Цена отказа: какие последствия будет иметь непредоставление Боснии статуса кандидата в члены ЕС

Среда, 29 июня 2022, 13:00 — , для Европейской правды
Фото Європейського Союзу
Голова Президії Біг Шефік Джеферович (ліворуч) та голова Європейської ради Шарль Мішель. Брюссель, 23 червня 2022 року

Останній саміт Євросоюзу (23-24 червня), історично переможний для України та Молдови, одночасно став самітом розчарування для країн регіону Західних Балкан. 

Для Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Північної Македонії, Сербії та Чорногорії (далі ЗБ-6) він не став самітом проривних рішень у контексті їхнього наближення до Євросоюзу.

Більш того, практично за декілька годин до його початку не було взагалі ясно, чи відбудеться зустріч керівників Євросоюзу з колегами з держав ЗБ-6, чи ні.

Лідери Албанії, Північної Македонії та Сербії заявляли, що не братимуть участі у заході, оскільки не очікують жодних позитивних рішень. І в першу чергу такий скепсис базувався на жорсткому блокуванні Болгарією початку вступних переговорів ЄС з Північною Македонією (що автоматично блокувало і Албанію).

Найближче до прориву була Боснія і Герцеговина – низка країн ЄС вимагала термінового надання їй статусу кандидата на членство у ЄС.

Втім, замість чіткого рішення ЄС знову обмежився невнятним сигналом. І наслідки цього кроку можуть виявитися дуже небезпечними для регіону. 

 

Саміт розчарувань

Але все ж таки зустріч та важка розмова відбулися. ЇЇ результат можна сформулювати як "6 немає".

Отже, немає: 1) початку переговорів з Албанією; 2) початку переговорів з Північною Македонією; 3) прогресу Чорногорії у контексті євроінтеграції; 4) безвізового режиму для Косова; 5) антиросійських санкцій Сербії; та нарешті 6) кандидатського статусу для БіГ.

При цьому, як завжди, представники країн-членів ЄС сипали обіцянки про підтримку та сприяння євроінтеграційним зусиллям ЗБ-6. У майбутньому.

Цікаво, що керівники ЄС після чотиригодинної дискусії (вдвічі довшої від запланованої) не вийшли до преси, як буває зазвичай – або дійсно не було часу, або сказати було нічого. А ось три лідери ЗБ-6 влаштували пресконференцію, на якій дружно дали негативну оцінку заходу, який не наблизив країни регіону до членства в Євросоюзі.

Дімітар Ковачевський, вже колишній глава македонського уряду, назвав саміт "серйозним ударом по авторитету Євросоюзу".

Прем’єр-міністр Албанії Еді Рама піддав критиці ситуацію в ЄС, коли одна з країн може заблокувати будь-яке рішення, у тому числі в контексті розширення Євросоюзу. На думку сербського президента Александара Вучича, "в Брюсселі знову нічого нового не відбулося".

Про геополітичну складову саміту казав президент Чорногорії Міло Джуканович: російська агресія проти України яскраво продемонструвала важливість подальшої інтеграції ЗБ-6 в Євросоюз. Джуканович, який пережив спробу росіян здійснити переворот та вбити його, безумовно правий – питання загострилися: або країни регіону набудуть членства в ЄС, або Москва буде господарювати на Західних Балканах.

А на додачу – популярність євроінтеграції у регіоні може продовжити зниження.

Втім, щодо одного пункту ЄС все ж вдалося продемонструвати обмежений, але прогрес. 

Йдеться про наближення до кандидатського статусу Боснії і Герцеговини – це питання вже перетворилися на комплексну проблему збереження її цілісності, недопущення нового кровавого конфлікту у країні та безпеки регіону.

Ось чому три країни – Австрія, Словенія та Хорватія – завзято наполягали на наданні Сараєву статусу країни-кандидата вже "сьогодні", як і Україні. А нещодавно обраний глава словенського уряду Роберт Голоб заявив, що для досягнення такого рішення він готовий працювати до ранку.

Але зусилля Голоба та союзників виявилися марними – БіГ очікуваний статус не отримала.

І не тому, що в Брюсселі на Україні та Молдові закінчилися "термінові перепустки". Ні, надзвичайно багато в БіГ зберігається проблем, які роками не вирішувалися.

14 вимог для Боснії

Меседж від ЄС вийшов неоднозначним – Шефіку Джеферовичу, головуючому в Президії БіГ, було заявлено: як тільки виконаєте 14 пріоритетів, які сформульовані у Висновках ЄК щодо її заявки на членство в Євросоюзі (оприлюдненні 25 травня 2019 року), відразу перетворитеся на країну-кандидата.

Проте виникає питання: чи реально для Сараєва скористатися цією можливістю?

Варто нагадати, що ще 19 років тому, в червні 2003-го, БіГ отримала дещо незвичайний статус – "потенційний кандидат" на членство. А в червні 2012 року розпочався діалог на високому рівні щодо процесу вступу.

На жаль, з того часу офіційне Сараєво замість конкретної та важкої роботи обходилося черговими обіцянками та зверненнями.

Не сприяла процесу євроінтеграції і сепаратистка риторика Мілорада Додіка (діючого члена Президії БіГ від сербського народу) та його дестабілізаційна діяльність, яку підтримувала Росія. І тому у травні 2019 року з’явилися згадані вище Висновки.

Цей документ чітко визначив, що має виконати БіГ, щоб отримати "справжній" статус країни-кандидата.

Він складається з 14 пріоритетів-завдань, об’єднаних у чотири кластери: Демократія; Верховенство права; Фундаментальні права; Реформа державного управління.

Ці 14 завдань охоплюють майже всі сфери громадського життя – від прав людини до реформування судової системи; від вдосконалення прикордонної охорони до заборони катувань; від забезпечення свободи слова до захисту та соціалізації вразливих груп, зокрема осіб з інвалідністю, дітей, представників ЛГБТ; від досягнення примирення до забезпечення запобігання конфлікту інтересів та багато чого іншого.

Ще є три важливі вимоги – схвалення законів про вибори, про вищу судову та прокурорську раду, про державні закупівлі. Схвалення (або ні) згаданих законів стане своєрідним лакмусовим папірцем готовності політикуму до важкої роботи над 14 пріоритетними завданнями для отримання статусу країни-кандидата. 

Завдання непрості. Як їх виконати у максимально стислий час – уявити складно, адже за три роки, що минули від появи пріоритетів, майже нічого не зроблено.

Здається, що тепер виконати їх стало ще складніше. Ось декілька прикладів.

15 червня одна з Палат народів двопарламентської Скупштіни БіГ схвалила проєкт Закону про вибори, який внесла Хорватська демократична спільнота (найбільша хорватська партія країни), і в той самий день лідер бошняків Алія Ізетбегович заявив, що закон не буде схвалений Палатою представників.

На його думку, він не враховує вітальні інтереси бошняків. Навіть спроби знайти компроміс не було – відразу жорстке "ні".

Дещо раніше лідери 12 політичних партій підписали погоджений з ЄС важливий політичний документ, який має забезпечити функціональність БіГ з метою досягнення прогресу на шляху євроінтеграції. Не підписав лише Драган Чович, лідер ХДС. А без участі хорватів його виконання не зарахується в Євросоюзі.

Останні загальні вибори відбулися у 2018 році, але і сьогодні уряд працює час від часу.

Це сталося через саботаж роботи центральних державних інституцій сербськими представниками на заклик Додіка.

Як бачимо, політичні лідери, які представляють інтереси так званих конституційних народів (бошняки, серби, хорвати), не здатні домовитися з жодного принципового питання. А вузькопартійні інтереси політиків країни, а часом і суто власні, домінують над загальнодержавними.

Тож не варто дивуватися, що 23 червня Боснія отримала "червону картку" недовіри від ЄС і чіткі вимоги, виконання яких відкриє шлях до кандидатського статусу.

Але друга половина нинішнього року для БіГ буде дуже непростою, і, чесно кажучи, відсутня впевненість, що робота над 14 завданнями розпочнеться.

Та чому є сумніви? Відповідь у двох словах – жовтень та листопад.

У жовтні мають відбутися загальні вибори за умовою схвалення нового виборчого закону. Закону, який забезпечить рівні права всім народам БіГ, а не тільки трьом конституційним.

Зрозуміло, що передвиборча кампанія означатиме загострення політичної ситуації в країні – Додік вже почав старі сепаратистські пісні про вихід з БіГ, заявивши днями, що він чекає більш сприятливої ситуації для цього.

Хорвати будуть вимагати створення третього, хорватського ентитету. А бошняки – наполягати на унітарності БіГ.

Знову почнуться взаємні звинувачення у тому, хто вбив більше та більш жорстоко під час останньої війни.

Героїзація жертв та їхніх вбивць досягатиме максимального розпалу.

В такій ситуації Росія намагатиметься максимально втрутитися у хід передвиборчої кампанії та надаватиме всілякої підтримки своєму союзнику Додіку з двох своїх дипломатичних представництва – посольства в Сараєві та його філії в Баня-Лука (фактично дублікат посольства).

Межі дій росіян проти БіГ не буде – "нічні вовки", сепаратистські збіговиська, проросійські телеканали, московські попи на вулицях БіГ, різноманітні провокації...

А вже у листопаді Росія може почати велику гру навколо БіГ в РБ ООН.

Саме тоді Раді Безпеки має бути представлений звіт Офісу високого представника та схвалено рішення щодо продовження місії EUFOR (військові сили ЄС) у рамках операції ALTHEA по забезпеченню миру та стабільності в БіГ.

Москва не визнає Крістіана Шмідта обраного новим високим представником у минулому році, наполягає на його відставці та активізувала кампанію щодо ліквідації Офісу.

Засідання РБ створить "сприятливі" можливості для реалізації такого сценарію. Адже у разі блокування звіту високого представника можливе припинення фінансування, що стане першим кроком на шляху до припинення функціонування принципово важливої інституції, у чому зацікавлена Москва.

Також Росія може заблокувати продовження місії EUFOR, що призведе до посилення сепаратизму Додіка, збільшить загрози стабільності регіону, не виключаючи нового збройного протистояння на Західних Балканах… 

Хотілось би помилятися, але розвиток подій в БіГ виглядає так, що виконання 14 пріоритетів для отримання статусу країни-кандидата розпочнеться не так швидко.

Попередження західнобалканських лідерів про небезпеку негативного рішення щодо "переведення" БіГ зі статусу "потенційного кандидата" до "справжнього" не були почути керівниками країн-членів ЄС.

Такий крок міг би посилити проєвропейські настрої у країні, а головне – переконати, що перспективи вступу до ЄС (що може об'єднати всі етноси країни) є цілком реальними.

Замість цього сценарії розвитку подій в Боснії і Герцеговині все більше починають відповідати інтересам Росії, ведуть до нарощування в країні дестабілізаційних та сепаратистських тенденції. 

Автор: Володимир Цибульник,

кандидат історичних наук, тимчасовий повірений у справах України в Боснії і Герцеговині (2018 рік) 

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.