Украинские потребители и евростандарты пищевой безопасности: миссия возможна

Понедельник, 11 апреля 2016, 10:04 — Владислава Рутицкая, заместитель главы Минагрополитики

Скажіть, а як тепер реагують на українську продукцію у світі після гучних скандалів, пов’язаних з якістю ряду товарів?

Це, певне, останнім часом найпоширеніше питання до мене, як до заступника міністра, який курує зовнішньоекономічний напрям роботи Мінагрополітики.

Продовжу тему, яку порушили голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський та мій колега Володимир Лапа. Я маю на увазі якість і безпеку українських продуктів харчування. Вважаю, що не маю права замовчувати проблему. Тим паче, що у мене є ідеї, як її можна вирішити.

Чи втратили ми довіру торгових партнерів, чи так само активно продовжується робота над відкриттям нових ринків та узгодженням ветеринарних сертифікатів? Як вирішити проблему можливого збою в системі якості та безпечності продукції? А головне — не втратити довіру вітчизняного споживача.

Спробую пояснити та озвучити думки щодо вирішення цих надактуальних питань.

До України прикута увага світу. А особливо до галузі, яка зберігає позитивні тенденції розвитку та претендує на звання "годівниці всього світу". Під прискіпливим поглядом споживачів всього світу ми крок за кроком продовжуємо це доводити. Що це дає?

Зростання експорту, інвестиції, робочі місця, макроекономічну стабільність тощо.

Нам важливі нові ринки, потенційні покупці та імпортери. Проте також для нас вкрай важливим є внутрішній ринок і висока якість продукції для українського споживача.

Пам’ятаєте, як за часів СРСР товари "за кордон" і для власного споживача відрізнялись стандартами якості? В ринкових умовах конкуренція між вітчизняними і зарубіжними виробниками виступить суттєвою протидією подвійним стандартам.

Однак, будемо відверті, подальша загроза зниження якості продукції на внутрішньому ринку сьогодні існує. Причина проста — зниження купівельної спроможності в Україні і змінення споживчого попиту.

В кризові часи виробники шукають можливості здешевити продукцію. Хтось скорочує ланцюжок посередників, хтось "грається" з упаковкою і вагою, хтось вкладається в нові, більш економні технології, хтось взагалі відмовляється від одних продуктів на користь інших.

Продукти харчування — не виняток.

Сучасні технології надають великі можливості для здешевлення кінцевого продукту. І це факт.

Буду відвертою — ми маємо багато проблем у цій сфері. Зверну увагу на дві, які відомі, напевно, всім спеціалістам. 

Перший яскравий приклад — це нелегальне виробництво ГМО-продукції в Україні. Продукція без ГМО, наприклад соя, йде на експорт, тому що її ціна значно вища. Ну а ГМО-соя потрапляє на внутрішній ринок, наприклад, до виробників кормів.

Другий приклад — це порушення норм використання харчових добавок.

Йдеться, насамперед, про барвники, підсолоджувачі, консерванти. Зрозуміло, що без використання харчових добавок сьогодні харчова промисловість неможлива. Відмовитися від них — це все одно, що пересісти на воза з парою волів, в той час, коли всі навколо переміщаються на електрокарах. Але питання не стільки в самих харчових добавках, скільки в їх дозуванні, в використанні сумішей, в новітніх суперефективних харчових домішках, дія яких на організм ще поки не визначена.

Звичайно, модернізаційні процеси та європейські стандарти позитивно відзначаться на якості української продукції. Тут або тримай стандарт, або вилітай з високомаржинального ринку.

Проте на нинішньому етапі ми можемо зіштовхнутися з проблемою подвійних стандартів якості. Грубо кажучи: якісне — на експорт, менш якісне — на внутрішній ринок.

Ця проблема, безумовно, буде тимчасовою: до підвищення рівня купівельної спроможності українців і подальшої переорієнтації промисловості під потреби населення.

Та йдеться про здоров'я. Тому держава в даному випадку повинна реагувати оперативно. Досягти цієї мети можна, створивши автоматизовану прозору систему контролю якості.

Але для цього державі потрібна допомога суспільства. Саме сучасні технології та активна позиція громадян мають стати запорукою успіху своєрідного "Prozzoro" в цій сфері.

Суспільство за допомогою державного сервісу має контролювати і реагувати на всі процеси, які стосуються безпеки та якості продуктів харчування.

Така система має координуватись Міністерством аграрної політики та продовольства України. Таким чином буде реалізовуватись громадський контроль у даній сфері, виконуватись імплементація ряду обов’язкових положень Угоди про асоціацію з ЄС. Окрім того, це є важливою функцією громад з огляду на обраний курс децентралізації.

Сьогодні ми вже розпочали перемовини з колегами, донорами зі всього світу. Основні параметри цієї системи вже скоро будуть визначені та оперативно винесені на громадське обговорення.

Але головне — щоб ми всі повірили, що разом держава та суспільство здатні створити діючу систему контролю якості. Для мене важливо, щоб ви повірили в цю ідею.

 

Автор: Владислава Рутицька,

заступник міністра аграрної політики та продовольства 
з питань європейської інтеграції

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua