Реванш коррупционеров: какие риски несут досрочные выборы в Румынии

Понедельник, 10 февраля 2020, 15:53 — , для Европейской правды
Фото: balcanicaucaso.org
Румунський прем'єр Людовік Орбан отримав вотум недовіри уряду

Лише три місяці минуло відтоді, як Соціал-демократична партія Румунії (PSD), здавалося би, втратила своїх союзників по коаліції та владу, лідер партії Соціал-демократів Віоріка Денчіле позбулася прем’єрського крісла, а згодом і посади очільниці партії.

Натомість президент Клаус Йоганніс був переобраний на другий термін, а лідер Націонал-ліберальної партії (PNL), що підтримувала президента, Людовік Орбан став прем’єр-міністром.

Проте вже нині ті, хто спостерігає за політичними подіями у сусідній Румунії, заговорили про реванш PSD.

Соціал-демократична партія ініціювала вотум недовіри уряду. Така ініціатива була підтримана Демократичним союзом угорців Румунії (UDMR), а голосів, яких не вистачало для відставки уряду, додали представники ProRomania Віктора Понти.

Президент оголосив, що повторно доручає сформувати уряд Людовіку Орбану. Та чи поталанить тому вдруге зібрати голоси для формування уряду меншості і чи справді це йому потрібно - невідомо.

Перед країною, у разі якщо протягом 60 днів з двох спроб уряд не буде сформовано, постає перспектива парламентських виборів.

Угорська меншина проти

Приводом для відставки стало рішення уряду Румунії про запровадження нового виборчого законодавства, застосування якого вже на місцевих виборах цієї весни мало призвести до того, що мери міст обиралися б у два тури, замість простої системи більшості.

В цілому великі партії на кшталт PNL, яка зараз має підтримку більше ніж 40% населення Румунії, влаштовує як голосування в один тур, так і голосування в два тури. Проте для дрібніших політичних сил зміни мають суттєве значення.

Приміром, Демократичний союз угорців Румунії почасти вигравав у місцях зі значною часткою угорського населення, бо користувався із роздрібленості великих гравців. Запровадження двотурової системи змінило б ситуацію.

У другому турі можна було б очікувати консолідації великих політичних партій проти угорського кандидата.

Саме бажання запобігти зміні "виборчих правил" спричинило вотум недовіри уряду.

Читайте также
Возвращение к "нормальной" Румынии: какие последствия будут иметь президентские выборы в стране

Причини відставки дещо глибші. Ще минулого року, коли було повалено уряд соціал-демократів, дострокові парламентські вибори розглядалися як один з ймовірних сценаріїв розвитку подій.

Передусім, вигідним цей сценарій був саме для PNL. На тлі розчарування соціал-демократами їхні основні конкуренти з PNL відкривали для себе вікно можливостей. Електоральна підтримка Клауса Йоганніса на виборах спокушала PNL скористатися цим шансом для впевненої перемоги і на дострокових парламентських виборах.

Проте іншої думки були дрібніші політичні гравці: Союз порятунку Румунії Дана Барни та партія PLUS Дачана Чолоша вочевидь потребували більше часу для розгортання кампанії. Аналогічні причини не поспішати з виборами були й у ProRomania і Народного руху Траяна Бесеску. Та й PSD потребувала часу для того, щоб "зализати рани".

Власне, тому усі ці політичні сили змирилися з міноритарним урядом Людовіка Орбана (потайки ще й сподіваючись, що до чергових виборів PNL "наламає дров", що дасть їм більші шанси вибороти підтримку виборців).

На ситуацію накладався тиск ззовні. Румунія не мала свого єврокомісара - кандидатуру Ровани Плумб від соціал-демократів у Брюсселі відхилили, вакансія не давала Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн запрацювати в повну силу, а нового кандидата мав би номінувати новий уряд.

Нині, коли зовнішні питання вирішені, а PNL й досі перебуває на хвилі електоральних симпатій, ніщо не заважає їм повернутися до питання дострокових виборів. Вони від цього виграють найбільше.

Можна припустити, що уряд Орбана навіть прагнув відставки, щоб взяти більше на дострокових виборах.

Своєю чергою у програші залишаються хіба що Союз порятунку Румунії та PLUS.

Дачан Чолош - лідер PLUS, зараз очолює фракцію "макроністів" у Європарламенті, і йому важко буде одночасно працювати у Брюсселі та вести кампанію в Румунії. У Дана Барни - лідера Союзу - замало шансів "витягнути" кампанію самостійно.

Шанс на реванш

Соціал-демократи - колишня партія влади, на перший погляд, опиняється у скрутному становищі. Здавалося б, гучні корупційні скандали всередині партії, погіршення відносин із Брюсселем внаслідок де-факто розвалу роботи антикорупційних органів, а також власний високий антирейтинг не залишають PSD шансів на повернення до влади. Принаймні, протягом найближчих років. 

Проте й тут все не просто.

Хай там як, а соціал-демократи лишаються значною і непогано організованою політичною силою, тож до парламенту в кожному разі потраплять. А нині, коли партія ще й дещо очистилась від негативної спадщини її ув’язненого минулого року одіозного екслідера Лівіу Драгні, шанси аж ніяк не мізерні.

Але ж чи достатньо цього, щоб говорити про ризики реваншу?

Таку можливість соціал-демократам дає вкрай цікава політична гра лідера партії ProRomania Віктора Понти.

Для початку, він чимало доклався до послаблення PSD, вихідцем з якої є й він сам. Завдяки формуванню ним альтернативної платформи з PSD до ProRomania свого часу пішли такі впливові фігури, як експрем’єр Міхай Тудосе та колишня єврокомісарка Коріна Крецу.

Щоправда, минулого року ProRomania підтримала відставку уряду соціал-демократів. Натомість вже цього року Віктор Понта - у таборі тих, хто домігся відставки уряду Людовіка Орбана.

Що стосується відносин із PSD, то у стосунках між партіями відчувається "легкий флірт" - новий очільник Марчел Чолаку навіть не виключає "шлюб з розрахунку", коли ProRomania та PSD висунуть спільного кандидата у прем’єри (до речі, такий сценарій вже обговорювався обома політичними силами восени).

Можна припустити, що Віктор Понта веде складну гру.

На тлі занепаду PSD він намагається "відкусити свій шмат електорального пирога" від числа виборців соціал-демократів, привабити до своєї партії тих, хто має ліві погляди, але розчарувався у соціал-демократах.

А у випадку, якщо альянс складеться, представник ProRomania має всі шанси отримати прем'єрську посаду. Тим більше, Віктор Понта вже має досвід керівництва урядом у 2012-2015 роках.

* * * * *

Здавалось би, аплодувати відставці уряду Людовіка Орбана мали б у Кишиневі.

Бухарест був серед гострих критиків молдовського уряду Йона Кіку та проросійської політики президента Молдови Ігора Додона. Критичні ремарки лунали і від прем’єра Людовіка Орбана, і від міністра закордонних справ Румунії Богдана Ауреску.

Та не забуваймо, що головним критиком Додона лишається Клаус Йоганніс, а він в кожному разі лишається на посаді і свого ставлення до перспективи проросійського розвороту Молдови не змінить.

Що стосується відносин з Україною, то, звісно, чергові ротації у румунському уряді та перспектива дострокових парламентських виборів навряд чи сприятимуть динаміці відносин.

З іншого боку, це дасть Києву час на опрацювання небагатьох спірних проблем у відносинах з Бухарестом. І, може, тоді, за нового уряду та парламенту в Румуні, двосторонні відносини між країнами розквітнуть з новою силою.

Автор: Сергій Герасимчук,

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua