Повінчані Соросом: чому Орбан дав притулок македонському прем'єру-втікачу

Понеділок, 26 листопада 2018, 12:12 — , для Європейської правди
Фото: MTI
Нікола Груєвські (ліворуч) та Віктор Орбан

Останні два тижні вся євроатлантична спільнота обговорює відверто детективну історію втечі з Македонії екс-прем’єра цієї країни Ніколи Груєвські, якого на батьківщині засудили до двох років в’язниці.

В Україні ця історія залишається майже непомітною, хоча справа Груєвські може мати серйозні наслідки відразу для кількох країн, у тому числі для одного з наших сусідів, а також спровокувати нові кризи в ЄС та НАТО.

Каталізатором цих процесів є дії офіційного Будапешта, який не тільки надав політичний притулок македонському політику, а й допоміг йому втекти з Балкан до Угорщини.

Покарання та втеча

Аби відтворити усі подробиці того, як Нікола Груєвські вислизнув з рук македонського правосуддя, знадобилося більше тижня. За цей час у ЗМІ з’явилося чимало версій та навіть легенд про те, як втікав до Угорщини македонський екс-прем’єр.

Ми зібрали найважливіші та перевірені факти, проаналізувавши чимало балканських, угорських та європейських ЗМІ.

Отже, 23 травня Ніколу Груєвські засудили до двох років в’язниці у справі, відомій за назвою "Танк".

Йдеться про зловживання службовим становищем та купівлю за бюджетні кошти броньованого Mercedes-Benz вартістю майже 600 тисяч євро, який політик використовував у приватних цілях. Авто було придбане ще 2012 року, але про оборудку стало відомо в 2015-му із записів розмов Груєвські, тодішнього прем’єра Македонії, зі своїми підлеглими.

 

Оприлюднення цих плівок спровокувало політичну кризу, відставку уряду Груєвські, який очолював країну беззмінно з 2006-го, перевибори та, зрештою, втрату влади партією ВМРО-ДПМНЕ і перехід її в опозицію.

5 жовтня цього року суд остаточно відхилив апеляцію захисту Груєвські та залишив у силі попередній вердикт про два роки в’язниці.

Навіть після цього рішення, всі останні кілька місяців, захист македонського екс-прем’єра прагнув не стільки виправдати свого клієнта, скільки затягнути час через апеляції, скарги на будь-які дії правоохоронців та суддів, ініціювання перегляду справи у Верховному суді й таке інше.

Річ у тім, що згідно із законодавством Македонії, якщо від моменту вчинення злочину минув термін, який удвічі перевищує термін покарання за цей злочин, то навіть у разі доведення вини підозрюваного він залишається на волі. Стаття, за якою обвинуватили Груєвські, передбачала максимум три роки за ґратами. Цієї осені минало якраз шість років, як було куплено броньований Mercedes.

Тобто якби до кінця року екс-прем'єра не посадили, він залишився б на свободі.

8 листопада македонський політик мав прибути до в’язниці в Шуто Орізарі, що неподалік Скоп’є, для відбування покарання, але не з’явився.

Лише через чотири дні, у понеділок, 12 листопада, було видано ордер на арешт Ніколи Груєвські. А вже наступного екс-прем’єр Македонії повідомив у своєму Facebook, що він перебуває у Будапешті та подав прохання про отримання політичного притулку через переслідування на батьківщині та вибіркове судочинство.

Цього ж дня ввечері македонський суд постановив взяти під варту двох спільників Груєвські, очевидно, аби ще й вони не втекли.

Ще за тиждень, 20 листопада, також у соцмережі Нікола Груєвські повідомив, що Будапешт надав йому політичний притулок. Згодом це офіційно підтвердила влада Угорщини. Цього ж дня Скоп’є офіційно звернулося до Будапешта з проханням про екстрадицію Груєвські.

Під дипломатичним прикриттям

Досі достеменно невідомо, як саме Нікола Груєвські втік з Македонії до Угорщини та хто йому допоміг.

Найбільша загадка – як прем’єр-утікач зміг перебратися через кордон до Албанії, а тоді дістатися її столиці Тирани. Деякі таблоїди наполягають з посиланням на власні джерела, що Груєвські перейшов албанський кордон нелегально по "зельонці" у жіночій сукні та у супроводі чи то російських, чи то угорських дипломатів-розвідників.

Як не дивно, але цю версію частково підтвердила поліція Албанії, зауваживши, що в їхній системі не зафіксовано, що македонський політик офіційно в’їжджав на її територію.

Читайте також
І нехай НАТО почекає: як у Македонії зірвали референдум, що мав розблокувати євроінтеграцію

Хоча це дійсно так. За підтвердженою в тому числі угорським міністром зовнішніх справ Петером Сійярто інформацією, саме в посольстві Угорщини в Тирані Нікола Груєвські й попросив притулку у Будапешта. Це сталося у неділю, 11 листопада.

Цього ж дня екс-прем’єр Македонії на різних автомобілях з угорськими дипломатичними номерами спершу дістався столиці Чорногорії Подгориці, а тоді й столиці Сербії Белграда.

Низка видань, у першу чергу Deutsche Welle, оприлюднили ці подробиці з точністю до години перетину Груєвські того чи іншого кордону, конкретного пункт пропуску, марки авто, на якій пересувався політик-утікач, і навіть імен та прізвищ угорських дипломатів, які його супроводжували аж до Будапешта.

За інформацією джерел авторитетного угорського видання HVG, ці дані в ЗМІ передали з боку посадовців НАТО, аби показати Орбану, що в Альянсі "все знають і бачать, як він рятує союзників Путіна".

Одним із перших було також питання, як міг політик перетнути кордон кількох держав, не маючи паспорта?

 
Маршрут втечі Груєвські

Інфографіка BalkanInsight

Відповідь виявилася доволі простою: Македонія має угоди з сусідніми балканськими країнами про можливість перетину кордону громадянами лише за посвідченням особи. Хоча, аби потрапити в Угорщину, якраз ID-картки вже було недостатньо.

Ще одне запитання, яке часто лунає в цій справі: чому правоохоронна система Македонії так мляво реагувала на зникнення Груєвські, коли він не з’явився до в’язниці для відбування покарання? Чи не допоміг втікачу хтось із нинішньої македонської влади? Це має з’ясувати окреме внутрішнє розслідування, яке вже ініціювали в Скоп’є.

Але ключове питання: для чого це все Угорщині?

Обурення, які лунають останні два тижні зі Скоп’є – прогнозовані та закономірні. Але ж дії офіційного Будапешта відразу розкритикували як в Брюсселі, так і у Вашингтоні, наголосивши, що прем’єр-утікач має постати перед судом у рідній країні.

І це в умовах доволі хиткої позиції Угорщини в ЄС, де проти неї розпочато санкційну процедуру, а також непростого діалогу з США щодо майбутньої долі Центральноєвропейського університету.

Про російський слід – це окрема тема, адже саме партія Ніколи Груєвські виступала проти перейменування країни на вимогу Греції. Заблокувати входження балканської країни до Альянсу несамовито прагнула і Росія через своїх агентів впливу.

Для чого Будапешту ще більше утверджувати свій і так проросійський образ?

Те саме з репутацією. Окрім справи про "Танк", на Ніколу Груєвські є ще кілька проваджень про зловживання та корупцію. Під слідством і його соратники. Для чого Віктору Орбану з репутацією, м’яко кажучи, не надто фінансово прозорої влади переховувати в себе в країні відвертого корупціонера?

Непослідовність Орбана

Щойно стало відомо про те, що Будапешт дав притулок Ніколі Груєвські через начебто переслідування на батьківщині, як на адресу угорської влади почали лунати ще й аргументовані закиди про непослідовність.

Читайте також
Перемога вічного Орбана: як угорський прем’єр зберіг абсолютну владу в країні

Так, у Єврокомісії здивувалися, чому Угорщина підтримує вступ Македонії в ЄС, якщо не впевнена у справедливості судочинства у цій країні. І дійсно, критерій прав людини та незалежних судів є одним із ключових при вступі до Європейського Союзу. Кому як не Угорщині це знати, особливо після запуску санкційної процедури саме за порушення основоположних цінностей ЄС?

Більше того, найближчого тижня в Європейському парламенті буде розглядатися доповідь щодо верховенства права у Македонії. На рівні комісії ЄП депутати від партії "Фідес" цей документ уже підтримали.

Інший момент: надання притулку Груєвські суперечить антиміграційній політиці уряду Орбана та ухваленому нещодавно пакету законів "Стоп Сорос", який набрав чинності з 1 липня. Відтоді Угорщина дала притулок лише трьом людям, окрім македонського політика, але нікому в такі рекордні терміни, як Груєвські – лише за шість днів, хоча чимало правозахисників ставлять під сумнів, чи взагалі були підстави надавати йому притулок.

Та з іншого боку – все більш ніж логічно. Хоча у Будапешті наголошують на відсутності політичного підтексту у "справі Груєвські", мовляв, усі питання – до Управління у справах імміграції, немає жодних сумнівів, що рішення прихистити прем’єра-втікача ухвалював особисто Віктор Орбан.

Для нього це не просто новий конфлікт, які угорський лідер так полюбляє, а світоглядне вольове та символічне рішення.

Адже Нікола Груєвські – це насамперед не політичний біженець чи утікач, а світоглядний союзник угорського прем’єра.

"Я знаю цю людину, він був моїм колегою довгий час. Було б набагато складніше, а то й неможливо, захистити угорський кордон без нього", – заявив прем’єр Орбан у ранковому ефірі на Kossuth Rádió.

Македонський політик, будучи при владі 10 років, також провадив антимігрантську політику. Більше того, як і угорський лідер, він теж звів паркан проти мігрантів: Орбан – на кордоні з Сербією та Хорватією, Груєвські – на кордоні з Грецією.

 

Та, мабуть, найголовніше, що саме екс-прем’єр Македонії першим запустив масовану кампанію "Стоп Сорос", почавши "священну війну" проти американського мільярдера угорського походження Джорджа Сороса.

Саме за її лекалами Віктор Орбан діяв у власній країні та довів цю риторику до рівня абсолюту державної пропаганди Угорщини.

З огляду на це відмовити у притулку Ніколі Груєвські означало би для угорського лідера зрадити самого себе і свої "ідеали", а він до цього не звик. Особливо напередодні таких важливих виборів до Європейського парламенту.

Не виключено, що екс-прем’єр Македонії цим і скористався, зігравши на амбіціях та честолюбстві Віктора Орбана, якому тепер усю цю історію розгрібати.

Автор: Дмитро Тужанський,

для "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.