Чому саміт НАТО в Анкарі перевершив очікування України і до чого тут Трамп

Поїздка Володимира Зеленського до Анкари на саміт НАТО мала стати успішною, і "Європейська правда" розповідала про це наперед. Альянс підготував на Анкару конкретні рішення про фінансування ЗСУ, які вже були узгоджені і чекали на урочисту подію; до рішення увійшли навіть кроки до подальшої інтеграції України з НАТО. "ЄвроПравда" розповідала про все це у статті "140 млрд на ЗСУ і підтримка Трампа".

На додаток, останнім часом відбувалося потепління у відносинах з президентом США, який у НАТО відіграє особливу роль.

Але навіть для тих, хто чекав на успіх, саміт 2026 року приніс приємні несподіванки. Його сміливо можна назвати таким, що перевершив позитивні очікування.

Про все це – у репортажі редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка (з Туреччини) Від Patriot до Мадяра: які домовленості привіз Зеленський до України з саміту НАТО. Далі – стислий його виклад. 

За лінією НАТО все відбулося добре – як і прогнозували (читайте текст рішення саміту та його аналіз).

Попри негатив Дональда Трампа щодо союзників по Альянсу – зокрема, "наїзд" на Іспанію та Данію – Україна за лінією США отримала більше за максимум. Зустріч із Дональдом Трампом засвідчила, що американський президент дедалі більше схиляється до підтримки Києва, з однієї простої причини: бо Україна перемагає на полі бою, а Трамп любить ставити на переможців.

Це було відчутно і за діями американського президента, і за його рішеннями. Напевно, головне з них – це політична згода на виробництво в Україні ракет-перехоплювачів до систем Patriot.

Та, звісно, ще треба дочекатися офіційного рішення США з цього приводу. 

Запуск виробництва – це, безумовно, тривалий процес. Ані завтра, ані за рік ці ракети не дійдуть до ЗСУ. 

Поза тим, у разі офіційної згоди та анонсу будівництва виробничих ліній в Україні, це матиме також негайний ефект. Адже дружні до України держави, які зараз вагаються, чи можна віддавати Києву ракети зі своїх запасів, отримують значний аргумент на користь цього. Після запуску української лінії у них з'явиться більше можливості поповнити свої склади в американського виробника, який зараз законтрактований постачанням для України. 

Другий успіх переговорів у Анкарі стосується російсько-української війни та її завершення.

Тут йдеться не так про конкретну домовленість, як про зміну ставлення США.

Найбільш наочним прикладом стала публічна підтримка Трампом української позиції щодо місця "мирних переговорів" з Путіним.

Але ще важливішим індикатором стала його заява на підтримку далекобійних ударів ЗСУ по об'єктах російської економіки – нафтопереробних заводах тощо.

В Анкарі Трамп визнав: навіть якщо далекобійні атаки ЗСУ означають ескалацію бойових дій, виводять їх на новий рівень – Україна все одно має на це право. 

"Це та ескалація, яка може привести до кінця війни", – пояснив він.

Приємними несподіванками стали результати Анкари на польському та угорському дипломатичних напрямках. Зеленський відновив діалог із президентом Польщі, а з Угорщиною ми вийшли зі штучного глухого кута. 

Схоже, що лідер Угорщини Петер Мадяр просто переглянув свою позицію і відмовився від нереалістичних запитів, що заважали налагодженню відносин.

Втім, домовленості в Анкарі лише закладають фундамент.

Реальні зміни ще попереду. Україна має втілити можливості, які з’явилися. За кожним з пунктів – від Patriot до Мадяра.

Докладніше – у репортажі Сергія Сидоренка (з Туреччини) Від Patriot до Мадяра: які домовленості привіз Зеленський до України з саміту НАТО.