Як Україна інтегрується у безпекову архітектуру ЄС і як полегшити цей шлях

Серед шести кластерів переговорів про вступ до ЄС Україна може казати про свою "без п'яти хвилин готовність до вступу" тільки за одним – кластер № 6 "Міжнародні відносини".

Він включає дві глави – зовнішні відносини, а також міжнародна та безпекова політика. За обома главами звіт ЄС ставить Україні оцінку "добре", тобто четвірку за п'ятибальною шкалою.

Про те, де є простір для подальшого зближення і чи є розуміння в України, що треба робити, читайте в статті редакторів "Європейської правди" Сергія Сидоренка і Юрія Панченка з циклу публікацій "Кухня євроінтеграції" Мільярди на зброю попри брак довіри? Як Україна та ЄС будують спільну зовнішню політику. Далі – стислий виклад статті, яку підготували за результатами обговорень урядовців, депутатів та експертів у київському "Єврохабі". Як і раніше, ця розмова проходила у режимі "не під запис", тож ми переповідаємо її зміст, не називаючи імен.

Загалом Україна виконала майже усі задачі за шостим кластером. Бо тих задач там і було небагато.

Саме через це, до речі, Україна хоче відкрити цей кластер одним з перших.

Оцінка за першою з двох глав кластера (№30, "Зовнішні відносини") каже, що Україна "завмерла". Маючи дуже високу оцінку три роки поспіль, Україна всі ці роки показує дуже низький рівень прогресу, лише "на одиничку". Мовляв, ми досягли стелі і вище стрибнути не можемо.

На контрасті до цього, за другою главою кластера (№31, "Закордонна, безпекова і оборонна політика"), де Україна теж отримала 4 бали – ситуація зовсім інша.

Тут третій рік поспіль звіт каже про "добрий прогрес"… Але підсумкова оцінка за главу від цього не змінюється. Як було 4 бали у 2023-му, так і лишається у 2025-му. Хоча, наприклад, Чорногорія дотягла до п'ятірки.

Відмінності, що створили проблеми, є показовими.

Наприклад, Україна має синхронізувати свої санкційні механізми з європейськими.

Також Україна має завершити імплементацію Римського статуту. Перші спроби зробити це були незграбними, і добре, що їх вдалося зупинити, але далі у парламенті робота, схоже, завмерла.

А от проблему долучення України до спільних рішень ЄС, схоже, вдалося зняти. Україна, за статистикою Єврокомісії, зараз долучається до 99% резолюцій Євросоюзу. Чорногорія, втім, довела цей показник до 100%.

Вступ до ЄС вимагає від кандидатів долучатися не лише до існуючих форматів, а й до тих, які лише розгортаються. У безпекових питаннях, за якими ЄС лише "шукає себе" і формує нові процедури та правила, це особливо актуально.

Втім, Україна тут не лише пасе задніх – навпаки, ЄС сам зацікавлений максимально залучити Україну до своїх ініціатив.

І, що особливо важливо, тут співпраця йде легко не лише на рівні політиків, а й між бюрократами. Це украй важливо, бо без спільного бачення, "вміння говорити однією професійною мовою", будь-які спільні інтереси можуть розбитися о бюрократичні перепони.

Те, наскільки європейці готові до співпраці з Україною, довело, зокрема, розгортання нової ініціативи SAFE (Security Action for Europe), яку держави ЄС затвердили цього року.

Щоправда, для того, щоб брати участь в усіх європейських безпекових програмах, спершу Україна має виконати низку умов. Зокрема, щодо забезпечення європейських правил витрачання бюджетних коштів у ВПК, а також побудови механізмів співпраці з ЄС у сфері інновацій.

"Насправді в Європейському Союзі вже визнають, що Україна є центром їхньої безпеки. Зараз це вже стає загальноприйнятим фактом, європейські політики прийшли до цього усвідомлення", – каже один з учасників зустрічі. 

І усі твердження про "брак довіри" та про проблеми України магічним чином втрачають вагу, коли йдеться про співпрацю ВПК. До речі, на дискусії стало відомо, що ЄС залишається лідером за довірою серед міжнародних партнерів України.

Більше – в матеріалі Сергія Сидоренка і Юрія Панченка Мільярди на зброю попри брак довіри? Як Україна та ЄС будують спільну зовнішню політику.