"Понаїхали" до Варшави: як боротьба за символ міста розсварила польську столицю

Середа, 31 липня 2019, 14:00 — Катажина Зажицька, "Нова Польща"

Теплими вечорами тих, хто гуляє у Варшаві набережною з південного боку Гданського мосту, вітає неоновий напис: "Приємно тебе бачити".

Цей проєкт виграв конкурс "Неон для Варшави", організований 2013 року, щоби віднайти новий символ міста. Разом із ним в інтернет-голосуванні, яке мало визначити переможця, популярність здобув, наприклад, напис "+48 22" (телефонний код Варшави), який донедавна прикрашав вхід до клубу-кафе на вулиці Андерса.

Та один з п'яти варіантів, які вийшли до фіналу, виявився не лише незвичайним, але і настільки суперечливим, що так і не дочекався реалізації.

Проєкт із зображенням трьох скляних банок спричинив гарячу дискусію і хвилю негативних коментарів.

Що ж так обурило варшав’ян? Навіть той, хто раніше не був у курсі, 2013 року точно дізнався, що банка (słoik) – це не лише скляна ємність, а й людина, яка приїхала до Варшави з іншого населеного пункту, на навчання або в пошуках роботи.

Банка – тобто приїжджий. Банка – людина, яка на вихідні чи свята їде до свого рідного міста. Банка – тому що привозить звідти домашню їжу у різних пластикових ємностях, але передусім – у скляних банках з кришкою.

У Варшаві повно приїжджих, міграція до столиці має довгу традицію. Після Другої світової війни місто знелюдніло, а відновлювали його руками (в прямому і переносному сенсі) безлічі мігрантів, які шукали роботи і кращого життя у Варшаві, яка відроджувалася з руїн.

Пізніше, протягом кількох десятиліть Польської Народної Республіки, міграція до столиці була неможлива, але тепер Варшава знову притягує багатьох з інших міст і сіл.

За даними аналітичного порталу BIQdata.pl, зараз у столиці живе трохи більше 2 мільйонів людей, з них половина – приїжджі.

Вони перебираються сюди в пошуках добре оплачуваної роботи і сприятливих умов для розвитку, вступають до престижних університетів. Вони живуть у Варшаві, стаючи дедалі помітнішими й все більше впливаючи на життя і вигляд міста. А це, звісно, дратує тих, хто вважає себе кращими – тобто "справжніми", корінними – варшав’янами.

Найцікавіше, що спочатку проєкт з банками виграв конкурс, і це стало останньою краплею для "справжніх варшав'ян" (хоча офіційною причиною подальшого скасування підсумків голосування назвали купівлю голосів). У Facebook з'явилася група "Протест проти реалізації проєкту-переможця конкурсу "Неон для Варшави", де незадоволені виливали своє обурення.

Серед них були й ті, хто, навпаки, сприйняв проєкт як насмішку над приїжджими і спробу розділити суспільство, але переважно в обговоренні домінували голоси "корінних", які сприйняли перемогу такого проєкту як атаку на їхнє улюблене місто.

Тому що через "банки" Варшава стоїть у заторах. Тому що вони займають місця у вишах. Тому що через них життя в місті все більше схоже на щурячі перегони. Тому що через них ростуть ціни на житло. Тому що вони заробляють тут, а податки платять у рідних містах. Тому що їдуть на вихідні, щоб запастися їжею.

Бо не хочуть почуватися як вдома. Тому що постійно критикують. Тому що ставляться до міста по-споживацькому, нічого не вкладають у нього, а ще мають нахабство бурчати.

Як же можна допустити, щоби така банка стала символом Варшави?!

Конкурс вивів на поверхню конфлікти, які давно зріли всередині варшавського суспільства, і поділив учасників дискусії на дві великі групи: тих, хто вважав, що у нього вкрали право на місто, право визначати, яким йому бути і як розвиватися, і тих, хто відчув, що його висміяли і виштовхнули на узбіччя. Багато кого вразила думка, що, можливо, варшав’яни "з діда-прадіда" нині є абсолютною меншістю в місті. Гості стали господарями і здобули право висловлюватися і критикувати, яке досі, у розумінні "корінних", мали лише вони.

Коли перші емоції вщухли, дискусія перейшла зі сповнених люті інтернет-майданчиків у газети, де приїжджі спробували відповісти на цю хвилю ненависті.

Деякі пояснювали, що мобільність людини свідчить про її сміливість, що їдуть з рідних міст одиниці – люди розумні й перспективні, що вся країна відбудовувала Варшаву після війни (в тому числі шляхом перерахування податків на рахунок Громадського фонду відновлення столиці), що приїжджі – це, власне, еліта, яка не має соромитися свого походження і життєвого вибору.

Інші, не обтяжуючи себе пошуком аргументів, обмежувалися тим, щоби дати щигля снобу-варшав'янину.

 

Багато хто намагався у різний спосіб (в тому числі з комерційною метою) перевести цю тему з конфлікту в елемент локальної культури. Люди іронізували, бурчали, гіперболізували. З'явилися гаджети із зображенням банки, футболки з написом "Я – банка", а магазин під такою назвою написав на своєму сайті, що його продукція призначена для всіх, хто вважає смішним конфлікт між місцевими та приїжджими.

Група "Big Cyc" записала пісню під назвою "Банки", яка показує стереотипний образ приїжджого, яким він постав під час дискусії. У кліпі офісні працівники в костюмах під час робочої наради потайки їдять ковбасу, загорнуту в газету. Текст пісні говорить сам за себе:

Як шпигуни під час війни,
Ховаючи під дорогим одягом свою справжню сутність,
Побрязкуючи банками,
Коли стоїш у пробці під Варшавою – вір чи не вір! –
У п'ятницю вночі повертаються "банки" –
до матерів, до матерів, до матерів
.

Втім, деякі спробували зайнятися проблемою "банок" серйозно. У 2015 році Магдалена Желязовська видала книжку "Захланні" (Zachłanni): розповідь про кількох приїжджих, які намагаються знайти собі місце під сонцем у Варшаві – здобувають освіту, починають працювати, намагаються влаштувати особисте життя.

На обкладинці зображений варшавський Палац культури всередині скляної банки, що відразу допомагає читачеві зрозуміти, про що піде мова. Ця книжка – спроба в художній формі поглянути на життя сучасних приїжджих зсередини, з їхньої перспективи описуючи цілі і труднощі.

Два роки по тому міська влада провела дослідження за назвою "Ідентичність Варшави і її мешканців", в якому взяли участь як ті, хто народився в столиці, так і приїжджі. Дослідники вивчали їхні зв'язки з містом, їхній образ столиці й цінності, якими вони керуються. Втім, окремого завдання порівняти корінних і приїжджих у проєкті не було.

Що нині залишилося від того скандалу?

Неоновий напис із банками так і не з'явився, але майже кожен варшав'янин тепер знає, що означає це слово.

Влада міста, розуміючи, що його мешканці походять з різних місць, прагне пізнати їх краще, залучати до життя громади і спонукати до активної діяльності.

Наприклад, щоби проголосувати за проєкти, які беруть участь у конкурсі на міський громадський бюджет, достатньо вказати, в якому районі ти живеш – не обов'язково мати "прописку" в столиці або давати якусь додаткову інформацію про себе.

Кампанія із закликом платити податки у Варшаві проходила цього року під гаслом "Почувайся як вдома", а на плакатах був зображений молодий чоловік, що йде містом з рюкзаком і валізою.

Тож, схоже, після кількох років обговорень і активного використання в культурі, бізнесі та дослідженнях емоційний потенціал теми себе вичерпав.

І все ж напередодні нещодавніх виборів мера Варшави, де зрештою перемогу здобув кандидат від "Громадянської платформи" Рафал Тшасковський (який народився в польській столиці), дехто казав, що за його головного суперника з партії "Право і справедливість" Патрика Які (уродженця Ополе) напевно голосуватимуть саме "банки".

Автор: Катажина Зажицька,

випускниця Інституту етнології та культурної антропології Варшавського університету

Стаття була опублікована на порталі "Нова Польща". Републіковано за згодою власника авторських прав

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua