Поворот влево: как в Германии сменился лидер предвыборной гонки и какие последствия это будет иметь

Вторник, 7 сентября 2021, 13:32 — , для Европейской правды
Фото: Jens Schlueter/Associated Press/East News
Олаф Шольц біля партійного плаката соціал-демократів із написом "Шольц береться за це". Геттінген, 4 вересня 2021 року

Нинішня передвиборча кампанія до Бундестагу вже стала найбільш інтригуючою за всі 16 років урядування канцлерки Ангели Меркель.

Війна за спадщину "матусі" німців приносить все нові й нові сюрпризи, а ставки, амбіції та напруга з боку провідних політсил, що змагаються, з кожним днем зростають.

Зокрема, й через те, що впродовж минулих двох тижнів вже втретє з початку більш-менш активної фази перегонів навесні цього року змінюється їхній фаворит.

На перше місце за рівнем симпатій вийшли німецькі соціал-демократи, вперше за 19 років залишивши позаду блок ХДС/ХСС.

За даними соціологів, нині СДПН довіряють близько 25-26% виборців. Для соціал-демократів це практично електоральний прорив, оскільки на минулих виборах 2017 року їм вдалося лише дещо перетнути позначку в 20%. Натомість попередній лідер перегонів, блок ХДС/ХСС, відкотився з відіграних на початку літа 27-28% підтримки до близько 21%. Вкотре постає інтрига.

Тож якщо преференції виборців не зміняться впродовж пари тижнів, що залишилися до вирішального голосування, то Німеччина вперше після 16-річної перерви може отримати канцлера-есдека.

Стриманість та екологічність

Яким же чином соціал-демократам вдалося вийти з електорального піке, де вони перебували останні роки?

Основних причин для цього дві.

По-перше, незважаючи на внутрішньопартійні розбіжності, есдекам вкотре вдалося вийти на старт кампанії з перевіреними гаслами та багатовимірною програмою.

І хоча ця відносна сталість лозунгів про гідні зарплати, підтримку сімей та дітей, створення робочих місць, турботу про пенсіонерів, а також "повагу та солідарність" підводила СДПН під час попередніх кампаній, під час цих перегонів вона стала радше плюсом.

Вона обіцяла поміркованість та розсудливість у змінах, відрізняючись як від дещо радикальних амбіцій "Зелених", так і від ідеологічної невизначеності християнських демократів.

До того ж центральним пунктом кампанії есдеки зробили кліматичну модернізацію Німеччини, поставивши за мету проведення перетворень задля досягнення "кліматичної нейтральності" – це й додало плюсів до рейтингів СДПН.

По-друге, кампанія показала, що есдеки зробили правильний вибір в плані кандидата в канцлери, зумівши відставити в бік суперечності всередині партії.

І цей вибір виявився неабияк важливим, адже практично кожна виборча кампанія, котру веде СДПН з часів "виборів Віллі" [Брандта] в 1969 році, багато в чому залежить від особистих якостей першого номера федерального списку.

Технократ Шольц

Про те, що заступник голови уряду і міністр фінансів Олаф Шольц поведе СДПН до Бундестагу, стало відомо ще в серпні 2020 року – есдеки одними з перших оголосили свого кандидата у канцлери.

Примітно, що це сталося менш ніж рік по тому, як той самий Шольц програв вибори голови партії, поступившись представникам "партійних лівих" в постаті "лідерського дуету" Норберта Вальтер-Бор’янса та Саскії Ескен.

Тепер же особистий рейтинг Шольца є найвищим серед усіх кандидатів у канцлери. За даними Forschungsgruppe Wahlen, довірити кермо уряду чинному віцеканцлеру готові близько 70% німців, а у разі безпосереднього голосування за канцлера його підтримали б понад 50% потенційних виборців.

Як Шольцу вдалося досягти таких показників?

По-перше, на користь чинного голови німецького Мінфіну зіграв час – він міг без зайвого поспіху розгорнути кампанію й пропрацювати меседжі. З ними есдеки вийшли практично одразу після формального затвердження Шольца кандидатом у канцлери на партійному з’їзді в травні.

Це та практична відсутність критики з боку "партійних лівих" дозволило першому номеру есдеків вигідно відрізнятися як від кандидатки в канцлери від "Зелених" Анналени Бербок, на рейтингах якої негативно відбивалися скандали довкола дипломів, плагіату та підчищених біографій, так і від визначеного у протистояннях з баварцями кандидата від блоку ХДС/ХСС Арміна Лашета.

Звісно, сам Шольц не залишився осторонь скандалів, останнім з яких стало банкрутство фінансової компанії Wirecard, котре кидало тінь й на нього як на міністра, відповідального за фінансовий нагляд. Втім, конструктивна поведінка й готовність співпрацювати з органами, що вели розслідування, зробили своє, й довіра до віцеканцлера практично не похитнулася.

По-друге, на користь Шольца зіграв і його власний політичний стиль.

Його навряд чи можна назвати харизматичним, адже в більшості випадків голова німецького Мінфіну воліє говорити тихо.

Втім, йому вдається переконувати й справляти враження впевненого в собі експерта-технократа, який добре оперує даними та розуміє функціонування різних систем.

Такий імідж Шольца імпонує виборцям, котрі воліли б бачити на чолі уряду експерта та досвідченого діяча.

Одночасно, працюючи в чинному уряді, Шольцу вдалося зруйнувати чи не найбільший стереотип про соціал-демократів, що асоціювалися з занадто щедрою соціальною й не завжди до кінця продуманою фінансовою політикою.

Зрештою, на користь Шольца грає й інший аспект фінансової політики "малої великої коаліції". В даному випадку йдеться про впровадження мінімальної пенсії, зростання мінімальної зарплати й заплановане остаточне скасування "податку на об’єднання", котрі може записати собі в актив четвертий уряд Меркель.

Коаліція в пошуках третього

Втім, навіть якщо Шольцу й соціал-демократам вдасться відстояти перше місце в кампанії й за підсумками голосування, їм неодмінно доведеться створювати правлячу коаліцію.

Сам кандидат у канцлери більш-менш чітко висловив бажання урядувати у спільній коаліції з "Союзом90/Зеленими". І хоча з боку самих "Зелених" на адресу есдеків нині лунає критика, її навряд чи можна назвати настільки категоричною, як у випадку блоку ХДС/ХСС.

Тож хоча партії й дещо розходяться в питаннях клімату, промислової та зовнішньої політики (в даному випадку різняться й підходи до "українського питання"), в них є багато "точок дотику", зокрема з питань євроінтеграції та соціальної політики.

Втім, судячи з останніх соціологічних опитувань, двопартійній більшості в такому випадку забракне близько 10% голосів.

Тому майбутня коаліція, найімовірніше, має складатися щонайменше з трьох учасників.

Практично одночасно з виходом СДПН на перше місце в кампанії розпочалися обговорення потенційного союзу між есдеками, "Зеленими" та партією "Ліві" (колишніми східнонімецькими комуністами).

Останні ввійшли в триваючу кампанію не в найкращому стані. Адже в самій партії триває протистояння між різними течіями, в той час як їхні колишні виборці більш центристського толку "мігрують" до "Зелених" або СДПН, а ті, що сповідують антисистемні погляди, роблять вибір на користь "Альтернативи для Німеччини".

Цей варіант, не дуже приємний для України, має численні вади, а тому такий альянс навряд чи може бути довгостроковим.

Між політсилами є суттєві розбіжності, зокрема й у питаннях зовнішньої політики. Передусім це пов’язане з баченням "Лівими" Німеччини як "чемпіона світу з роззброєння" та їхньою опозицією до НАТО, окремих питань євроінтеграції чи участі у багатонаціональних воєнних операціях. Проти участі "Лівих" у коаліції найбільш ймовірно висловляться центристські частини СДПН та "Зелених".

Тому більш вигідним для СДПН варіантом було б створення "світлофорної" коаліції за участю вільних демократів та "Зелених". Цей варіант виглядає набагато кращим і для України - вільні демократи змінили свої погляди на співпрацю з РФ і тепер відстоюють посилення санкцій. 

Олаф Шольц вже робив натяки на можливість подібного альянсу. Такий погляд поділяє й голова та перший номер у списку ВДП Крістіан Лінднер.

Втім, і тут є чималі складності: для вільних демократів з їхньою ліберальною риторикою з економічних питань навіть центристська частина СДПН видається дещо занадто "лівою".

Це може мати негативні електоральні наслідки, як було у 1969 році, коли після створення коаліції між есдеками та вільними демократами рейтинги останніх зазнали суттєвого зниження.

* * * * *

Така невизначеність не дозволяє прогнозувати політику майбутньої коаліції, в тому числі й щодо України та РФ.

Для України бажаним сценарієм виглядало би призначення на посаду голови німецького МЗС представника "Зелених".

Проте схильні до компромісів із РФ есдеки, і особливо "Ліві" можуть стати справжнім викликом для Києва.

Втім, як показали ці вибори, кількох тижнів може бути достатньо для повної зміни розкладів.

А тому не виключено, що вибори у Німеччині ще не раз здивують нас.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант факультету політології та журналістики Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща)

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua