Три інструменти Кремля проти України

Вівторок, 1 березня 2016, 13:35 — , Інститут євроатлантичного співробітництва

Останніми місяцями, у зв'язку з відносним заспокоєнням російсько-української війни на Донбасі, багато західних спостерігачів почали класифікувати цю конфронтацію як ще один "заморожений конфлікт" на пострадянському просторі.

І все ж навіть якщо широкомасштабні російські воєнні дії і припинилися, ця аналогія вводить в оману. Не всі на Заході розуміють, що східний сусід України активно використовує три інструменти, щоби продовжити хиткий стан української держави.

По-перше, Україна стала жертвою (навіть якщо й неофіційною) "традиційної" збройної агресії Росії, яка знижується, але триває.

По-друге, вона також страждає від тяжких економічних наслідків цієї класичної війни.

І, нарешті, Кремль веде – в рамках своєї "гібридної" війни – одночасно і багатовекторну незбройну атаку проти України, яку лише частково бачать на Заході.

Цей ретельно скоординований і частково прихований підрив української держави досягається шляхом застосування широкого спектру різних невійськових методів: економічних санкцій, операцій спецслужб, пропагандистських кампаній, цілеспрямованих кібератак, дипломатичних сутичок, а також політичного тиску – і має різного роду непрямі наслідки для українського суспільства, держави та економіки. Таким чином, наприклад,

Москва забезпечила свої маріонеткові режими на Донбасі однією з найбільших у Європі танкових армій – набагато більшою, ніж парк танків, що належать, наприклад, Україні або Німеччині.

Величезне і стрімке нарощування бойової міці так званих "народних республік", можливо, є не тільки і не стільки підготовкою до нового військового наступу. Воно служить насамперед для проектування влади Кремля на сході України і створення постійної загрози Києву, що поступається у військовому відношенні Москві.

Озброєння Росією двох її псевдодержав-сателітів на Донбасі і значне розгортання російських військ уздовж російсько-українського кордону заважає українському суспільству зосередитися на своїх внутрішніх проблемах. Небезпечна ситуація на сході виснажує матеріальні, фінансові і людські ресурси, які йдуть на зміцнення обороноздатності України, а не на інші нагальні потреби.

Можливо, найважливіший аспект "гібридної" війни Кремля – це не її безпосередній вплив на Україну, а соціально-психологічні та політико-економічні калькуляції, що лежать в його основі. Українці мають бути змучені станом невизначеності, що триває протягом багатьох років, перебуваючи між спокоєм і напруженістю, війною і миром, нестабільністю і тишею.

Це має призвести, зокрема, до відчуття постійної нестійкості в російськомовних регіонах, що межують з Росією, а також вздовж Чорного та Азовського морів. Місцеві підприємці повинні бути збентежені, випускники вузів – не впевнені в майбутньому, активісти громадянського суспільства – вибиті з колії, міжнародні партнери – зневірені у подальшому співробітництві, а іноземні інвестори – перелякані.

Така тактика, зрештою, має спустошити території т. зв. "Новоросії", тобто південно-східної України, до такої міри, що вони потонуть в ізоляції, депресії, радикалізації та насильстві. За логікою кремлівського підходу, таким чином стомлений регіон рано чи пізно сам собою звернеться в бік Москви.

"Гібридна" війна Москви також повинна відвернути Київ від необхідних реформ, в деякому сенсі роблячи їх безглуздими.

Без сумніву, серйозні внутрішні фактори, такі як живучість олігархічних корупційних мереж, злочинність у середовищі чиновників і продажність багатьох політиків, у першу чергу відповідають за провал реформ в Україні. Та ефектами багатовекторної "гібридної" війни Росії на українську державу, економіку та громадянське суспільство багато в чому пояснюється те, що реформаторські зусилля українців досі не дали плодів.

Розробка і здійснення реформ постійно підриваються економічними, політичними, психологічними, військовими та дипломатичними домаганнями з боку Росії.

Зрештою, навіть ґрунтовно реформована Україна залишатиметься недієздатною державою в умовах триваючих російських погроз, тиску і саботажу. Росія надто близька, дуже потужна і безжальна і має занадто довгий кордон з Україною, щоб Київ міг дозволити собі просто відрізати себе від свого сусіда.

Кремль може своєю "гібридної" війною вбити трьох зайців одним пострілом. По-перше, він запобігає консолідації, відродженню та європеїзації України, а заразом – виникненню східнослов'янської контр моделі як альтернативи путінській системі.

По-друге, Москва послаблює проект європейської інтеграції, бо ЄС буде змушений вкладати в Україну великі суми протягом багатьох років, щоб зберегти в цілості основні функції української держави.

По-третє, Кремль закладає основу для нової територіальної експансії, якщо його тактика дестабілізації та розчарування на південному сході України буде успішною.

 

Автор: Андреас Умланд,

кандидат історичних наук, кандидат політичних наук, 
старший науковий співробітник Інституту євроатлантичного співробітництва в Києві

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua