Канада досі зволікає з рішенням про надання Україні десятків тисяч ракет, пояснюючи це їхньою застарілістю і, відповідно, небезпечністю при транспортуванні і використанні.

Тамтешні експерти припускають, що лише незначна частина цих ракет буде придатною для використання у бойових умовах.

Це питання вкотре спричинило значну дискусію в канадських політичних колах і поляризувало погляди партійних та урядових представників.

Про неочікуване зимове похолодання у військовій співпраці України та Канади читайте в статті проректора Українського католицького університету Дмитра Шеренговського Тріщини в підтримці України: що заважає Канаді схвалити продовження військової допомоги.

Канада входить у десятку найбільших донорів фінансової, гуманітарної та військової допомоги Україні. 

Українці повинні залишатися вдячними за цю підтримку, попри подібні труднощі, які, втім, сьогодні виникають у багатьох країнах.

Водночас ми також повинні розуміти, що, на жаль, допомога Україні стає питанням багатьох внутрішніх дебатів. А це означає, що ми повинні краще прораховувати ці ризики, діяти на випередження, більше комунікувати та формувати інституційні механізми забезпечення підтримки.

Відсутність ствердної відповіді, але й заперечення щодо передачі ракет викликало непорозуміння не лише в української сторони, але й в канадської опозиції. 

Канадська опозиція також наголошує, що передача ракет є вигідною для обох сторін – українці отримають необхідну зброю, а канадійці уникнуть витрат на її утилізацію.

Натомість ліберали звинуватили опозицію в тому, що вона політизує питання постачання ракет, бо воно є доволі технічним.

Іншим свідченням, що двопартійна одностайність щодо допомоги Україні почала давати тріщину, став минулотижневий розгляд у Палаті громад питання оновлення канадсько-української торговельної угоди.

Ймовірно, з наближенням виборів 2025 року кількість розходжень позицій тільки зростатиме. 

То в чому ж полягає проблема з канадською військовою допомогою?

Попри свою відверто проукраїнську позицію, питання надання чи навіть продажу летальної зброї є одним із важких питань для уряду канадських лібералів. Починаючи з 2014 року, Канада з низки причин експортувала здебільше нелетального озброєння.

Найперше, Канада традиційно займає більш пацифістську позицію в міжнародних відносинах, ніж інші партнери по НАТО.

Україна є радше винятком з цього правила, адже ми отримали військову допомогу. Натомість попередні обіцянки Канади, наприклад іракським курдам у розпал боротьби з ІДІЛ у 2016 році, так і не були реалізовані.

По-друге, в канадському політикумі точаться значні дискусії про те, що зброя може потрапити до рук неправомірних збройних формувань у кожному випадку військової допомоги.

Ця ж риторика була присутня навіть під час прийняття рішень щодо допомоги Україні у 2022 році.

Інша причина – бюджетні обмеження. Канада має відносно невеликий оборонний бюджет, що значно скорочує її можливості надання військової допомоги, у порівнянні з тими ж США чи Великою Британією.

Проте найбільшою проблемою, що гальмує саме військову підтримку України та провокує непотрібну політизацію цього питання різними партіями, є відсутність у Канади чіткої стратегії цієї допомоги.

Угода про "безпекові гарантії" чи "запевнення" з описаною механікою підтримки може значно структурувати роботу теперішнього та майбутнього канадського уряду і позбавити його нерішучості. 

На тлі послаблення суспільного тиску потреба адвокації наших інтересів, що на рівні різних гілок української влади, що на рівні громадянського суспільства, знову загострюється.

Докладніше – у матеріалі Дмитра Шеренговського Тріщини в підтримці України: що заважає Канаді схвалити продовження військової допомоги.