням.

По-перше, з огляду на те, чи дійдуть сторони згоди щодо майбутнього коаліційного договору. Адже з’їзд соціал-демократів завершився обіцянкою їхніх лідерів відкоригувати окремі положення підсумкового документа. На противагу цьому, і в ХДС, і особливо в ХСС чітко заявили, що підсумковий документ "зондування" містить ті червоні лінії, за які блок не воліє заходити при створенні владного альянсу.

Водночас, враховуючи хист чинної голови ХДС до залагодження гострих питань, можна вважати, що щось неочікуване на цьому напрямку може статися лише у разі, якщо впертість виявлять християнські соціалісти. На останніх вже у вересні очікують земельні вибори, тож приводів для торгівлі за поважні посади та принципові тези в тексті майбутнього коаліційного договору більш ніж достатньо.

По-друге, через те, що члени СДПН схвалюватимуть підсумковий документ. Звісно, це добре з точки зору внутрішньопартійної демократії, але непередбачуване "ні" спілці з ХДС/ХСС продовжить політичну невизначеність в країні й з великою вірогідністю означатиме завершення кар’єри Мартіна Шульца.

Загалом же нині як ніколи стає очевидною історична роль "великих коаліцій" в політичній історії ФРН, адже вони означали трансформацію.

Перша в її історії "велика коаліція" підсумувала п’ятнадцятирічний період урядування коаліцій під проводом християнських демократів. Друга ознаменувала перехід від епохи Ґерхарда Шрьодера до епохи Ангели Меркель. Третя зіткнулася з низкою зовнішньополітичних викликів.

Якою буде четверта, поки достеменно невідомо. Втім, припинення "великої коаліції" через два роки (якщо СДПН скористається зарезервованою Шульцем опцією), як і дострокові вибори в разі її нестворення чи після деякого періоду роботи уряду меншості, з великим ступенем вірогідності означатимуть одне – німецький політикум увійде в новий політичний цикл як без Мартіна Шульца, так і без Ангели Меркель.

 

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка,

для "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua