Війна з Росією розпочалася задовго до 2022 року, і це стосується усіх її "фронтів", включно з міжнародно-юридичним.

Ще у 2017 році Україна розпочала позов проти Росії у Міжнародному суді у Гаазі (це інституція ООН, що розглядає суперечки між державами). "Європейська правда" тоді детально розповідала про цей процес, але варто нагадати головні тези і відповісти на кілька найочевидніших запитань, що виникають.

Чому подали лише у 2017, якщо агресія почалася у 2014?

Бо Україна виконувала всі процедури – наприклад, ми мали ініціювати консультації про "мирне вирішення" спору. Якщо ці етапи проігнорувати, то наслідком стало би відхилення позову за процедурними мотивами. Загалом міжнародне правосуддя – річ повільна. У 2019 році ми отримали у цьому процесі першу проміжну перемогу – Суд дозволив розгляд справи по суті (детальніше можете почитати у статті-поясненні тих часів). А зараз нарешті цей процес дійшов до фінішної прямої.

Чому цей суд важливий?

Бо це стане першим рішенням Міжнародного суду ООН, найвищого судового органу на планеті, що вирішує суперечки між державами, щодо злочинів Росії у війні. Рішення МС є обов’язковими для визнання усім світом. На розгляді МС є ще один позов, щодо порушення Росією Конвенції щодо геноциду, але цей процес має "відкрити рахунок".

Тим більше, що йдеться про надсерйозні злочини терористичної Росії.  І як слушно вказує українська сторона, саме непокараність за старі злочини мотивує РФ до вчинення нових воєнних злочинів: і до масових ракетних ударів по цивільній інфраструктурі, і до підриву Каховської ГЕС.

За що саме судять РФ? І чому за це?

Через свою надзвичайну вагу МС ООН часто обмежений у діях і для початку процесу зазвичай потребує згоди держави-відповідача. Але є кілька винятків, і Україна їх майстерно використала. Наприклад, Конвенція про заборону фінансування тероризму. Наприкінці 1990-х Росія ратифікувала цей документ, бо тоді не уявляла, що стане міжнародним спонсором тероризму – але за 15 років відтоді сталося саме це.

Тож одне зі звинувачень України у процесі проти РФ – фінансування підконтрольних Кремлю "бойовиків Донбасу", що системно здійснюють напади на цивільних, які Україна трактує як теракти. Далі у цій публікації перераховано, про які саме епізоди йдеться.

Друга конвенція – щодо заборони усіх форм расової дискримінації. Попри назву, у ній ідеться також про заборону утисків за етнічною ознакою – і Україна довела спрямовані утиски кримських татар та українців у Криму.

Трохи більше про деталі звинувачень ви можете прочитати у тексті чотирирічної давнини. А зараз – про те, як Україна доводить свою правоту на слуханнях 2023 року.

Ми публікуємо відредагований український переклад промови агента України у Міжнародному суді ООН, посла з особливих доручень Антона Кориневича. Оригінал тексту опублікувало також МЗС України.

* * * * *

Панове президентка та члени Суду, для мене честь виступати перед вами від імені моєї країни.

6 березня 2017 року, під час найперших усних слухань у цій справі, Агент України заявила наступне: "Україна звернулася до Суду, щоб захистити основні права свого народу... Тисячі невинних українських мирних жителів зазнали смертоносних атак, і мільйони залишаються під неминучою загрозою… а їхні основні права були грубо порушені Російською Федерацією".

Сьогодні вже очевидно, що Україна тоді мала рацію, бо била на сполох з 2014 року, попереджаючи світ про зростаючі порушення Росією норм міжнародного права.

Жорстокі дії Росії та стримана реакція світу призвели до найбільшого збройного конфлікту в Європі з часів Другої світової війни.

Росія зневажає міжнародне право – в останні шістнадцять місяців світ усвідомив цю гнітючу реальність.

Світ спостерігає, як Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну та навіть мала нахабство маскувати свої дії міжнародним правом під абсурдним приводом – мовляв, вона діяла, щоб "запобігти геноциду".

Світ спостерігає, як Росія під цим приводом тероризує український народ, завдаючи ударів по цивільних, у тому числі дітях.

Світ спостерігає, як Росія хоче поцілити українську ідентичність та повністю знищити українців, у тому числі "русифікуючи" тих, хто опинився в окупації. Це – на додаток до загарбницької війни, яка свідчить про повну байдужість Росії до людських життів.

Але зневага Росії до міжнародного права почалася не у 2022 році.

 З 2014 року Росія намагається анексувати Крим та запускає кампанію культурного знищення етнічних українців і кримських татар. На Донбасі, у Харкові та навіть далеко від лінії зіткнення Росія проводила кампанію залякування та терору.

Урок цих прикладів простий: коли світ не протистоїть серйозним порушенням міжнародного права, це додає сміливості порушникам. Без відповідальності порушення стають дедалі зухвалішими.

Пригадайте: коли Росія окупувала Крим, то вичистила українську мову і культуру з кримських шкіл та вулиць. Росія покарала кримськотатарський народ, закрила його історичні інституції, включно з Меджлісом, заборонила зібрання, викрадала, катувала і свавільно затримувала кримських татар.

А тепер подивіться, що відбувається зараз.

Росія більше не обмежується дискримінацією в Криму, а прагне стерти українську ідентичність усюди, відправляє людей у фільтраційні табори, депортує українських дітей і приховує від них їхню ідентичність.

Росія заперечує існування українців як окремої нації.

Згадайте, що сталося у 2014 році, із вливанням російських грошей та зброї. Згадайте збитий рейс MH17, Волноваху, Маріуполь, Краматорськ, Харків, численні випадки залякування та терору цивільних... Але зараз Росія тероризує усіх громадян України в національному масштабі!

У кожному місті, яке я щойно назвав, Росія з 2022 року вчинила значно більші звірств, ніж до того. Маріуполь перетворили на руїни. Волноваха зруйнована вщент. Значна частина Харкова, "студентської столиці" України, зруйнована... До списку додалися нові міста: ми дізналися про жахливі вбивства в Бучі, катівні у Херсоні, братські могили в Ізюмі тощо.

Замість контрабандного постачання бомб та "Градів" Росія відкрито обрушує на українців тисячі ракетних ударів.

Сьогодні вранці Росія підірвала головну дамбу, яка розташована в Новій Каховці, що спричинило значну евакуацію цивільного населення, серйозну екологічну шкоду та загрозу безпеці Запорізької атомної електростанції.

Росія не може перемогти ЗСУ на полі бою, тому б’є по цивільній інфраструктурі.

Сьогодні дії Росії – це дії не лише агресора, а держави-терориста. Але такі дії не виникли на порожньому місці. Вони є трагічним, але логічним результатом того, про що йдеться у скарзі України до Міжнародного суду ООН ще у 2017 році.

Росія відповість і за злочини сьогодення. Але сьогодні ми зосереджуємося на відповідальності за дії у недалекому минулому.

Ми не дозволимо новим злочинам затьмарити пам'ять про минулі жертви.

Зараз, коли триває напад Росії на саме існування української нації, ми не маємо забувати про її ж напад на українців і кримських татар у Криму. Хоча кількість загиблих від російських бомб, що падають на наші міста, зростає, ми не маємо забувати й про тих мирних жителів, які загинули смертоносної зими 2015 року.

Український позов проти РФ за двома міжнародними договорами стосується однієї справи. Це все – про вибір українського народу під час Революції гідності 2014 року, що проклала шлях до європейського майбутнього; під час Помаранчевої революції 2004 року, де ми захищали право на вільні та чесні вибори; під час Революції на граніті 1990 року, коли українці чітко висловили своє бажання жити незалежно від наказів Москви.

Корінь цієї справи та порушення Росією договорів ООН – це її відмова прийняти наш вільний вибір.

Росія змінює тактику. Там, де вдалося окупувати українську територію – вона запроваджує політику дискримінації. Там, де не вдалося – розпалює терор. Тому Росія порушила два різні договори – Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (CERD) та Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICSFT).

Але усі порушення з боку Росії – це варіації на ту саму тему.

Ось як Україна представлятиме свої претензії.

Як команда юристів доводитиме звинувачення за Конвенцією щодо фінансування тероризму:

– Представить претензії України, пояснить, як Росія перекручує свої договірні зобов’язання, і наголосить, що фінансування тероризму включає надання "активів будь-якого виду", включно зі зброєю, і покаже, як зброя природньо входить до сфери дії договору (виступ професора Гарольда Коу).

– Розповість про фінансування тероризму та про те, як Росія знову спотворює текст Конвенції. Доведе, що вже навесні 2014 року стало загальновідомо – і це підтверджується звітами ООН, – що так звані ДНР і ЛНР брали участь у низці терористичних актів (виступ професора Жана-Марка Тувенена).

– Проілюструє фінансування терористичних актів на прикладі того, як постачання зброї РФ призвело до збиття рейсу MH17 та кампанії бомбового тероризму мирних українських міст, у порушення міжнародних конвенцій (виступ Девіда Зайонса).

– Розповість про постачання російських реактивних систем залпового вогню та серію нападів на цивільні райони на Донбасі (виступ Марні Чік).

Як доводитимуть звинувачення за Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації:

– Україна представить претензії з урахуванням історичного та правового контексту систематичної кампанії расової дискримінації Росії проти етнічних українців і кримських татар та доведе, що посилання РФ на її власні закони про пропаганду, боротьбу з екстремізмом або національну безпеку не дозволяють їй обійти заборону дискримінації (професор Гарольд Коу).

– Пояснить правові підстави позовних вимог України, включно з визначенням расової дискримінації (Марні Чік).

– Продемонструє участь Росії у численних порушеннях Конвенції, з яких складається систематична кампанія расової дискримінації в Криму (Кловіс Тревіно).

Також стосовно обох конвенцій Україна продемонструє триваючі кричущі порушення Росією наказу Суду від 19 квітня 2017 року про застосування тимчасових заходів (професор Жан-Марк Тувенен).

Росія системно зневажає міжнародне право.

Нещодавно речниця російського МЗС представила перелік умов для припинення Росією загарбницької війни. Виділю одну з них: Росія вимагає від України відмовитись від усіх позовів проти РФ у міжнародних судах.

Це шокуюча заява, адже виходить, що якщо Україна не зробить цього і продовжить шлях до мирного вирішення спорів – Росія обіцяє продовжувати застосовувати силу. Міжнародний суд ООН не повинен миритися з таким нападом на його юрисдикцію.

Та це також означає: Росія знає, що цей Суд має значення, і боїться його рішення.

Міжнародне право має значення.

І воно вимагає притягнути Росію до відповідальності за серйозні порушення ICSFT і CERD.

Після дій Москви у 2014 році світ вдався до напівзаходів. Це призвело до "напівмиру", який зрештою вилився у повномасштабну війну.

Сьогодні цей суд може винести історичне рішення, яке допоможе спрямувати міжнародне співтовариство до справедливості та до сталого миру і запобігти майбутнім грубим порушенням міжнародного права.

Безкарність Росії має нарешті закінчитись, цьому немає альтернатив.

Антон Кориневич,

Агент України

Гаага, 6 червня 2023 року