Ставши прем’єр-міністром Великої Британії, Борис Джонсон заходився завершувати процес виходу країни з ЄС, виконуючи свою передвиборчу обіцянку у будь-який спосіб забезпечити 31 жовтня вихід зі складу ЄС.

Втім, депутати парламенту, які не прагнуть призупинення чи розпуску законодавчого органу, стали серйозною перепоною на цьому шляху – і це загрожує Королівству дочасними виборами та загостренням політичної кризи.

У Джонсона не залишається інших альтернатив, крім радикальних кроків проти непоступливих парламентарів – навіть попри те, що такі кроки можуть коштувати йому посади.

Розглянемо цю ситуацію з різних боків та поміркуємо, чим завершиться протистояння прем’єр-парламент у Великій Британії.

Опозиція більшості

Баталії навколо Brexit вже перетворилися на гостросюжетний трилер, де світова спільнота з попкорном спостерігає за боротьбою між парламентом та прем’єр-міністром Борисом Джонсоном.

Новина про те, що Джонсон прагне призупинити дії парламенту задля прийняття угоди про вихід країни з ЄС, спричинила шквал критики на адресу прем’єра.

Користувачі соцмереж відразу провели аналогії з лордом-протектором Оліверем Кромвелем, який, щоправда, розпустив англійський парламент у розпал громадянської війни у XVII столітті. Порівняння, скажімо відверто, невдале, адже Джонсон йде на такі кроки через поточну політичну ситуацію.

Пропозицію Джонсона призупинити дію парламенту 28 серпня підтримала королева Єлизавета II. Це має відбутися між 9 та 12 вересня і триватиме до 14 жовтня, коли монарх виголосить свою парламентську промову, присвячену подальшим крокам Кабінету.

Нагадаймо, що в разі призупинення діяльності парламенту припиняються лише законодавчі дії, а всі депутати зберігають своє місце роботи. Лише якщо парламент розпустять, то тоді призначаються позачергові вибори – питання не з простих для сучасної Британії.

Втім, з таким розвитком подій британці не погодилися і вийшли на протести, що не вщухають й досі.

За такої ситуації політична криза лише поглиблюється, зважаючи на події останніх днів у британському парламенті.

Після повернення з канікул 3 вересня на першому засіданні сталося непередбачуване – консерватори втратили свою більшість у Палаті громад.

Це сталося через те, що депутат-консерватор Філіп Лі перейшов у фракцію ліберал-демократів.

Погіршився політичний клімат і через "бунтівників" всередині Консервативної партії на чолі з Філіпом Хеммондом, який обіймав численні міністерські посади в урядах Девіда Кемерона та Терези Мей. Загалом налічується 21 опозиціонер, які виступають проти "урядового перевороту" Джонсона – серед яких більшість складають колишні міністри, і навіть онук сера Вінстона Черчилля Ніколас Сомс.

Що спочатку: вибори чи Brexit?

Опозиційно налаштовані політики до дій Джонсона прагнуть прийняти законопроєкт, який відтермінує фінальну дату виходу Британії з ЄС до 31 січня 2020 року.

Перенесення дати призведе, в свою чергу, до блокування процедури Brexit з боку Брюсселя в разі відсутності угоди, прийнятої британським парламентом та ратифікованої державами Євросоюзу та Європарламентом.

І тут, як ніколи вчасно, Джонсон заявляє на пресконференції про "помітний прогрес у переговорах" з Брюсселем.

Голосування, що відбулося вчора, за право визначити парламентський порядок денний 4 вересня підтримали 328 депутатів, а проти проголосував 301 депутат – у більшості своїй з Консервативної партії. Джонсон відреагував на це заявою про проведення дострокових виборів, хоча попередньо виступав проти них, сподіваючись на реалізацію сценарію Brexit без угоди.

Загалом ситуація в британському парламенті виглядає так: консерватори (288 депутатів) разом з Демократичною юніоністською партією (10) складають урядову меншість, а опозиція в 320 осіб, левову частку якої складають лейбористи, перебуває в більшості.

Агрессивный Brexit: зачем Джонсону роспуск парламента перед выходом из ЕС

Противників свого курсу, а саме 21 депутата, прагне виключити з лав Консервативної партії Джонсон, але це кардинальним чином не покращить ситуацію.

Оскільки багато з цих опозиціонерів є політичними важковаговиками, хиткий стан всередині консерваторів може призвести й до розпаду найстарішої партії Сполученого Королівства – принаймні все до цього йде. 

Парламентські вибори, які мають відбутися 15 жовтня згідно з намірами уряду, розділили політиків: лідер лейбористів Джеремі Корбін наголошує на первинності прийнятті угоди щодо Brexit над проведенням позачергових виборів, а Джонсон, навпаки, прагне через вибори отримати більшість і реалізувати вихід з ЄС навіть і без угоди.

Два шляхи для Brexit

Наразі говорять про два ключових сценарії,  яким чином Британія вийде з Євросоюзу, причому бажано – уникнувши суспільних заворушень та громадянської війни.

Перший полягає в тому, що повернувши вплив над парламентом, Джонсон приймає потрібне законодавство, потім оголошує проведення загальних парламентських виборів. В разі гарантування проведення виборів до 31 жовтня, питання залишається за підтримкою цього рішення 2/3 депутатів.

Інший варіант, який виглядає більш ймовірним, передбачає призупинення дій парламенту - у відповідь на це депутати проведуть голосування за вотум недовіри уряду. У такому випадку харизматичний фанат Черчилля Джонсон покидає Даунінг-стріт 10, а прем’єрське крісло посяде лідер опозиції, лейборист з нотками популізму Корбін.

Зараз усе залежить саме від рішучості дій прем’єр-міністра і від того, як вміло вдасться організувати роботу самої Консервативної партії.

Нині від цих дій залежить майбутнє країни, яка і без того не надто славилась єврооптимізмом, але зараз необхідно чітко вирішити питання виходу з Європейського Союзу.

Якби таке завдання стояло перед Черчиллем, поціновувачем якого є Джонсон, чи Тетчер, послідовниками якої є більшість нинішнього уряду, то не залишилось би і сліду від двозначних формулювань та політичної кволості. Але чи гідні нинішні британські політики своїх кумирів?

Автор: Єгор Брайлян,

історик, редактор Toynbee Prize Foundation