Як депутати блокують відкриття "фінансового безвізу" з ЄС та нащо він потрібен

Єдина зона платежів у євро (SEPA) – це спільний платіжний простір, у межах якого перекази між країнами-учасницями здійснюються майже так само швидко, дешево й передбачувано, як внутрішні платежі. 

Україна може приєднатися до SEPA ще до набуття членства в ЄС.

Понад те, ЄС заохочує Київ це зробити. Наразі ключовим кроком, який Україна не зважилася зробити, є створення централізованого Реєстру рахунків і сейфів. 

Відповідний законопроєкт знову застряг у Раді.

І якщо у найближчі місяці це не вирішити, звіт ЄС щодо держав кандидатів наприкінці 2026 року підтвердить першість Молдови, яка, на відміну від нас, вже досягла значного прогресу за цим напрямком.

Про те, коли Україна може отримати повноцінний фінансовий безвіз і те, скільки коштів вона втрачає без нього, читайте в статті Богдана Слуцького і Яни Охріменко з ЦЕС Без грошей і позаду Молдови. Як Україна випускає легку можливість для зближення з ЄС. Далі – стислий її виклад. 

Молдова приєдналася до SEPA в жовтні минулого року. Між тим, її досвід за цей час дає певні уявлення про наслідки цього кроку.

Тобто – про втрачену вигоду для України. 

За перші дев’ять місяців участі Молдови в Єдиній зоні платежів у євро середня вартість переказу коштів до контрагентів у ЄС знизилася з 20 до 1.11 євро – майже у вісімнадцять разів.

Оцінки втрат України лише на комісію – від 70 до 200 млн євро на рік.

Для підприємця, який робить п'ять переказів до ЄС на місяць по 1000 євро, економія на комісіях може сягати 3000 євро на рік за грубими підрахунками. За оцінкою Міністерства фінансів, близько 120 тисяч українських малих і середніх підприємств, які активно торгують з ЄС, можуть заощаджувати на переказах до 4 тисяч євро на рік.   

Від створення згаданого Реєстру рахунків і сейфів нас відділяє один закон. 

У вересні проєкт, що є головною передумовою інтеграції до SEPA, нарешті обіцяють винести в зал – але йтиметься лише про перше читання. 

Коли відбудеться друге читання і в якій редакції до нього дійде законопроєкт, не в змозі сказати ніхто. Звіт Єврокомісії про розширення буде оприлюднений, найімовірніше, на початку листопада.

Припустімо неймовірну мобілізацію зусиль всіх гілок влади: у вересні Рада ухвалює 14327-д і в першому, і в другому читанні, президент підписує без вагань, уряд одразу подає заявку. 

У разі повторення молдовського графіка повноцінний фінансовий безвіз ми отримаємо не раніше 2028 року. Але зважаючи на попередні затримки з ухваленням регуляцій, у яких перш за все зацікавлена сама Україна – це є скоріше найкращим можливим сценарієм, повірити у ймовірність якого наразі дуже складно.

Хоча стимулів для стрімкого прогресу в України не бракує.

Ми зволікаємо з реформою, за яку партнери платять наперед і яка після запуску починає економити гроші самостійно. 

Молдова ті самі закони ухвалює "безкоштовно", без Ukraine Facility і без траншів за індикатори. І робить це швидше за нас.  

Запроваджуючи законодавство ЄС, дуже важливо не запізнитися. Україна вже переконувалася в цьому багато разів, коли новий євроінтеграційний закон втрачав відповідність нормам ЄС, оскільки останні встигли суттєво ускладнитися та розширитися. 

Якщо ж будемо зволікати, то наздоганяти систему доведеться вже на інших, значно менш м’яких умовах, ніж зараз. 

І на додаток, затягування із SEPA перетворить Звіт про розширення – щорічну оцінку прогресу реформ у країнах-кандидатах – на додатковий привід для ганьби України.

Будь-який крок України задля приєднання до внутрішнього ринку ЄС зараз має критичне значення. Економічна взаємозалежність не гарантує членства, але створює всередині ЄС впливові групи, зацікавлені в його завершенні, а не блокуванні.   

Докладніше – Богдана Слуцького і Яни Охріменко Без грошей і позаду Молдови. Як Україна випускає легку можливість для зближення з ЄС.