14 грудня 2023 року наша держава отримала чергове надважливе рішення: Європейська рада підтримала рекомендацію Єврокомісії і дала зелене світло переговорам про вступ України до ЄС.

Далі переговорні рамки (negotiating framework) мають покласти початок офіційним переговорам про вступ.

Докладніше про них і їхні особливості – у статті співзасновника Центру економічного відновлення Дмитра Ливча 5 особливостей майбутніх переговорів з ЄС, які має врахувати Україна.

Переговорні рамки – це документ, що визначає принципи та процедури ведення переговорів про вступ із державою-кандидатом і засвідчує позицію Євросоюзу щодо перемовин.

Переговорні рамки вже традиційно складаються з чотирьох структурних частин: керівних принципів, змістової частини, переговорних процедур і додатків.

Попри доволі сталу та однорідну структуру, переговорні рамки кожної країни-кандидата мають свої особливості.

Найбільший інтерес у цьому сенсі викликають п'ять хронологічно найближчих до нас кейсів: Хорватія, Туреччина, Ісландія, Чорногорія та Сербія. Саме вони дають найкраще уявлення про те, що ЄС вимагає від кандидатів на сучасному етапі свого розвитку і які труднощі можуть виникнути в процесі.

Ще два кейси, Північна Македонія та Албанія, також варті згадки, проте технічний етап їхніх переговорів ще не розпочався.

На цій основі ми можемо вивести п'ять ключових особливостей переговорних рамок, що є значимими для України. 

Перша – здатність ЄС приймати нових членів (розмір країни-кандидата має значення). Якщо щодо Ісландії Єврокомісія обмежилася заявою про те, що "здатність Союзу приймати нових членів є важливим фактором", то переговорні рамки Туреччини стали єдиними, де Єврокомісія прямо включила поглинальну здатність ЄС до списку Копенгагенських критеріїв і заявила, що відстежуватиме її під час перемовин.

Друга – Положення про загальний баланс (англ. "overall balance clause"), що застосовується до Сербії та Чорногорії. Воно передбачає, що прогрес у ключових розділах acquis 23 і 24 не може суттєво відставати від прогресу в переговорах загалом.

Третя – перехідні періоди, значення яких спостерігається на прикладі Туреччини та Хорватії.

На відміну від інших країн, переговорні рамки Туреччини передбачають можливість тривалих перехідних періодів і постійних захисних заходів у питаннях свободи пересування людей та сільського господарства. 

Наслідком цього також стала пряма вказівка в переговорних рамках на можливість альтернативних (читай – неповних) шляхів європейської інтеграції Туреччини.

У випадку Хорватії перехідні періоди стосувалися вільного пересування робочої сили. Однак це не запобігло відтоку населення з країни – зокрема, через брак обмежень на переміщення висококваліфікованих працівників.

Четверта – нова методологія вступу, що зараз застосовується до Чорногорії, Сербії, Північної Македонії та Албанії.

Їхні переговорні рамки передбачають можливість жорсткішої версії "загального балансу". Звертаємо увагу, що тут уже йдеться не лише про розділи 23 і 24, а про всі розділи acquis.

П’ята – зміна процедур голосування. Якщо в попередніх рамках Рада ЄС мала проголосувати за рекомендацію Єврокомісії про призупинення переговорів кваліфікованою більшістю (55% держав з 65% населення ЄС), то в рамках Північної Македонії вперше сказано, що таке голосування відбуватиметься "спрощено" – зворотною кваліфікованою більшістю.

Це означає, що рекомендацію Єврокомісії буде прийнято автоматично, хіба що Рада ЄС кваліфікованою більшістю оскаржить її думку.

Отже, розробка переговорних рамок – це відповідальність ЄС. Але, зараз Україна має вікно можливостей, щоб переконати Єврокомісію відобразити наші інтереси в документі.

Влада та громадський сектор мають діяти спільно у відстоюванні нашої позиції перед ЄС і розробці єдиної переговорної позиції. 

Ще один висновок – переговорні рамки стають дедалі суворішими.

Більше детально про переговорні рамки – у матеріалі Дмитра Ливча 5 особливостей майбутніх переговорів з ЄС, які має врахувати Україна.