Китай проверяет готовность Запада к уступкам: что стоит за визитом Ли Хуэя в Украину

Вторник, 5 марта 2024, 08:00 — , Тайваньский институт исследований национальной обороны и безопасности
Фото: AFP/East News
Китай прагне з’ясувати готовність України та Заходу до переговорів та компромісу з Росією

Спеціальний представник китайського уряду з питань Євразії Лі Хуей вирушив у чергове турне до України, Росії та низки європейських країн: Бельгії, Польщі, Німеччини та Франції.

Речниця китайського МЗС Мао Нін повідомила, що головною метою поїздки китайського дипломата є "досягнення консенсусу щодо припинення вогню та побудова шляху до мирних переговорів". "Китай готовий продовжувати відігравати свою роль і надавати свою мудрість у пошуку політичного врегулювання кризи в Україні", – додала вона.

Китайський топдипломат вже відвідав Москву, де під час зустрічі з заступником глави МЗС Росії Михаїлом Галузіним повторив вже звичні для Пекіна тези про необхідність початку "мирних переговорів" для "остаточного політичного врегулювання української кризи".

Водночас він додав до звичних тез пропозицію, якої Китай раніше уникав, – про готовність "бути посередником і досягти консенсусу між Росією, Україною та іншими зацікавленими сторонами".

Це може говорити про дещо новий розвиток китайської позиції, причини та наслідки якої Україні слід взяти до уваги.

Риторика та реальна позиція Пекіна

Минулорічні візити Лі Хуея до Росії, України та європейських країн в рамках човникової дипломатії Китаю не принесли очікуваних результатів.

Два роки повномасштабної війни демонструють, що Китай загалом не змінює свою позицію: КНР не критикує Росію за її вторгнення; повністю покладає вину за "українську кризу" на "розширення НАТО"; виступає проти застосування односторонніх санкцій проти Росії; закликає до припинення надання Україні озброєння; наполягає на тому, що "раціональні безпекові занепокоєння Росії" повинні враховуватися.

Одночасно на рівні риторики Китай виступає за повагу до територіальної цілісності "всіх країн" та за дотримання "ядерної безпеки", що, як показала практика, фактично є декларативними заявами без спроб їхньої реалізації.

Більш того, неодноразові зусилля української сторони з долучення Китаю до врегулювання російсько-української війни зазнали невдачі.

Зокрема, Китай не захотів виступити гарантом безпеки України; не натиснув на Росію задля припинення її вторгнення; не допоміг Україні повернути депортованих українських дітей; не зробив кроків із підтримання роботи зернового коридору (незважаючи на те, що Китай є основним бенефіціаром експорту українського зерна); не вжив заходів із деокупації Запорізької АЕС; а участь Лі Хуея в саміті у Джидді не стала, як її назвав Дмитро Кулеба, "суперпроривом".

Наразі слід визнати, що аргументація української сторони виявилась недієвою.

Китай виявився нечутливим до воєнних злочинів Росії, загибелі мирних жителів та руйнування цілих українських міст. При цьому співпраця з Україною для Китаю є значно менш важливою, ніж відносини з Росією (продаж протягом 2022-2023 рр. значної кількості українського зерна Китаю не призвів до зацікавлення Пекіна в підтримці України); апеляція України до норм міжнародного права в комунікації з КНР не призвела до практичних кроків Китаю з підтримки України, попри його офіційне декларування про повагу до мирного вирішення конфліктів, статуту ООН, територіальної цілісності тощо.

Також не вдалося збільшити суб’єктність України у відносинах з Китаєм: Пекін продовжує розглядати війну як конфлікт між Росією та Заходом та протягом 2023 року значно скоротив контакти з Києвом.

На тлі цього позиція КНР з деяких питань для України навіть погіршилася.

За цей час торговельна, енергетична, технологічна, інформаційна, військова співпраця та політична координація між Китаєм та Росією значно активізувалися. Зокрема, Китай став основним постачальником для Росії та каналом з обходу санкцій для отримання високотехнологічних верстатів, напівпровідників та критичних матеріалів для виробництва російського озброєння та БПЛА.

Також Китай продовжує посилювати інформаційні наративи Росії за кордоном, особливо в країнах так званого Глобального Півдня; є ознаки намагання китайської сторони підірвати підтримку України з боку Заходу шляхом початку так званих "мирних переговорів" та досягнення компромісу з Росією.

В надії на поступки України

Чому ж Китай почав говорити про медіацію, якої уникав раніше?

Низка дискусій, які провів наш аналітичний центр з китайськими високопоставленими експертами, афілійованими з урядом, показали: Китай вважає, що становище України та підтримка з боку Заходу мають суттєві проблеми.

Зокрема, економічні та людські ресурси України близькі до виснаження, США тривалий час не можуть затвердити військову допомогу для України (а у разі обрання президентом Дональда Трампа невизначеність для України тільки збільшиться). В Європі посилюються соціально-економічні проблеми, які в тому числі виливаються у протести проти імпорту української продукції. Тому західна підтримка, на думку Китаю, може бути значно скорочена.

На противагу цьому, вважають у Пекіні, Росія добре впоралася з санкційним тиском, її економіка вистояла та здатна фінансувати зростаючі воєнні потреби для війни проти України; Росія отримує необхідні електронні компоненти, обходячи санкції; воєнна промисловість набирає обертів; політичний режим Путіна не має загроз своєму існуванню. 

Саме тому, на думку Китаю, ймовірність так званих "мирних переговорів" та потенційна готовність Києва і Заходу до компромісу зросли.

Тож у разі підтвердження цього Китай готовий виступити у ролі посередника.

У зв’язку з цим, ймовірно, нинішній візит Лі Хуея має на меті вирішення низки завдань.

По-перше, з’ясувати готовність України та Заходу до переговорів та компромісу з Росією.

По-друге, переконати Україну та Європу в необхідності пошуку "мирного вирішення конфлікту", що фактично означатиме припинення Україною спротиву та капітуляцію.

І нарешті, по-третє, у разі медіації Китаю він фактично зможе очолити процес формування нової архітектури безпеки в Європі, яка враховуватиме "раціональні безпекові занепокоєння Росії" та призведе до ослаблення НАТО.

У даних умовах зміна позиції КНР в більш сприятливий для України бік є вкрай малоймовірною.

Водночас, якщо Київ продемонструє слабкість, то Пекін це зрозуміє та лише активізує свій тиск на Україну та Захід, посилить інформаційні наративи, спрямовані на країни Заходу та Глобального Півдня із закликами "припинити українську кризу" та почати так звані "мирні переговори".

Тому Києву варто припинити сподівання на конструктивну роль Китаю (якщо вони ще залишились) та чітко продемонструвати китайському представнику рішучість щодо відстоювання власних інтересів. У тому числі у діалозі з Китаєм.

Якою має бути позиція Києва?

За таких обставин основними тезами української сторони під час переговорів з китайським дипломатом можуть бути:

По-перше, будь-які пропозиції Росії, Китаю або інших країн про толерування та визнання окупації української території є абсолютно неприйнятними для Києва. Україна готова до діалогу з усіма зацікавленими сторонами стосовно врегулювання війни виключно на основі норм міжнародного права та з умовою відновлення територіальної цілісності України.

По-друге, в Україні зберігається високий бойовий дух та готовність до продовження збройного захисту своєї держави, що є історичним завданням всієї української нації. В Україні є достатньо згуртованості та спрямованості щодо захисту своєї держави, а суспільство, сили оборони та уряд, об’єднані і разом працюють над досягненням перемоги.

А тому сподівання про втому України від війни є російською дезінформацією та не відповідають дійсності.

По-третє, Україна та партнери по НАТО та ЄС зберігають єдність для досягнення "справедливого миру" та стійкої безпекової архітектури, в тому числі шляхом інтеграції України до ЄС та НАТО.

Дії "деяких країн, які допомагають Росії" щодо послаблення міжнародної допомоги Україні з боку партнерів, є контрпродуктивними та не принесуть жодних результатів.

По-четверте, дії з боку відповідальних членів міжнародної спільноти (яким себе позиціонує Китай) надавати допомогу Росії, що дозволяє підтримувати її економічний, технологічний та воєнний потенціал, є неприпустимими та загрожують безпеці та стабільності усього світу.

Врешті-решт, Україна вдячна Китаю за ненадання Росії готових зразків озброєння, але Київ має численні докази передачі РФ китайськими компаніями значної кількості компонентів, які використовуються нею для виробництва озброєння.

У цьому аспекті Україна може продемонструвати компоненти китайського виробництва в російському озброєнні, які має в розпорядженні Центр досліджень трофейного і перспективного озброєння та військової техніки Генерального штабу ЗСУ.

Це, зокрема, двигуни виробництва китайської компанії Beijing MicroPilot UAV Flight Control Systems MD550 у виготовлених у Росії БПЛА "Шахед-136"/"Герань-2"; інфрачервоний детектор тепловізійного прицілу ЗРГК "Тунгуска-М1"; всюдиходи Desertcross 1000-3 виробництва китайської компанії Shandong Odes Industry Co., Ltd; двигуни виробництва китайської компанії Jiangxi Xintuo Enterprise Co. Ltd, Hefei Huanxin Technology Development Co. Ltd, Foshan Shunde Green Motor Technology Co в БПЛА "Ланцет" та багато іншого. 

На даний момент ми фіксуємо ознаки того, що Китай намагається покращити відносини з Європою, що означає його зацікавленість у демонстрації конструктивності.

Можливо, чітка позиція України та абсолютно обґрунтовані претензії до Китаю в цих умовах будуть більш дієвими.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів

 
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.