Российский газовый шантаж: что изменит для Украины и ЕС новый энергетический кризис

Пятница, 29 октября 2021, 11:01 — , Европейская правда
Колаж "Європейської правди"

Майбутня зима обіцяє стати складною не лише для України, але й для Європи: ціни на газ б’ють рекорди один за одним.

Цією ситуацією вже активно користується РФ, розпочавши з Молдови газовий шантаж європейських країн.

Чи здатна Європа протистояти газовому шантажу? Якими будуть довгострокові наслідки цієї енергетичної кризи, в тому числі для України?

Про це ми запитали президента аналітичного центру DiXi Group Олену Павленко.

Як завжди, у вас є можливість не лише почитати експертні відповіді, але й подивитися запис розмови на нашому You-Tube каналі.

Нинішні газові ціни – збіг обставин чи цілеспрямована гра?

Ціни на газ трішки ростуть, трішки падають, залежно від різних факторів. Але вони все ще залишаються набагато вищими, ніж були минулого й позаминулого року.

Причиною є багато різних факторів.

З одного боку, багато країн починають виходити з коронакризи. Кожна країна намагається запустити свою економіку якнайшвидше, а для цього потрібні енергетичні ресурси.

Відповідно, країни починають змагатися за наявні на ринку енергетичні ресурси, і ця конкуренція сприяє підвищенню цін і на газ, і на вугілля в усьому світі.

З іншого боку, постачальники газу не мають достатньо можливостей, щоб швидко наростити пропозицію. Потрібен час, щоб збільшити видобуток.

Але не всі постачальники планують його збільшувати.

Це робить Норвегія – вона вже зараз підвищує видобуток та постачання газу до ЄС.

Натомість Росія не дуже хоче повторювати таку поведінку Норвегії. Коли європейські країни звернулися до РФ з проханням наростити експорт газу до них, то відповідь була такою: "На азійських ринках – цікавіше й дорожче. Тому якщо в нас щось і буде, то ми експортуємо наш газ на азійські ринки".

Швидше за все, таким чином РФ пробує шантажувати Європу, в першу чергу – щоби прискорити запуск "Північного потоку-2".

В принципі Росія цього і не приховує – подібні заяви лунають як у пресі, так і від окремих посадовців.

Російський шантаж – досить простий. Москва каже ЄС: "Якщо ви не хочете замерзнути, або якщо ви не хочете, щоб у ваших країнах були протести населення, не готового платити такі ціни за газ, то запустіть нам "Північний потік-2" якнайшвидше".

Інакше сертифікація газогону може забрати достатньо багато часу. Схоже, це підриває плани Росії запустити "Північний потік-2" вже з початку цієї зими, щоб узимку диктувати свої умови. Тому РФ пішла на шантаж, щоби прискорити запуск. 

Чи здатна Європа вистояти перед шантажем РФ?

Все залежить не стільки від економічних, скільки від політичних факторів і готовності країн Євросоюзу між собою домовлятися.

Що зараз відбувається? Коли Росія почала фактично шантажувати, то в Євросоюзі не було єдності в тому, щоб виробити якусь спільну позицію.

26 жовтня було засідання міністрів країн ЄС, яке фактично закінчилось нічим – європейські лідери посперечалися про те, якою може бути реакція на все, що відбувається, але так і не змогли дійти спільного плану дій.

Я вже не кажу про те, щоб разом домовитися про те, яким чином пояснити Росії, що за таку поведінку можна бути насправді покараним.

Втім, якщо зима буде теплою, то Європа буде здатна встояти і без будь-яких поступок РФ.

Адже наразі приблизно 75% газових сховищ Європейського Союзу заповнені – Європа аж ніяк не сидить без газу.

Крім того, залишається теоретична можливість швидко наростити закупівлі скрапленого газу. Швидше за все, багато європейських країн вже розпочали такі переговори.

Тобто, якщо не буде аномально холодної зими та інших форс-мажорів, країни ЄС можуть обійтися без додаткових обсягів російського газу.

Молдова – в зоні ризику

Наразі Молдова опинилася у найгіршій ситуації.

Кишинів вже оголосив, що має форс-мажорну ситуацію – країна недоотримує російський газ.

Більш того, Росія, не приховуючи, прямо шантажує Молдову, заявляючи, що умовою поставок газу стане відмова від виконання Угоди про асоціацію з ЄС або зниження темпів її виконання.

При цьому наразі Молдова набагато вразливіша перед газовим шантажем РФ, аніж Україна.

У нас є більше можливостей імпортувати газ напряму з Європейського Союзу, також ми раніше почали процес інтеграції ринків між Україною і ЄС. Зрештою, ми маємо більше досвіду газових криз з Росією і чудово розуміємо, що газ може використовуватись як зброя.

Наразі Молдова пробує пройти той шлях, який вже пройшла Україна. Зокрема, вони вперше розпочали закупівлю газу не у РФ. Проте час для цього вкрай невдалий – наразі на європейському ринку не так багато вільного газу.

Тож, схоже, Молдові цієї зими доведеться перейти на режим жорсткої економії газу – вони мають розуміти, що на кону стоять національні інтереси і безпека.

Чи треба Україні допомогти Молдові?

Україна вже прийняла рішення про передачу Молдові у борг 15 млн кубометрів газу. І це правильний крок.

Порівняйте, як поводиться Польща – її компанії заявили, що потрібно допомагати Молдові. Це питання всієї Східної Європи.

Більше того, якщо ми прагнемо апелювати до принципу солідарності, що існує в Європейському Союзі – заборону робити якісь дії, не врахувавши ситуацію чи кризу, що може трапитися в інших країнах-членах ЄС або членах Енергетичного співтовариства, – то ми маємо виявляти солідарність із тими, хто перебуває у гіршому становищі, аніж ми самі.

Чи можна покарати РФ за газовий шантаж?

Якщо подивитися на меморандум, що був підписаний влітку між Сполученими Штатами та Німеччиною по "Північному потоку-2", то можна побачити пункт, в якому Німеччина обіцяє запровадити санкції у разі, якщо Росія буде використовувати газ як зброю проти України.

Наразі Росія вже використовує газ як зброю – тільки проти Молдови.

Можливо, Україні варто запустити процес, який дозволить сказати: "Те, що робиться в Молдові, насправді впливає і на Україну, і на всю Східну Європу. І в принципі це є використанням газу як зброї".

Це дасть нам можливість наполягати, щоб Німеччина все-таки застосувала санкції проти "Північного потоку-2".

Це варто зробити й тому, що ми зараз чуємо заяви окремих німецьких міністерств, що ніби "Північний потік-2" не створює жодних ризиків.

Це неправильно і з позицій енергетичної безпеки Європи, і з позиції спільного голосу Європи, і з позиції солідарності. І з цим треба щось робити.

Українська пропозиція зменшити тариф на газовий транзит

Це правильна ініціатива – знизити тариф на додатковий транзит російського газу до ЄС.

Проте слухати її європейські компанії будуть лише тоді, коли таку заяву оголосять не політики, а український оператор газотранспортної системи.

Для цього регулятор має внести відповідні зміни до методології встановлення тарифів.

Далі оператор має публічно показати всім європейським компаніям, які зміни відбулися – за яким принципом і що пораховано.

Щонайменше, тоді ця пропозиція призведе до того, що європейські компанії посилять тиск на РФ, адже ця ініціатива їм буде цікавою.

Довгострокові наслідки нинішньої кризи

Росія, провокуючи цю кризу, сподівається на те, що Європа прийме умови шантажу.

Можливо, в якихось короткострокових моментах Росія справді зможе перетиснути, але європейці вчаться на таких помилках.

Як наслідок, все більше європейських експертів, журналістів та посадовців говоритимуть: ми не можемо дозволити забезпечувати з Росії навіть 40% нашого імпорту, тому що такі кризи будуть повторюватися кожного разу.

Саме тому ця криза має завершитися поразкою РФ – її частка в газовому постачанні Європи, а також довіра до неї, будуть зменшуватися.

Хоча РФ все одно залишиться на газовому ринку Євросоюзу, її частка буде зменшуватися за рахунок нарощування постачань з інших країн, в тому числі через термінали зрідженого газу.

Також Європа буде створювати додаткові інструменти, здатні страхувати від можливих форс-мажорів, подібних нинішньому. І це – шанс для України, адже таким інструментом може стати використання українських газових сховищ.

Зрештою, у ЄС можуть повернутися до ініціативи, що з авторитарними країнами переговори про закупку газу мають вести не окремі країни, а лише Єврокомісія. Це гарна ідея – адже з авторитарними країнами не можна вести бізнес, як із країнами, де є стабільна демократія.

Для країн, які визнані авторитарними, має бути інший режим відносин – з єдиним голосом всього ЄС.

Інакше газ буде використовуватися для стратегії "розділяй і володарюй", як ми нещодавно побачили в Угорщині. Будапешту запропонували вигідний контракт – вони погодилися, але тим самим спровокували проблеми для України.

Угорщина – не єдиний приклад такої поведінки. Достатньо згадати позицію Німеччини щодо "Північного потоку-2".

Це – комплексна проблема, яка потребує комплексного рішення. Проте нинішня криза дає шанс, що це рішення з'явиться. 

Розмовляв Юрій Панченко,
відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua