Цього тижня у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) не лише вирішували ціннісне питання щодо участі Азербайджану, а й ухвалили кілька рішень, що напряму стосуються України. Головне з них – термінова резолюція щодо ситуації з українськими дітьми, яку асамблея схвалила у четвер.

"Європейська правда" вже коротко повідомляла про зміст документа та про його ухвалення. Резолюцію за назвою "Становище українських дітей" доручили готувати українській доповідачці Олені Хоменко, і це ще одна символічна деталь, як і те, що її підтримали одноголосно (85 депутатів за, жодного проти або такого, що утримався).

Утім, на документі варто зупинитися детальніше.

І через те, що він робить важливий поштовх до визнання Європою того факту, що Росія вчиняє геноцид під час війни проти України. І через те, що цей документ запроваджує важливі для українських дітей механізми.

Хвиля щодо геноциду

У квітні минулого року ПАРЄ ухвалила справді революційну резолюцію, в якій визнала геноцидом депортацію українських дітей до Росії та юридично аргументувала, чому справді можна висувати такі претензії. Тоді асамблея стала першою міжнародною організацією, що здійснила політичне визнання вчинення Росією цього злочину.

У січні 2024 року ПАРЄ не лише підтвердила це визначення – що саме по собі важливо, бо означає сталість політики з цього приводу. Але на додаток асамблея зробила наступні кроки.

По-перше, до вчинення геноциду через викрадення і депортацію дітей причетна також Білорусь.

В тогорічному документі утрималися від цього звинувачення щодо нашого північного сусіда. Зараз це чітко прописано.

У резолюції йдеться про те, що "примусове переміщення і депортація українських дітей на тимчасово окуповані території України, до Російської Федерації та Білорусі... є імовірним геноцидом, оскільки такі дії, як насильницька передача дітей однієї групи іншій групі з метою русифікації шляхом усиновлення російськими сім'ями та/або переведення до дитячих будинків, що перебувають під російським управлінням, або таких закладів, як літні табори, можуть підпадати під дію статті II Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 1948 року".

Утім, для суспільного визнання того, що РФ та Білорусь справді вчиняють геноцид, Україні найважливіше, щоби звинувачення проти них не лише повторювалися на рівні ПАРЄ, а з’являлися у рішеннях також інших інституцій. Тому рішення ПАРЄ, за яке одностайно проголосували європейські депутати, закликає парламенти цих депутатів ухвалити аналогічне визнання.

"Асамблея закликає держави-члени, а також держави-спостерігачі у ПАРЄ схвалити на рівні національних парламентів заяви та/або резолюції, що засуджують воєнні злочини проти дітей та визнають депортації, примусові переміщення та невиправдані затримки з репатріацією українських дітей... злочином геноциду", – йдеться у документі;

"Коли ми пропонували цю норму, я думала, що з нею не погодяться, що думки можуть розійтися, але не було жодного зауваження ні на комітеті, ні у залі", – поділилася з "ЄвроПравдою" доповідачка Олена Хоменко. Виходячи з цього, українська делегація "розраховує і знає, що резолюція є сигналом, який не залишиться на папері", впевнена вона.

Чому це важливо?

Бо поява нових політичних визнань факту вчинення геноциду щодо українських дітей підштовхне і юридичне розслідування цього злочину. Тому що зараз Міжнародний кримінальний суд, який вже розслідує кримінальну справу щодо Путіна і дитячої обмудсменки РФ Марії Львової-Бєлової, уникає вживання цього терміну і обмежується словами про злочини проти людяності.

Повернення в Україну

Інший справді важливий підхід цієї резолюції, запроваджений у ній уперше, спрямований на подолання небезпечного міфу, який запускає РФ для виправдання своїх злочинів. Роспропаганда доводить, що змушена вивозити дітей з України нібито для їхнього ж блага, бо ж в Україні дітям перебувати небезпечно.

ПАРЄ погоджується, що "інтереси дитини повинні переважати" у рішеннях щодо неї, але детально, у кількох абзацах та на основі положень міжнародного права доводить, що захистом дітей є їхнє повернення в Україну, а не навпаки. А коли через бойові дії повернення дитини в Україну є неможливим або небажаним, то треба говорити про їхнє тимчасове перебування за кордоном.

Це стосується також дітей-сиріт та дітей без опіки – їхнє повернення в Україну є безумовним проявом підходу щодо "найкращих інтересів дитини".

Діти, що поїхали з України до безпечних держав ЄС, – не виняток.

"Асамблея підкреслює, що українські діти залишають Україну через збройну агресію РФ, а сама Україна не створює небезпечних умов для життя дітей. Вони підлягають лише тимчасовому захисту на територіях іноземних держав", – каже документ та наводить аргументацію цього на базі міжнародних конвенцій.

Але основна задача – звісно ж, повернути українських дітей, викрадених і вивезених до Росії.

Наразі Київ ідентифікував понад 19,5 тисяч дітей, які були депортовані або примусово переміщені в РФ, і лише 388 з них повернулися додому.

Однак "чим більше часу минає, тим менше шанси знайти цих дітей", визнає рішення ПАРЄ. Особливо вразливими тут є діти-сироти, а також маленькі діти, які провели у нових умовах часто вже понад рік.

"Громадянство та імена цих дітей іноді були змінені російською владою. Деякі з них були всиновлені незаконно. Багато з них не мають можливості зв'язатися зі своєю країною або сім'єю, і їхнє місцеперебування невідоме. Усі вони піддавалися певній формі індоктринації, їм нав'язували нову культуру і нову мову", – констатує рішення.

Але у цьому питанні ПАРЄ, на жаль, може лише привернути увагу для проблеми. Готових шляхів її комплексного вирішення немає.

Зв’язок з Україною в Європі

А от на політику держав-членів ЄС Україна може вплинути.

Звісно, не йдеться про повернення в Україну усіх дітей, незалежно від обставин – це було би безглуздо, але у ПАРЄ погодилися з тим, що вони не є "біженцями" у класичному розумінні цього терміну, і їхньому поверненню до України треба сприяти, а поки це неможливо – підтримувати зв’язок дітей з Україною.

"Асамблея підкреслює нагальну потребу цих дітей в отриманні освіти... для збереження зв'язку з рідною мовою та культурою, що сприятиме їхньому майбутньому поверненню в Україну, беручи до уваги найкращі інтереси дитини", – йдеться у документі.

ПАРЄ створила спецкомітет з питання становища українських дітей, перше засідання якого відбулося в грудні, і там також йшлося про те, як держави ЄС можуть змінити ставлення до українських дітей, розповіла "ЄП" Олена Хоменко.

"У нас є успішні кейси в деяких країнах ЄС, і таку практику треба поширювати на інші країни. Добрим прикладом є Нідерланди, де є мережа українських недільних шкіл", – пояснила вона. Іншим пріоритетом є діалог з урядами через їхні жорсткі вимоги про те, щоби діти відвідували заняття у школах тих держав, навіть якщо вони навчаються в українській школі онлайн – через це чимало українських дітей навчаються у двох школах одночасно. "Була пропозиція на засіданні комітету просувати рішення, щоб ці держави сприймали навчання в українській школі як достатнє, і ми будемо її просувати", – поділилася доповідачка щодо резолюції.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди", зі Страсбурга