В ніч на 13 вересня Азербайджан почав обстріли Вірменії – країни, яка входить до ОДКБ, створеного Росією аналога НАТО.

Перший день конфлікту показав: Вірменії годі сподіватися на допомогу свого союзника. 

І це може мати довгострокові наслідки. Як у відносинах Єревана та Москви, так і для інших союзників РФ, йдеться у статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка РФ відмовляється від союзника: несподіваний поворот у конфлікті Азербайджану та Вірменії.

Згідно з повідомленнями Міноборони Вірменії, обстріл почався близько опівночі – азербайджанська армія з використанням артилерії та мінометів почала обстрілювати вірменські позиції.

Відомо, що обстріли тривали увесь день, хоча у другій половині їхня інтенсивність знизилася. Станом на ранок 14 вересня обстріли тривають. 

Нове загострення було очікуваним. Увесь попередній тиждень Міноборони Азербайджану звинувачувало вірменських військових у провокаціях, зокрема у мінуванні позицій та шляхів сполучення азербайджанської армії.

Тим більше, що це далеко не перша збройна сутичка між країнами після завершення другої війни за Карабах. В тому числі – і з використанням артилерії.

Однак нинішній конфлікт суттєво відрізняється від усіх попередніх.

По-перше, кількістю жертв. Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив про загибель 49 вірменських військових. Про схожу кількість жертв зі свого боку (50) заявляє й Азербайджан.

Вже цей факт робить нинішнє загострення найбільшим після завершення війни 2020 року.

Однак є ще одна, ще більш важлива відмінність.

Досі сутички між сторонами велися або на території Нагірного Карабаху (тобто де-юре на території Азербайджану), або на недемаркованому кордоні між кавказькими країнами.

Цього разу об’єктом агресії стала низка вірменських міст та сіл. Попри те, що вони розташовані неподалік кордону, жодне з них не є спірною територією.

А відповідно, йдеться про безпосередній напад на територію Вірменії. Від таких кроків Азербайджан раніше утримувався. В тому числі – щоби не дати РФ привід для втручання.

Цей крок повністю відповідає стратегії дій Азербайджану після в цілому переможного завершення війни 2020 року.

Від самого початку Азербайджан на правах переможця почав військовий тиск на Вірменію, примушуючи її до виконання договору в найбільш вигідних для Баку тлумаченнях.

Цей тиск спрацював, тож не дивно, що тепер Азербайджан прагне йти далі.

Хоча Баку досі не озвучило свої нові вимоги, проте головні з них вже давно відомі.

Азербайджан вимагає роззброєння "Армії оборони" Карабаху (яку вважає вірменськими військами, що не мають права перебувати на його території), а також створення "Зангезурського коридору" – транспортної артерії на території Вірменії між основною частиною Азербайджану та Нахічеванською автономною республікою.

Чи здатна РФ захистити своїх союзників? І чи збирається вона це робити?

Вірменія є членом Організації договору колективної безпеки (ОДКБ) – створеного РФ аналога НАТО. Правила ОДКБ передбачають колективну відповідь всіх членів організації у разі нападу на одного з них.

Згодом в ОДКБ уточнили: попри те, що РФ та Білорусь нібито були налаштовані направити військовий контингент для припинення "провокацій з боку азербайджанської воєнщини та її покровителів з Туреччини та країн НАТО", інші країни (етнічно близькі до Азербайджану Казахстан, Киргизстан та Таджикистан) заблокували це рішення, заявивши, що цей конфлікт має бути вирішений лише "політико-правовим шляхом".

Це ледь не перший випадок, коли члени ОДКБ насмілилися заблокувати рішення, яке підтримує РФ. І це змушує подивитися на цю історію як на ширму: у Росії просто вже немає сил для протистояння Азербайджану та союзній йому Туреччині.

Проте напряму визнати це РФ не дозволяє пихатість.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка РФ відмовляється від союзника: несподіваний поворот у конфлікті Азербайджану та Вірменії.