Словакия в шаге от пророссийского разворота: как остановить появление "нового Орбана" в ЕС

Воскресенье, 1 октября 2023, 19:20 — , Европейская правда
Фото: Darko Bandic/Associated Press/East News

Пізно ввечері 30 вересня словаки, що підтримують проєвропейський курс своєї країни, мали всі підстави лягати спати у доброму настрої. Екзит-поли, оприлюднені під час дострокових парламентських виборів, що проходили у країні в суботу, гарантували прозахідним силам більшість у новому парламенті.

Проте зранку у тих, хто побачив результати підрахунку голосів, настрій змінився на протилежний.   

Перемогу на виборах отримала партія Smer-SD колишнього прем’єра Роберта Фіцо, а партії, які вважають головними потенційними партнерами Smer-SD, здобули достатньо мандатів, щоб разом сформувати більшість.

Це – вкрай неприємний розвиток подій для України.

Чим небезпечний переможець виборів Роберт Фіцо?

Достатньо згадати, що він обіцяв не лише зупинити військову допомогу Україні, але й притягнути до відповідальності членів попереднього уряду за те, що ті передали Києву винищувачі МіГ-29.

Перемоги Фіцо також активно чекали в Угорщині – прем’єр Віктор Орбан сподівається отримати союзника для боротьби із євроінституціями.

То чи дійсно результати виборів у Словаччині стали катастрофою? Та чи залишився шанс уникнути формування уряду за участі антиукраїнських сил?

Бронза із "золотою" акцією

"На цих виборах Фіцо пішов ва-банк. Він пожертвував репутацією своєї партії (колись респектабельної лівоцентристської партії влади. – ЄП) та перейшов на ультраправі гасла, більш електорально привабливі. Все для того, щоб увійти до нової коаліції та захистити себе від кримінальних звинувачень, пов’язаних із його попереднім  прем’єрством",– так за пару тижнів до виборів коментував ситуацію експерт Словацької асоціації зовнішньої політики Александр Дулеба.

Вже зараз можна сказати, що ставка Роберта Фіцо спрацювала. За результатами виборів його партія здобула підтримку майже 23% словаків. Це істотно більше, аніж показували соціологічні опитування, і більше результату, який зафіксували екзит-поли.

Чому екзит-поли помилилися з визначенням результату переможця виборів у Словаччині? Очевидно, тут спрацював так званий "ефект сором’язливого виборця". В останні місяці риторика  Фіцо та його одно партійців суттєво радикалізувалася, по-суті ставши ідентичною із заявами неонацистів з партії "Республіка". За таких умов частині виборців було незручно публічно визнавати підтримку такої партії, однак це не завадило прибічникам Фіцо проголосувати за нього на виборчих дільницях.

Між тим, радикалізація Smer-SD дозволила відтягнути голоси від "Республіки". Ця по суті неонацистська партія боролася за третє місце, під час кампанії їй прогнозували результат аж до 12%. Однак у день голосування вона показала несподівано провальний результат і здобула лише 4,75%, що не дозволяє їй пройти 5-відсотковий виборчий бар’єр.

Втім, до парламенту пройшла інша партія, яка майже гарантована буде коаліційним партнером Smer-SD. Йдеться про Словацьку національну партію (СНП) колишнього спікера Андрея Данко (5,63%). Ці партії раніше вже були коаліційними партнерами. До того ж Данко вже давно озвучує проросійські тези, подібні до нової риторики Фіцо.

Прозахідні сили можуть похвалитися лише другим місцем партії "Прогресивна Словаччина" (17,96%), а також проходженням до парламенту двох правоконсервативних партій: SaS (6,32%) та Християнсько-демократичного руху (6,82%).

Втім, ані коаліція Smer-SD та СНП, ані тріо "Прогресивна Словаччина"-ХДР-SaS не матимуть голосів більшості у парламенті.

Досягнути її можливо лише залучивши до коаліції "бронзового призера" перегонів – партію "Голос" ще одного колишнього прем’єра Петера Пеллегріні (14,7%).

Саме ця політична сила отримала "золоту акцію".

По суті, від рішення її керівництва залежатиме подальший зовнішній вектор Словаччини.

До словацького парламенту пройшов також блок OĽaNO+ експрем'єра Ігоря Матовича (8,9%).

Матович – дуже нетиповий політик. За час роботи головою уряду він встиг зіпсувати відносини із більшістю прозахідних сил. Однак для проросійських він – заздалегідь неприйнятний партнер.

Тому це єдина політична сила, чия участь у коаліції малоймовірна. Такий варіант можливий лише за сценарію, що коаліцію створюватимуть "Прогресивна Словаччина" та "Голос", проте від входження в неї відмовиться один із молодших партнерів (SaS чи ХДР).

Боротьба за "Голос"

Фіцо не поспішає відкривати коаліціаду – принаймні офіційно.

"Ми сидітимемо в штабі Smer та чекатимемо телефонного дзвінка від президентки із дорученням формувати новий уряд. Я не бачу причин, щоб ми вели переговори без мандату",– заявив він після оголошення результатів виборів.

В нього немає підстав для хвилювання. Президентка Зузана Чапутова ще до виборів оголосила, що можливість сформувати уряд першим отримає переможець виборів. А після виборів вона підтвердила, що планує офіційно надати такий мандат Роберту Фіцо вже у понеділок 2 жовтня.

І лідер Smer-SD першим спробує долучити "Голос" до коаліції.

Для цього, як вважають, він може запропонувати Пеллегріні щонайменше дві опції. По-перше, ще до виборів у словацькому політикумі подейкували, що Фіцо запропонує Пеллегріні посаду прем’єра всупереч тому, що результат "Голосу" суттєво нижчий за результат його партії.

Це на перший погляд несподіване рішення є цілком прийнятним для Фіцо. В тому числі через проблеми зі здоров’ям, через які лікарі не радили йому часті авіаперельоти. Втім, за такого розкладу Фіцо залишатиметься нехай неформальним, проте реальним лідером коаліції. 

Друга опція – Пеллегріні може стати єдиним кандидатом від нової коаліції на наступних президентських виборах, які відбудуться навесні наступного року.

Утім, обидві опції означають для Пеллегріні ризик втратити партію.

Річ у тім, що "Голос" був створений колишніми партійцями Smer-SD після того, як ця партія програла вибори 2020 року. Та й сам Пеллегріні свого часу отримав посаду прем’єра за квотою Smer-SD – після того, як Фіцо був змушений подати у відставку внаслідок масштабних протестів, викликаних вбивством журналіста-розслідувача Яна Куцяка.

Для багатьох членів "Голосу" перехід у нову партію вважався стратегічно вигідним кроком – таким чином вони відмежувалися від токсичного Фіцо. Та нинішній успіх Smer-SD напевно породив у них сумніви про те, чи не помилилися вони, визначаючи фаворита.

Створення коаліції з Фіцо може пришвидшити їх повернення, що є вкрай небажаним сценарієм для самого Пеллегріні.

Це головний аргумент на користь проєвропейської коаліції.

Йдеться про створення більшості на базі "Голосу" та "Прогресивної Словаччини".

Є й другий аргумент на користь такого союзу: на відміну від Фіцо та Данко, Пеллегріні не має репутації проросійського політика. На посаді прем’єра він проводив цілком проєвропейську та проамериканську політику.

Люди, що добре його знають, уточнюють – Пеллегріні не має проросійських сентиментів та в принципі симпатизує Україні під час війни. Інша річ, що він не афішував такі погляди під час виборчої компанії, боячись втрати голосів.

Тож приєднання "Голосу" до проєвропейської коаліції не можна виключати. Але для реалізації цього сценарію Пеллегріні мають також запропонувати щось суттєве – тобто посаду прем’єра.

Чи готові до цього у ПС, і чи підтримають це в інших проєвропейських партіях – наразі невідомо.  

Найгірший сценарій: чого чекати?

Що означатиме для України сценарій формування коаліції за участю (та за лідерства) Роберта Фіцо?

Перш за все, з великою ймовірністю можна очікувати, що Словаччина зупинить передачу військового обладнання та приєднається до табору країн, які вимагатимуть скорішого початку мирних переговорів із РФ. І вже відомо, що це була не лише передвиборча риторика.

"Якщо Smer сформує уряд, незалежно від того, чи буде у нас посада прем’єр-міністра, чи ні, ми зробимо все, щоб мирні переговори (з Росією) розпочалися якомога швидше",– заявив на післявиборчій конференції Роберт Фіцо.

Втім, він уточнює, що у партії підтримують гуманітарну допомогу Києву (тобто – є шанс, що українським біженцям у Словаччині ніщо не загрожуватиме), а також готові брати участь у відбудові України.   

Оцінюючи цю заяву, варто мати на увазі, що наразі Словаччина вже передала Україні все вільне військове обладнання. Тож фактично припинення передачі зброї відбулося б поза залежністю від того, хто виграв би парламентські вибори.

Інша справа – виготовлення для ЗСУ бронетехніки та боєприпасів, а також ремонт військової техніки. Ці послуги Братислава робить не безкоштовно, а отримає платню від ЄС. За оцінками експертів, Фіцо навряд чи піде на скасування цих угод, оскільки вони вигідні для самої Словаччини.

Інший ризик – новий уряд з великою ймовірністю загострить конфлікт з Україною щодо зерна. Нагадаємо, що нинішній уряд вже погодився на компромісні пропозиції Києва, внаслідок чого Україна вже відкликала скаргу у СОТ на Словаччину.

Напевно, цей компроміс буде розірваний.

Проте найбільшим ризиком від нового словацького уряду для нас стане його позиція з питання санкцій проти РФ.

З високою ймовірністю, Фіцо критикуватиме санкції. Та чи зважиться він блокувати їх?

До речі, в Угорщині припускають, що Фіцо лише у заявах копіює стиль Орбана, тоді як на практиці буде уникати конфліктів із провідними країнами ЄС.

Це дає сподівання на те, що зміна влади у Словаччині стане для Києва чималою проблемою, але не катастрофою.

Втім, готуватися треба до найгіршого.

Якщо шанс на формування прозахідного уряду не буде використаний, Словаччина на найближчі чотири роки стане для нас не союзником, а проблемою.

 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди" 

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.