Ультиматум команды Саакашвили: как Грузия вошла в самый глубокий кризис за последние годы

Понедельник, 23 ноября 2020, 09:25 — , Тбилиси, Европейская правда
фото AFP/East News
Протести у Тбілісі проти фальсифікацій результатів парламентських виборів. Посередником між владою та опозицією виступає посольство США

Монобільшість, як у Зеленського? Конституційна більшість? Усе це Грузія вже проходила за останні роки.

Та нинішні парламентські вибори, другий тур яких відбувся у Грузії цими вихідними, можуть поставити новий рекорд, небачений від часів Радянського союзу.

У новому парламенті 100%, тобто абсолютно всі місця, можуть посісти представники партії влади – "Грузинської мрії".

Втім, це свідчить не про стабільність та силу чинної влади – а про глибоку політичну кризу, якою планує скористатися опозиція. Передусім – соратники Міхеїла Саакашвілі.

Монопартійний парламент може з’явитися у Грузії не через нечувану перемогу "Мрії" (навпаки, вона набрала менше, ніж на попередніх виборах), а через те, що опозиційні партії спільно заявили про фальсифікації, невизнання виборів і відмову своїх депутатів від мандатів. А влада у відповідь пообіцяла заповнити вакантні місця своїми депутатами.

Єдиною альтернативою однопартійному парламенту, схоже, є дострокові вибори. Саме цього вимагає опозиція – але влада виступає проти.

Шлях виходу з цієї кризи наразі не очевидний. Зрозуміло одне: якщо вчасно не зупинитися, вона може мати катастрофічні наслідки для дружньої нам країни.

Вибори в одні ворота

Як і годиться напередодні виборів, столиця Грузії Тбілісі завішана політичною рекламою. Проте майже всі білборди та офіційно розміщені рекламні банери належать одній політичній силі – партії влади. Про існування опозиції нагадують лише старі плакати, розклеєні на парканах ще напередодні першого туру.

І це не дивно – адже у другому турі опозиція не брала участі. 

За законодавством Грузії, парламент обирають за змішаною системою (120 мандатів – за партійними списками, ще 30 – у мажоритарних округах). У 17 округах, в тому числі майже в усіх районах Тбілісі, жоден з кандидатів не набрав 50% тож, на них чекало повторне голосування – яке несподівано перетворилося на формальність. 

Теоретично, другий тур ніс певну інтригу. 

Попри перемогу в першому турі, правлячій партії не вистачало трьох мандатів до одноосібної більшості. А відповідно – в опозиції залишалися, нехай і невисокі, але шанси на перемогу.

Проте всі вісім опозиційних партій, що пройшли до грузинського парламенту, вирішили діяти інакше. 

Вони заявили про масові фальсифікації під час першого туру, про невизнання цих виборів та про відмову від участі у другому турі.

"Ми не будемо брати участь у фальсифікованих виборах. Від нас не буде ані кандидатів, ані членів дільничних комісій", – пояснила ЄвроПравді добре відома українцям ексголова Нацполіції Хатія Деканоїдзе. На цих виборах вона балотувалася в одному з округів Тбілісі від партії Саакашвілі та мала непогані шанси на перемогу у другому турі.

Читайте также
Поражение Саакашвили: почему выборы в Грузии не стали реваншем экс-президента

Ще один депутат від Єдиного національного руху Коба Накопія каже про "небачені фальсифікації" та про "розбіжності у більшості протоколів".

Влада відкидає усі ці звинувачення. На її користь свідчать і заяви ЄС та США, а головне – висновки усіх місій міжнародних спостерігачів, включно з БЛІПЛ/ОБСЄ. Попри окремі виявлені порушення, вони визнали демократичними та змагальними вибори у першому турі. І хоча спостерігачі визнали, що їхнє спостереження у цей пандемічний рік було обмеженим, але заявили, що не вважають виправданими претензії опозиції.

Все це не задовольнило не лише опозицію, але й багатьох грузинів.

"Усе залежить від бази порівняння. Якщо порівнювати ці вибори зі звичайними на пострадянському просторі, то загалом усе пройшло добре. Але якщо ми згадаємо про те, що це вибори у країні, яка ставить метою членство у Євросоюзі – відповідь буде іншою", – вважає радник з міжнародних питань експрезидента Георгія Маргвелашвілі Тенгіз Пхаладзе. 

За його словами, нинішні вибори виявилися набагато бруднішими за декілька попередніх, що обурило в першу чергу молодь, навіть ту, що не підтримувала опозицію.

Back to USSR

Сліди недавніх протестів у Тбілісі знайти нелегко.

Вони помітні хіба що біля будівлі ЦВК, де кілька тижнів тому опозиція проводила свої мітинги. Тепер цей будинок огороджений по периметру залізними щитами, а щоб потрапити всередину для отримання акредитації, довелося пройти два кордони поліції.

Читайте также
Выборы, что лишь усугубили кризис: будет ли в Грузии новый майдан

Можна сперечатися, чи дійсно є виправданим обурення партії Саакашвілі та інших опозиційних сил. Проте події після першого туру суттєво додали напруги.

Суспільство особливо обурив жорстокий розгін мітингу проти фальсифікацій, що відбувся одразу після першого туру. У владі пішли на використання водометів, пояснивши це тим, що протестувальники нібито збиралися брати штурмом парламент.

Це додатково підняло спротив у суспільстві – і опозиція зважилася на ультиматум.

Показово, що про невизнання виборів та відмову від мандатів заявили всі без винятку вісім опозиційних партій, що пройшли до парламенту – і сім прозахідних, і Альянс патріотів, єдина проросійська сила у парламенті Грузії.

Наразі діалог між владою та опозицією відбувається за посередництва посла США. Втім, два раунди переговорів, які відбулися до другого туру, так і не дали результатів.

У опозиції є три вимоги.

Перша – відставка всього Центрвиборчкому, від керівництва регіональних комісій до голови ЦВК. Друга – звільнення всіх, кого опозиція вважає "політв'язнями". Але головною є третя – проведення нових виборів.

У владі публічно заявляють, що остання вимога є абсолютно неприйнятною.

 
Наліпки опозиції проти лідера "Грузинської мрії" Бідзіни Іванішвілі. Фото ЄвроПравди

"Ми готові до компромісів та готові їх обговорювати, якщо опозиція буде поважати волю виборців і зайде у парламент", – заявив напередодні лідер парламентської більшості Мамука Мдінарадзе.

"Про які успіхи переговорів може йтися, якщо ми розуміємо, що рішення у партії приймає одна людина – Бідзіна Іванішвілі (найбагатша людина країни та лідер "Грузинської мрії"). А він на цих зустрічах відсутній", – пояснює Хатія Деканоїдзе.

Спершу у опозиціонерів був козир, який вони вважали непоборним.

Згідно з конституцією Грузії, парламент може почати роботу лише за наявності мандатів у двох третин його складу. Тож навіть у разі виграшу всіх мандатів на "мажоритарці" у другому турі "Грузинська мрія" отримує 90 місць із 150.

Це – стійка більшість, але не конституційна. Не маючи 100 депутатів, що взяли свої мандати, неможливо повноцінно "запустити парламент".

Втім, у більшості знайшли відповідь і на це. 

Там заявляють, що у разі відмови частини політсил від своїх мандатів ті будуть розподілені поміж іншими партіями, що пройшли до парламенту.

За словами виконавчого секретаря "Грузинської мрії" Іраклія Кобахідзе, для визнання результатів виборів достатньо, щоб новий парламент на своєму установчому засіданні зібрав кворум простою більшістю – яка у влади є. А це означає, що депутати від опозиції отримують свої мандати навіть проти своєї волі. 

Потім, звичайно, опозиція може відмовитися від мандатів; але якщо від них відмовляться всі депутати у списках своїх політсил – ті, на думку влади, мають бути поділені між іншими парламентськими партіями. 

Іншими словами, це означає, що у новому парламенті партія влади отримає 100-відсоткову більшість. 

"Така логіка створює просто небачену ситуацію. Вперше після комуністичних часів Грузія має шанс отримати однопартійний парламент, який до того ж не представлятиме вибір половини країни", – резюмує Тенгіз Пхаладзе.

Вибори у форматі "Капітан очевидність"

"Нинішні вибори – це як дев'ятий день після похорон. Приходять лише свої", – жартують у Грузії. 

Дійсно, через бойкот виборів з боку опозиції явка радикально впала. Відносно "багато" виборців приходили на дільниці лише зранку, коли традиційно голосують пенсіонери (а також, за твердженням опозиції, коли змушені голосувати бюджетники).

Так, вранці за двадцять хвилин на одну з дільниць у центрі столиці, за якою спостерігав кореспондент ЄвроПравди, прийшло біля трьох десятків виборців. За кілька годин потік суттєво впав, а під кінець голосування кореспондент зафіксував, що за пів години на дільницю прийшли лише четверо осіб.

 
Голосування у Грузії. Фото AFP/East News

Втім, дехто – переважно електорат влади – вважав за необхідне проголосувати навіть на виборах без альтернативи.

"Ультиматум опозиції не має нічого спільного із демократією. Тому я прийшов сюди, щоб захистити демократію у Грузії", – заявляє один із виборців, що представився "колишнім головним інженером". "Ми мали вдосталь часу, щоб подивитися, чого варта нинішня опозиція. Тому краще підтримати нинішню владу", – додає пенсіонерка Таміла.

Втім, були й ті, хто свідомо голосував за опозицію. "Голосування – це ніби громадянський обов’язок, правильно? Тому я вирішив, що ультиматум – це одне, а прийти на дільницю все одно варто", – розповідає юнак-грузин, який відмовився називати своє ім’я.

Цікаво, що опозиція вирішила поки утриматися від протестів.

Там заявили, що не планують жодних вуличних активностей, і навіть скасували заплановану на суботу демонстрацію.

"Великий мітинг буде у день, коли вони спробують зайти у парламент. А зараз – не треба, це звичайний день", – пояснив це рішення депутат від партії Саакашвілі Коба Накопія.

Втім, у владі розуміють, що їхня перемога може виявитися пірровою.

Це добре відчувалося у штабі "Грузинської мрії", де протягом дня було геть порожньо, лише близько десятка журналістів гаяли час за грою в карти. І навіть після закриття дільниць не відчувалося, що переможці виборів радіють своїй перемозі. 

Лише за годину з гаком від завершення виборів, коли пауза відверто затягнулася, до пресцентру вийшов виконавчий секретар партії Іраклій Кобахідзе і коротко повідомив те, про що всі знали і так: за попередніми даними "Грузинська мрія" перемагає на всіх мажоритарних округах.

А також додав, що вважає ці вибори кроком вперед у розвитку грузинської демократії.

Криза на користь РФ? 

Другий тур показав, що опозиція налаштована цілком рішуче і дійсно може спільно відмовитися від мандатів.

Але однопартійний парламент, який через це може з'явитися, виглядатиме занадто екзотично для сучасного світу.

Не виключено, що це призведе до "м'якої ізоляції" Грузії.

До того ж, якщо влада і опозиція не можуть дискутувати у парламенті, їхнє протистояння майже напевно вийде на вулиці. Тож наступний рік обіцяє бути багатим на протести. Особливо – зважаючи на те, що їх додатково підживить економічне падіння, спричинене пандемією, локдауном та майже повною зупинкою туризму, який для багатьох був головним джерелом доходу.

Усе це ще збільшуватиме поляризацію суспільства і несприйняття повної перемоги чинної влади.

Але у разі, якщо влада зрештою погодиться на дострокові вибори, це ще не гарантує успішного виходу з кризи.

Ба більше, у перспективі це може мати ще гірші наслідки.

У цьому разі ймовірна ситуація, коли за результатами голосування ані влада, ані проєвропейська опозиція не матимуть більшості, а об'єднатися у широку коаліцію вони навряд чи зможуть через накопичені роками образи.

У такій ситуації "золоту акцію" теоретично може отримати проросійський Альянс патріотів, представників якого візьмуть у коаліцію та в уряд заради стабілізації влади. 

Стратегічні наслідки цього і для Грузії, і для усього регіону не хочеться навіть уявляти.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди", з Тбілісі

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua