Гроші, секс, ікра та 17 депутатів: що відомо про масштабну схему підкупу в ПАРЄ

Вівторок, 24 квітня 2018, 09:08 — , Європейська правда, Страсбург
В 2014 році - коли активісти вже два роки поспіль писали про "ікорну дипломатію" - президент Алієв відвідав Страсбург. В ПАРЄ про цю проблему тоді намагалися не говорити

Парламентську асамблею Ради Європи лихоманить.

Хворіє вона вже давно, але зараз розкрили давній нарив, і всі побачили масштаб проблеми. Зовнішня слідча група, створена дев'ять місяців тому для розслідування звинувачень у корупції, цілком виправдала покладені на неї сподівання.

Чинний та кілька відставних президентів політичних груп та комітетів ПАРЄ; екс-президент асамблеї; чимало інших депутатів – від Мальти до Фінляндії, від Британії до Польщі... Усіх їх об’єднала любов до хабарів та подарунків від азербайджанської влади.

Звіт, який збирали та ухвалювали в режимі безпрецедентної для ПАРЄ секретності, підтвердив те, про що у Страсбурзі давно говорили у кулуарах: в асамблеї діє масштабна, системна схема підкупу та "стимулювання" депутатів для голосування з окремих питань. Значна частина свідків (хтось анонімно, а хтось і під власним ім'ям) розповіли: часом хабар давали так, що не взяти було майже неможливо.

Це, звичайно, не було залізним правилом: приміром, усі ті, хто розповіли про підкуп повіями, запевнили, що відмовилися від цього подарунку ;)

"Європейська правда" прочитала 219 сторінок звіту та переклала для вас найцікавіші його фрагменти.

Що це за звіт?

Звинувачення щодо корупції в ПАРЄ лунають дуже давно. Ще в 2012 році, коли активісти з організації ESI оприлюднили низку свідчень про системний підкуп депутатів з боку уряду Азербайджану.

Тоді скандал просто "замовчали", і не лише через те, що всі хотіли приховати свої дії. На той час звинувачення звучали настільки дико, що в таку масштабну проблему просто не вірилося.

Кілька років поспіль активістів-антикорупціонерів сприймали як "міських божевільних", не звертаючи на них уваги, і лише 2015-го стало зрозуміло, що проблема реальна: в Італії затримали екс-депутата Луку Волонте, який очолював найбільшу політичну групу ПАРЄ. Фінансова поліція дізналася про отримання ним безготівкових хабарів на суму в кілька мільйонів євро.

Скандал і не думав згасати, тож торік Рада Європи здалася: два ключових органи, Комітет міністрів та ПАРЄ, домовилися про створення Зовнішньої слідчої групи. До її складу увійшли три авторитетних західноєвропейських судді у відставці: Ніколас Братца (колишній президент Європейського суду з прав людини), Жан-Луї Брурьє (французький суддя, відомий резонансними рішеннями у справах щодо тероризму) та Елізабет Фура (колишня суддя ЄСПЛ, нині – шведський омбудсмен).

Звіт готували в режимі абсолютної секретності.

"Європейській правді" достеменно відомо, що навіть керівники ПАРЄ не мали доступу до документа. Звіт представили членам Бюро асамблеї на спеціальному засіданні у неділю, коли у Палаці Європи немає зайвих людей, при цьому поверх будівлі перекрили (здається, вперше в історії засідань Бюро!), щоби журналісти не могли опинитися поруч.

Варто зауважити: слідча група збирала свідчення виключно про Азербайджан; навіть Росія згадана у звіті лише побіжно. Але тут не варто шукати "зраду". Офіційний Баку справді купував голоси найбільш відверто, системно та нахабно, тому розслідування сконцентрувалося на ньому.

А в четвер ПАРЄ має вирішити, чи буде вона боротися із проблемою системно. Включаючи російський вплив. І з цього приводу у найближчі дні доведеться всерйоз поборотися.

Подарунки від усього серця

В той час як частина західних політиків не дуже вірила у корупцію в ПАРЄ, в Страсбурзі були ті, хто сприймав реальність більш адекватно.

Авторові цих рядків не раз доводилося чути від українських та інших східноєвропейських політиків, що азербайджанці знають, як "докупити голоси". А працівники апарату ПАРЄ бачили цю купівлю на власні очі – частина з них із власної волі прийшли до слідчої групи, щоби розповісти про побачене.

Читайте також
Асамблея політичної корупції: як в ПАРЄ знайшли азербайджанські хабарі та російські інтереси

А ще про проблему знали ті, хто аналізував голосування в асамблеї.

"Коли ПАРЄ обговорювала Азербайджан, на голосування завжди приходило набагато більше депутатів, включаючи тих, хто рідко навідувався до асамблеї. Ці люди голосували на користь Азербайджану", – йдеться у звіті.

Не завжди підкуп можна довести, але кількість збігів вражає. Приміром, один литовський депутат, якому власний парламент (через розслідування, яке велося на батьківщині) не дав відрядження до ПАРЄ, несподівано з’явився у Страсбурзі, щоби проголосувати на користь Азербайджану, і поїхав додому. Навряд чи він витратив на таку подорож власні кошти.

Стимули для голосуючих були різноманітними.

"Низка свідків – як депутатів, так і співробітників ПАРЄ – повідомили, що отримали різні подарунки. Вони пояснили, що не завжди легко відмовитися від таких подарунків, бо це буде погано сприйнято", – йдеться у звіті.

Дії азербайджанців відомі за назвою "ікорна дипломатія".

Класичний подарунок азербайджанців – чорна ікра. І це не дрібниця, кіло ікри білуги найвищої якості коштує кілька тисяч доларів.

Генсек ПАРЄ Войцех Савицький визнав, що отримував коробки ікри з Азербайджану. За його словами, було дуже важко відмовитися від таких подарунків, тож після сесії асамблеї її співробітники разом із колегами влаштовували ікорні сніданки. Таких свідчень у звіті наведено декілька. Є й курйозне: працівнику "Венеціанки" в Баку подарували 500 грамів ікри – цілий скарб у грошовому вимірі. Та за його словами, банка ікри в дорозі "потекла", тож він її викинув.

Були також більш традиційні подарунки: квиток бізнес-класу, тиждень у п'ятизірковому готелі, квитки на концерти чи кінне шоу. А депутат Доріс Фіала (Швейцарія) зізналася, що під час офіційного робочого візиту до Азербайджану отримала золотий ланцюг з перлами та алмазами. Вона заявила, що повернула його азербайджанській делегації в ПАРЄ.

Ще одна цікава історія зі звіту: коли лорд Девід Рассел-Джонстон, президент ПАРЄ в 1999-2002 роках, здійснював офіційне турне по Кавказу, тамтешні держави влаштували справжнє змагання щодо рівня гостинності. В Баку, де його турне завершилося, готельний номер гостя виявився буквально набитий подарунками. "Він попросив дипломатично пояснити азербайджанській делегації, що він буде щасливий, якщо вони доправлять до Страсбурга лише четверту частину цих подарунків", – цитує звіт свідчення одного з учасників поїздки.

Не обійшлося й без "полунички".

"Йов Крахтен (Люксембург), що працював над доповіддю про обмеження діяльності НУО в Європі, розповів, як до нього звернулися азербайджанські лобісти, які пояснили, що в Азербайджані є чорна ікра та дівчата. До конкретики справа не дійшла, бо він відмовився...

Деякі інші свідки також згадували про пропозиції секс-послуг. Дік Марті (Швейцарія) розповів, як під час офіційного візиту до Баку близько першої ночі хтось постукав у двері його готельного номера. Він подивився у вічко й побачив там двох ледь одягнутих молодих дівчат із шампанським. Він не відкрив двері", – каже звіт.

Неназваний представник секретаріату Венеціанської комісії також розповів, що в Баку до його готельного номера прийшла жінка, яка запропонувала скористатися нею. Представник європейського органу стверджує, що також їй відмовив.

Більш приземлені, але не дешевші подарунки – елітні килими.

За словами представниці апарату ПАРЄ (вона, як решта інших рядових співробітників, наведена без імені), під час візиту до Баку у 2014 році їй до готелю принесли велику сумку з дуже дорогим килимом. Точно такий подарунок вручили мальтійському депутату, тодішньому доповідачу щодо Азербайджану Дебоно Греку.

Свій килим вона залишила в готелі. Не лише з етичних міркувань – каже, що килим був важким, та ще й некрасивим. А от депутат прийняв подарунок із радістю, та звісно ж, не задекларував його, хоча і був зобов’язаний це зробити.

Найкращий подарунок? Гроші!

До речі, кілька співробітників Ради Європи зазначили, що ставали свідками вручення подарунків не тільки з Азербайджану. Молдовське та грузинське вино, вірменський коньяк, російський живопис... "Задобрити" депутатів, не ховаючись, намагалися різні країни.

Але лише Азербайджан поставив на потік банальну роздачу грошей.

"Деякі свідки стверджували, що в ПАРЄ існує система розподілу грошей. Мовляв, Яакко Лааксо (колишній член ПАРЄ, Фінляндія) розподіляв банкноти по 500 євро, а Штеф Горіс (ще один екс-депутат, Бельгія) відповідав за роздачу конвертів з грошима в політичній групі Європейської народної партії", - йдеться у документі.

"Також існувала система "подяки конвертами" депутатам Асамблеї під час виборів високопосадовців Ради Європи депутатами ПАРЄ. Ці гроші надходили з Азербайджану, їх передавали депутатам у номерах готелів та в офісах національних делегацій. У конвертах була готівка меншими купюрами", - каже звіт.

Слідча група знайшла достатньо доказів такого лобізму з боку п'ятьох колишніх депутатів. Річ у тім, що за правилами ПАРЄ ті депутати, які обіймали вагомі посади в Асамблеї, навіть після відставки зберігають право заходити до Палацу Європи та до сесійної зали. Агентами Баку часом ставали важковаговики. Приміром, колишній німецький депутат Едуард Лінднер, що три роки очолював один з ключових органів ПАРЄ, юридичний комітет, після відставки вирішив підзаробити, використовуючи можливості екс-депутата.

Ця робота приносила йому грубі гроші.

Лінднер – єдиний з лобістів, щодо якого є докази конкретних траншів фінансування. Ці документи спливли під час розслідування справи Луки Волонте, депутата, який був фінансовим посередником азербайджанців.

"Отримані від італійської поліції банківські виписки Волонте свідчать, що Лінднер отримав 799 500 євро від компаній, пов'язаних з Азербайджаном", - йдеться у звіті. Ці підрахунки можуть містити не всі транші фінансування, в окремих джерелах фігурують ще вищi суми.

Окрім Лінднера, Лааксо та Горіса, детальні докази лобізму на користь Баку наводяться щодо ще двох екс-депутатів: Карін Волдсет (Норвегія) та Ліндблада Горана (Швеція).

Аграмунт і компанія

Прізвище Педро Аграмунта, скандального екс-президента ПАРЄ, зустрічається у звіті 165 разів – більше, ніж будь-кого іншого.

Читайте також
Аграмунта по осені знімають: всі деталі та сценарії скандалу з проросійським президентом ПАРЄ

Це ми знаємо скандального іспанця лише через його проросійську діяльність та поїздку до Асада в складі російської делегації. Але "російський трек" - це далеко не все, чим прославився іспанський сенатор. Він був одним з головних друзів Азербайджану, одним з найбільш упереджених доповідачів з азербайджанського питання та багаторазовим спостерігачем на виборах.

Сформовані та очолювані ним місії щоразу мали нахабність говорити про демократичні вибори "практично без порушень", в той час як усі інші спостережні місії, включаючи ОБСЄ, бачили шалені проблеми, неприйнятні для демократії. До речі, обрання Аграмунта на посади щоразу ставало прикладом корупції – ці епізоди визнали кілька депутатів.

Так, Володимир Ар’єв розповів, як збирали голоси за його обрання президентом групи ЄНП (ця посада згодом дозволила йому очолити ПАРЄ).

"Ар’єв заявив, що за день до його від'їзду на осінню сесію 2013 року до нього приїхав Ельчин Мамедов, президент SOCAR Україна. Він знав, що Ар’єв їде до Страсбурга, і просив підтримати там Аграмунта, а не альтернативного кандидата від Фінляндії. Мамедов пообіцяв надати Ар’єву будь-яку допомогу, якщо він проголосує за пана Аграмунта... Було зрозумiло, що йдеться про хабар", - наводяться свідчення депутата.

Зоряним періодом для Аграмунта стали 2009-2015 роки, коли він був доповідачем з питань Азербайджану.

Схоже, що його рішення та звіти тоді писали в азербайджанському МЗС.

Працівники РЄ кажуть, що іспанець не дуже орієнтувався у подіях, але давав витончено написані документи. Ще одна цікава деталь – він приїздив до Азербайджану за два дні до офіційної делегації.

"Коментарі, які Аграмунт надавав до звітів, були написані такою доброю англійською мовою, що було очевидно: їх писав не він", - пригадує один зі свідків. Також він повністю перероблював проект звіту, підготовлений секретаріатом, що не є звичним для Моніторингового комітету.

Коли 2014 року в Азербайджані було заарештовано ряд дисидентів і секретаріат ПАРЄ підготував для Аграмунта заяву із засудженням арештів, іспанець просто перестав реагувати на листи та дзвінки секретаріату.

Була також ідея підготувати доповідь щодо арештів для засідання комітету. Аграмунт, отримавши проект документа, свідомо зірвав дедлайн для відповіді. До того ж, додав до проекту правки, які знімали критику та пояснювали, що "Азербайджан є новою демократією".

На цьому тлі зовсім не дивно, що Аграмунта бачили в асамблеї з великими сумами готівки (що є нонсенсом для Європи, де всі користуються картками).

Читайте також
Депутат, що їздив до Сирії з Аграмунтом: Росіяни маніпулювали мною під час цього візиту

Героєм звіту став також Жорді Шукла – ще один депутат з Іспанії, який також їздив у компанії Аграмунта в ту скандальну поїздку до Асада. Та цей звіт не про Сирію, а про Азербайджан. Тут Шукла мав не менш одіозну роль. Він очолив місію ПАРЄ на виборах в Азербайджані в 2015 році, попри те, що ОБСЄ взагалі відмовилася спостерігати за тими виборами (на той час масові репресії проти опозиції не дозволяли говорити навіть про мінімальний рівень дотримання стандартів).

Клерки РЄ свідчать, що Шукла, попри усталені правила, самостійно визначав для місії все – дільниці для спостереження, перелік зустрічей тощо. Це, звичайно, ще не було доказом співпраці з Баку, хоча й порушувало стандарти.

А "спалився" він, як і Аграмунт, на питанні перекладу.

Відразу кілька свідків розповіли, як він "особисто писав" доповіді та проекти фінальних документів.

Іспанець відмовився доручати підготовку проектів працівникам місії. "Секретаріат (виконуючи свої обов’язки) все ж підготував проект заяви, але Шукла його навіть не прочитав", - розповів один з клерків, що їздив тоді до Баку. Депутат просто не мав у цьому потреби.

"Передвиборчу доповідь місії, викладену на семи сторінках і написану досконалою англійською мовою, Шукла підготував протягом сорока п'яти хвилин", - розповів один з учасників поїздки. За його оцінкою, було технічно неможливо так швидко підготувати такий великий документ, до того ж, рівень тексту не відповідав знанням англійської депутатом. Шукла пояснив тоді, що написав документ каталанською мовою, а переклад здійснив колега в Іспанії.

Те саме відбулося після виборів: депутат роздав колегам готовий звіт місії, написаний ідеальною англійською.

Слідча група спробувала розібратися, хто ж є тим таємничим помічником, який здатен робити такий якісний переклад у такі короткі терміни. Вони допитали з цього приводу самого Шуклу. Трохи згодом він передав слідчим контакти своєї знайомої в Іспанії, яка нібито робила цей переклад. "У заяві, написаній англійською з помилками, вона підтвердила, що Шукла просив її залишатися на зв’язку, щоби скласти кілька текстів англійською".

Ця відповідь не лишила сумніву: депутат бреше.

"Співробітники ПАРЄ вважають, що заява (місії спостереження за виборами) була підготовлена кимось, хто тісно пов'язаний з Азербайджаном", - каже звіт.

Мовне питання викрило ще одного депутата, Алена Дестекса.

Бельгієць свого часу був доповідачем Моніторингового комітету щодо Азербайджану. Його доповідь практично не містила критики на адресу влади, а його робота - порушувала всі мислимі етичні стандарти.

Йдеться не лише про подарунки. Приміром, він просив усіх штатних співробітників РЄ вийти з приміщення, коли мав зустрічі з президентом Алієвим та з головою його адміністрації.

"Друга незвична особливість: Дестекс просив секретаріат здати йому всі нотатники, в яких вони записували від руки деталі візиту. На підставі цих нотаток він підготував опис візиту (що саме по собі є дуже незвичним), який не містив значної критики.

Ця доповідь була складена поганою французькою, з помилками, які носій мови точно не зробив би. Отже, документ, схоже на те, не був підготовлений Дестексом (для якого французька є рідною)", - йдеться у висновках слідчої групи.

Коли секретаріат підготував доповідь, Дестекс знову втрутився, зменшивши критику, а на дуже пізньому етапі знову додав зміни до остаточного проекту резолюції, "високо оцінивши владу Азербайджану за забезпечення релігійної толерантності".

Хто в обоймі?

Всього звіт слідчої групи визначив 17 діючих та колишніх членів ПАРЄ, щодо яких достатньо доказів, щоби стверджувати про порушення ними щонайменше етичних норм.

Щодо чотирьох є підстави говорити навіть про корупцію. Це вже згадані Аграмунт та Волонте, а також двоє депутатів-посередників з Азербайджану: Ельхам Сулейманов та Муслім Магомедов.

Щоправда, у "групі 17" є лише п’ятеро тих, хто лишається депутатом асамблеї і донині. Всі вони свого часу були (або і досі є) дуже вагомими фігурами в ПАРЄ:

Читайте також
Три мільярди на хабарі: в ЄС розкрили масштабну схему виплат за "допомогу" Азербайджану

– румунський депутат Чезар Преда, очільник групи ЄНП. Після оприлюднення звіту Преда склав повноваження голови "на час розслідування";

– сумнозвісний Педро Аграмунт, екс-президент ПАРЄ та групи ЄНП, нині – позафракційний;

Жорді Шукла, який свого часу очолював групу лібералів, але через скандал був вимушений піти з цієї посади;

– колишній очільник Моніторингового комітету, австрієць Штефан Шеннах;

Самед Сеїдов, чинний віце-президент ПАРЄ та голова азербайджанської делегації.

Цей скандал став справжнім ударом для Шеннаха, бо він справді вирізняється із цього списку. Австрієць дійсно деякий час був доповідачем щодо Азербайджану, але він навпаки, критикував тамтешню владу. Тож хабарі від Алієва він точно не брав.

Тим не менше, слідчі вирішили, що він порушував стандарти неупередженості. Просто в іншу сторону.

Не виключено, що згодом його виправдають. Розгляд корупційної справи в ПАРЄ ще триває.

Ще троє депутатiв залишили асамблею торік, коли стало зрозуміло, що розслідування виходить на їхнiй слід. Це Сулейманов та Мамедов, згадані у документах про корупцію, а також бельгієць Ален Дестекс.

Також у чорному списку – Роберт Волтер (британець, пішов з асамблеї у 2015 році), Лука Волонте (Італія, 2013), Тадеуш Івінський (Польща, 2016), Августин Конде (Іспанія, 2016) та п’ятеро більш давніх депутатів – лобістів, яких ми перерахували вище.

Звичайно, це не повний список хабарників. Навіть якщо говорити лише про Азербайджан. Приміром, мальтієць Дебоно Грек, що працював із Аграмунтом, був вкрай упередженим, йому присвячені кілька сторінок – але рівень доказів щодо його порушень слідчі вважають недостатнім. (Він пішов з асамблеї торік, але не через цей скандал – 78-річний політик просто завершив політичну кар’єру.)

А головне – те, що звіт зовсім не зачiпає інші країни.

Чи повірить хтось, що росіяни "не порушували етичних стандартів", просуваючи свої інтереси в ПАРЄ? Та це просто неможливо! І саме навколо цього в Страсбурзі зараз точиться основна дискусія.

До четверга асамблея має вирішити, як діяти зі звітом, що зробити з порушниками, чи варто розслідувати порушення з боку інших країн та як здолати системну проблему, яка нарешті стала для всіх очевидною.

"Європейська правда" слідкуватиме за дискусією у Страсбурзі.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди", зі Страсбурга

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.