Італійська політика знову зробила повний переворот. 

Вдруге поспіль посаду прем'єр-міністра отримав Джузеппе Конте. Втім, його другий кабінет італійські ЗМІ вже охрестили "урядом без лідера". 

Він має меншу підтримку населення та більшу політичну згуртованість, аніж попередній його варіант. До самого Конте у людей дуже висока довіра, але в уряді вже немає популярного радикала Сальвіні, натомість з'явилися соратники експрем'єра Маттео Ренці. А ще – лідеру італійських популістів, партії "Рух 5 зірок" Луїджі ді Майо довелося навчатися діалогу. 

Та для України найважливішою новиною стало те, що саме популіст ді Майо має стати міністром закордонних справ Італії.

Уряд нашвидкуруч

"Палаццо Кіджі (резиденція прем’єра Італії) більше не буде В’єтнамом однієї більшості", – неоднозначно прокоментував політичні зміни Джузеппе Конте, м’яко натякаючи на справжні "політичні війни" між "Лігою" та "Рухом 5 зірок", які точилися у попередньому уряді за його керівництва.

Але й зараз не все просто. Кожна з партій майбутньої коаліції має свої групи впливу, які прагнули отримати більше посад. До того ж при формуванні уряду вони мали різне бачення його конфігурації.

Дещо простіше було порозумітися "демократам". Зрештою, частина посад була запропонована теперішнім очільником Демпартії Нікола Дзінгаретті, інша частина – колишнім керівником Маттео Ренці.

Набагато складніше було домовитися "зіркам", де на формування уряду відразу намагалися вплинути групи Ді Майо, засновника партії Беппе Грілло, а також чинного прем’єра Джузеппе Конте. 

Ді Майо до останнього не хотів погоджуватися на розподіл сил із демократами. Для остаточного рішення задіяли онлайн-платформу для голосування "Руссо". Усі члени партії "5 зірок" мали змогу висловитися – чи підтримують вони створення уряду з демократами? Позитивний результат у 79,5% "за" відкрив двері для поновлення перемовин із Джузеппе Конте та Демпартією. 

Те, що розподіл посад дискутували до останнього моменту, визнають і самі італійські політики.

Це було очевидним навіть із того, що прем'єр Конте у своєму виступі в парламенті, представляючи новий уряд, називав своїх міністрів, не уточнюючи їхніх посад. А просто ім'я та прізвище, щоб "зафіксувати"!

Журналісти сфотографували папери з текстами двох виступів прем’єра Конте – торік, під час його першого вступу на посаду, і вчора.

Численні викреслення та дописування свідчили: деякі посади погоджували вже "на ходу".

Те, що італійці довіряють своєму старому-новому прем’єру Конте, підтверджують опитування Ipsos. Прем’єр став другим лідером, після президента Італії Серджо Матарелли, кого хочуть слухати та кому можуть довіритися італійські громадяни. 

Наразі новий прем’єр переймається, щоб у Палаті представників та особливо в Сенаті не забракло голосів на підтримку такого переліку міністрів наступного тижня.

Ультрапроєвропейський уряд?

Після 25 днів політичної кризи президент Італії надав вотум довіри новому складу уряду. Після цього своє схвальне слово на початку нового тижня мають сказати Палата депутатів та Сенат Італії (до кінця вівторка).

Отже, 21 міністр, з яких 10 – представники "Руху 5 зірок", 9 – "демократів", один міністр – представник проєвропейської партії "Вільні та рівні", ще один – міністр-технократ.

Але проаналізуємо деякі з них...

Розпочнемо з найпотужнішого кандидата. Роберто Гуальтьєрі, який очолює комітет з питань економіки та монетарної політики в новообраному Європарламенті, стає новим міністром економіки та фінансів Італії. Гуальтьєрі – затятий європеїст, відомий радник з питань фінансів, якого дуже поважає іще один італієць – Маріо Драгі, очільник ЄЦБ попереднього скликання. 

Про посаду для цього демократа "замовив слово" експрем’єр Маттео Ренці. Для цього він відкликає Гуальтьєрі до Італії, а на його місце в Європарламенті рекомендує іншого італійського європарламентаря, Ніколу Данті. 

Перед Гуальтьєрі стоїть непросте завдання: сприяти збільшенню інвестицій в італійську економіку, з одного боку, та не збільшувати витрати з держбюджету, з іншого.

Йому доведеться знайти ресурси та політичну вагу, щоби проєкт бюджету Італії на 2020 рік підтримав новий склад Єврокомісії. Саме тому робота для нового міністра уже "закипіла", адже до 27 вересня він має представити проєкт бюджету в самому парламенті Італії. 

Проєвропейським є ще одне призначення Демпартії – це міністр з європейських справ Енцо Амендола. Його просував нинішній очільник Демпартії Нікола Дзінгаретті. 

"Посадою розбрату" стало крісло міністра внутрішніх справ.

Адже його так прагнув отримати Луїджі ді Майо, а Демпартія усіма силами опиралася цьому процесу. Зрештою, Демпартії допомогло те, що Джузеппе Конте все більше лідирує в презентуванні власної думки, до якої прислухається та яку підтримує президент Італії Серджо Матарелла.

У підсумку президент та соратники по коаліції втихомирили амбіції молодого політика, натомість запропонувавши йому крісло очільника міністра закордонних справ Італії. 

Міністром внутрішніх справ стане Лучіана Ламоргезе, технічна кандидатка, яку підтримали після довгих перемовин дві політсили.

Ламоргезе має 40-річну історію роботи в правоохоронних органах та є відомою експерткою з питань міграції. Пройшла усі щаблі у МВС, в 2013 році була главою адміністрації міністра внутрішніх справ Анджеліно Альфано. Лаконічна, прагматична та... ідеальна як технічний кандидат на посаду міністра. 

Вона – одна з семи жінок-міністрів цього нового уряду. Інші, більшість з яких є представницями "Руху 5 зірок" – це, зокрема, Паола Пізано, міністр з питань інновацій, Фабіна Дадоне, міністр з питань державного управління, Нунція Катальфо, міністр праці та соціальної політики.

Міністром оборони Італії також став є представник Демпартії – Лоренцо Гуеріні, близький соратник Маттео Ренці. У свою чергу Нікола Дзінгаретті просунув призначення нового міністра транспорту та інфраструктури Паоли де Мікелі. 

Представникам "Руху 5 зірок" належатимуть посади міністра економічного розвитку (Паоло Патуанеллі), юстиції (Альфонсо Бонафеде), охорони довкілля (Серджо Коста), спорту та молодіжної політики (Вінчерцо Спадафора) та освіти (Лоренцо Фіарамонті).

Такий розклад сил не до вподоби лише правим силам, передусім Маттео Сальвіні та радикальнішій навіть за нього Джорджії Мелоні ("Брати Італії"), які оголосили про вуличні протести наступного тижня, в дні голосування в італійському парламенті за новий склад уряду. 

Цікава деталь: щойно у відставку пішов Сальвіні, як на національних телеканалах зменшилася пропаганда на користь його антиміграційної політики. (Схоже, чутки про потужний вплив "Ліги" на італійські медіа таки мають під собою підґрунтя!). Знизилася також критика на адресу державних інституцій, але це, напевно, лише тимчасова пауза – доки нова влада не почне працювати на практиці.

Чого чекати Україні?

Але найбільше запитань в усіх – і політиків, і журналістів – до посади очільника МЗС Італії. Адже йдеться про призначення на неї глави "Руху 5 зірок" Луїджі ді Майо.

Ді Майо ніколи не був дипломатом за своїм стилем.

Тепер політику-популісту доведеться ставати у "шпагат" між партійними амбіціями та прагматизмом заради дипломатичних інтересів Італії. Йому доведеться приймати рішення і робити це без голосування однопартійців у "платформі Руссо", якою він звик прикривати свій вибір. 

Адже зовнішня політика не здійснюється онлайн.

А ще йому доведеться домовлятися, захищаючи національні інтереси в неуникних суперечках з усіма партнерами – від США до Китаю, від ЄС до НАТО.

Важко спрогнозувати, яку лінію буде вибудовувати МЗС. І аналіз останніх закордонних візитів Ді Майо лише ставить додаткові запитання.

Пригадується лютий 2019 року, коли напередодні європарламентських виборів Ді Майо разом із Алессандро Ді Баттіста зустрічався з лідерами "жовтих жилетів" у Франції. Тоді це викликало конфлікт між країнами-сусідами. У відповідь Макрон навіть відкликав з Італії французького посла.

Нема чого приховувати: дипломатична криза між Італією та Францією була чи не найгострішою з часів Другої світової війни! 

Але, на щастя, позиція МЗС не формується винятково заявами його очільника, навіть якщо той є популістом. Фарнезіна (італійське МЗС) має довгу історію успішного існування за багатьох очільників. 

Та ключове для нас питання – якою буде "українська політика" нової Італії?

Поки що відповіді на це немає. Багато що залежить від того, хто з дипломатів буде уповноваженим на те, щоби роз’яснювати новому міністру "українське питання".

Крім того, надзвичайно важливо, як українське МЗС та новий уряд загалом діятимуть в реаліях українсько-італійських відносин. 

А на завершення – трохи позитиву. Ним стала підтримка новою коаліцією кандидатури на посаду єврокомісара. До Брюсселя поїде експрем’єр та колишній очільник МЗС Італії Паоло Джентілоні – відома для України постать, який відвідував нашу державу у 2015 році та висловлював свою підтримку єдності та суверенітету України. 

І це – справді добра новина, що стала наслідком зміни влади в Італії.

Автор: Вікторія Вдовиченко, 

асоційований член Ради зовнішньої політики "Українська призма"