Шлях до НАТО: як Македонія вирвалася з кола "друзів РФ" та стає членом Альянсу

Четвер, 7 лютого 2019, 13:33 — , Європейська правда
Фото: nato.int

"Це історична подія… На цьому шляху були виклики і складні компроміси, але прихильність демократичним цінностям і реформам сприяли результату і прогресу", – цими словами генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг анонсував підписання протоколу про приєднання Македонії до Альянсу.

Точніше, Північної Македонії, адже саме під цим іменем балканська країна має стати повноцінним членом НАТО та незабаром почне переговори про вступ до ЄС.

Альянс зробив цей крок попри те, що формально балканська країна ще не змінила свою назву. Формально зміни до конституції наберуть чинності лише після того, як протокол про вступ до НАТО ратифікує парламент Греції. Попередньо це голосування заплановане на 8 лютого – а відповідно, вже незабаром піде у минуле "компромісне ім’я", за яким країну досі називали в документах і НАТО, і ЄС – Колишня Югославська Республіка Македонія.

Шлях від "друзів Путіна" до НАТО

Перейменування Македонії розв’язує одну з найзаплутаніших  суперечок на Балканах.

Нагадаємо, що у Греції є провінція Македонія – і наявність країни з аналогічним іменем Афіни завжди трактували як приховані територіальні зазіхання. Ця проблема постала на початку 1990-х,  після розпаду Югославії та проголошення незалежності нової країни. В якості компромісу в 1995 році сторони домовилися про те, що на міжнародній арені країна дозволяє називати себе не конституційним "ім’ям", а складною абревіатурою FYROM (Former Yugoslav Republic of Macedonia; колишня югославська республіка Македонія).

Також Скоп’є було змушено змінити прапор країни, за основу якого спершу було покладено Вергінську зірку – історичний символ Македонії.

Втім, навіть такий компроміс не задовольнив Грецію.

Читайте також
Македонія обирає НАТО та ЄС: чому зірваний референдум не зупинив перейменування держави

У 2008 році на Бухарестському саміті НАТО (на тому самому, на якому Україні та Грузії відмовили у надання ПДЧ) Греція проголосувала проти запрошення Македонії до Альянсу. Вимога Афін була категоричною: сусідня держава має повністю змінити свою  назву. "Компромісна назва" 1995 року не спрацювала.

Варто уточнити: така позиція не була примхою грецького уряду – греки справді вимагали такого рішення. Життя знову довело це у 2016-2017 роках, коли уряд Ципраса домовився про перейменування Мекедонії на Північну Македонію. Тоді Грецію, особливо її північні регіони, охопили багатотисячні протести. Чимало експертів вважають, що зрештою саме ця угода (яку ледь не більшість  греків вважають "зрадою") поставила хрест на перспективах перемоги нинішньої правлячої партії "Сіріза" на наступних парламентських виборах. 

Та повернемося до подій 2008 року. Тоді грецьке вето фактично закреслило для Македонії європейську перспективу та відкинуло її у "сіру зону".

За три місяці після бухарестського саміту на парламентських виборах перемогла партія ВМРО-ДПМНЄ. Так розпочалася історія правління авторитарного прем’єра Николи Груєвського.

Замість пошуку компромісу Македонія під його проводом розпочала політику "анексії" античної історії, що додатково дратувало Афіни.

На території країни побудували величезну кількість монументів античним героям (тепер, за новою угодою з Грецією, значну їх частину доведеться демонтувати). А у підручники заклали твердження, що давні македонці не були етнічними греками, а відповідно – Греція не має жодного стосунку до діянь Александра Македонського.

Сама ж Македонія за часів прем’єрства Груєвського увійшла до кола "симпатиків РФ", зокрема підтримувала Москву у проекті газогону "Південний потік". Невипадково сам Груєвський зараз втік з країни від кримінального переслідування та переховується в Угорщині.

Та зрештою правління ВМРО-ДПМНЄ набридло самим македонцям. Прослуховування владою розмов опозиційних політиків призвело до масових протестів, а на парламентських виборах 2016 року більшість отримала опозиція, яка у 2017 році сформувала уряд.

Неприємний компроміс

Формування нового уряду на чолі із Зораном Заєвим дозволило відновити переговори з Грецією, які завершилися підписанням Преспанської угоди. За нею назва країни змінювалася на Північна Македонія, ця назва має використовуватися як всередині країни, так і на міжнародній арені, а до конституції додається згадка, що країна не вважає себе нащадком античної Македонії.

Натомість без змін зберігаються назви "македонська нація" та "македонська мова", а головне – Греція знімає вето зі вступу сусідки до НАТО та ЄС.

 
Голова МЗС Македонії Нікола Дімітров і генсек НАТО Єнс Столтенберг 

Втім, навіть підписання угоди не означало її виконання. Адже проти цього компромісу була як переважна більшість населення Греції, так і значна частина – Македонії. Тим більше, що для зміни назви Македонії у парламенті була потрібна конституційна більшість, якої чинна коаліція не мала.

А опозиційна  ВМРО-ДПМНЄ поставила умову своєї підтримки – Преспанська угода має бути підтримана на загальнонаціональному референдумі. Цей референдум пройшов 30 вересня минулого року і завершився провалом, після якого чимало прибічників НАТО у державі втратили оптимізм.

Хоча перейменування держави підтримало 94% тих, хто прийшов на дільниці, та явка виявилася катастрофічно низькою – лише 37%. "Дякувати" за це варто було політикам ВМРО-ДПМНЄ, які де-факто закликали своїх прибічників ігнорувати голосування. Як наслідок, референдум був визнаний таким, що не відбувся, а опозиція, а разом – і РФ, отримали змогу святкувати перемогу.

Та попри провал референдуму, уряд не зупинився.

Угода та зміни до конституції були винесені на голосування – i все ж схвалені. В нагоді стали кримінальні справи проти членів ВМРО-ДПМНЄ за штурм парламенту у часи зміни назви держави. Цей "аргумент" переконав частину депутатів ВМРО-ДПМНЄ, яким було взамін гарантовано амністію.

Завдання, що стояло перед Грецією, здавалося легшим – їм не було потрібне внесення конституційних змін, а для ратифікації Преспанської угоди було достатньо простої більшості. Втім, і там голосування пройшло в атмосфері масштабних протестів.

При цьому у протестах, як у Греції, так і в Македонії, чітко простежується російський слід.

Росія, яка намагається не допустити розширення НАТО, досі вважає зміну назви Македонії нелегітимною, вимагаючи, що це питання має розглядатися виключно Радбезом ООН – де Москва має право вето.

Що далі?

Попри шалений спротив РФ, вже цього року Македонія остаточно набуде повноцінного членства в НАТО. А вже влітку можуть бути відкриті переговори про вступ країни до ЄС.

Вже у найближчі днi країна змінить свою назву, а далі – офіційно повідомить про це ООН та уряди всіх країн-членів організації.

Не виключено, що деякі країни принципово не будуть використовувати нову назву. Є ймовірність, що так вчинить Туреччина – просто щоб подражнити Грецію. Або РФ – адже вважає перейменування країни незаконним.

Втім, це вже не змінить головного – балканська країна зуміла вирватися із "сірої зони" та долучається до західного світу.

Важливий урок – нинішній уряд, який пішов на дійсно болючі компроміси з Грецією та албанською меншиною, яка увійшла до коаліції, не втратив популярності, а навпаки – збільшив її.

Наразі в уряді навіть розглядають можливість проведення дострокових парламентських виборів для того, щоби закріпити нинішній рейтинг. Питання лише у тому, коли краще їх провести: восени, після відкриття переговорів про вступ до ЄС, або вже цієї весни, разом із виборами нового президента.

В кожному разі, ці вибори мають підвести риску над політичною кризою, остаточно показавши, що членство в ЄС та НАТО для країни є безальтернативним.

Символічно, що у день підписання протоколу про вступ до НАТО македонський уряд виконав ще одну свою передвиборчу обіцянку – демонтував огорожу навколо урядового будинку, зробивши громадський простір більш доступним для громадян.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.