Від початку повномасштабної війни в Україні понад 9 мільйонів українських громадян виїхали за кордон.

Найбільша група перетнула польський та румунський кордони. Чехія, попри те, що не межує безпосередньо з Україною, також є важливим місцем прийому українців.

EWL Group провела дослідження настроїв українських біженців у Польщі, Чехії та Румунії, щоби з’ясувати, хто вони, чи збираються працювати в країнах, які їх прихистили, чи повертатимуться додому. 

Докладніше – у матеріалі керівниці Відділу легалізації EWL Group Марії Кузенко Українські біженці в Польщі, Чехії й Румунії: хто вони, чого чекають і чи повернуться додому. 

Після 24 лютого найбільший рух відбувався через українсько-польський кордон. За даними Прикордонної служби Польщі, станом на 15 вересня його перетнули 6,286 млн біженців з України. Проте не всі українці залишалися у Польщі. Деякі прямували далі на Захід чи поверталися додому, інші – прибували до Польщі з Румунії, Угорщини чи Словаччини, де перетинали кордон ЄС. 

Так чи інакше, Польща – абсолютний рекордсмен у питанні вибору українцями місця прихистку. 

За даними Міністерства внутрішніх справ і адміністрації Польщі, станом на 4 вересня PESEL (польський аналог ідентифікаційного номера) отримали понад 1,3 млн громадян України. З них 670 тисяч – працездатного віку. 

Першими дослідженнями, що ґрунтовно проаналізували групу українських біженців у Польщі, Чехії й Румунії, стали два звіти, підготовлені у квітні і червні цього року Міграційною платформою EWL разом із Центром Східноєвропейських студій Варшавського університету. 

Тож, до результатів дослідження.

Очевидно, що війна змінила статеву структуру української діаспори.

До лютого ядро цієї групи становили чоловіки, нині абсолютна більшість новоприбулих – жінки (близько 95%), переважно з дітьми (майже дві третини).

У кожній із трьох країн лише по кілька відсотків біженців – пенсійного віку, середній вік прибулих: у Польщі — 38 років, у Чехії — 35 років, а в Румунії – 40 років. 61% біженців з України у Польщі мають вищу або неповну вищу освіту, у Чехії цей показник становить 60%, а в Румунії — аж 70%!

Чому біженці обирали Польщу? Окрім спільного кордону, обидві країни пов’язує культурна та мовна близькість, а громадяни України ще до початку війни у великій кількості приїжджали до Польщі в пошуках роботи та кращого життя.

До речі, попри вищий, у порівнянні із Заходом Європи, скептицизм щодо мігрантів у Польщі, Чехії й Румунії, місцеві суспільства загалом приязно сприймають українських біженців, а роботодавці хочуть, щоб вони залишилися.

Це також може означати, що невдовзі країни Європи розпочнуть конкурувати за українських біженців, які можуть допомогти їм подолати демографічну кризу і закрити потребу в нових руках на ринку праці.

Понад 80% біженців ніколи раніше не працювали у країні свого перебування. 

"Таким чином, ці люди можуть підтримати місцевий ринок праці у довгостроковій перспективі. Терміново необхідно виробити спеціальні рішення, які дозволять адаптувати робочі місця до статевої структури нинішньої міграції. Деякі роботодавці вже почали це робити", – наголошує голова Міграційної платформи EWL Анджей Коркус.

Він підкреслює, що частина чоловіків-мігрантів повернулися в Україну, що створює нагальну потребу у працівниках на так звані "чоловічі" вакансії.

Скільки біженців планують повернутися в Україну, залежить від багатьох факторів.

"Нинішнє дослідження показує, що аж третина планує залишитися, але залишиться більше. Цього нас вчить історія останніх двох століть. Я особисто сказав би, що може залишитися навіть половина. Коли опаде дим битв, знатимемо більше", – вважає директор Центру Східноєвропейських студій Варшавського університету Ян Маліцький.

Більше – у матеріалі Марії Кузенко Українські біженці в Польщі, Чехії й Румунії: хто вони, чого чекають і чи повернуться додому.