Іран голосує проти санкцій: фундаменталісти програли вибори президента

Понеділок, 22 травня 2017, 13:15 — , для Європейської правди
Фото: AP

19 травня іранці визначили майбутнє своєї країни на наступні чотири роки, проголосувавши на президентських виборах.

Господарем білого палацу Саадабад удруге став Хасан Рухані, представник поміркованого реформістського крила іранського політикуму. Він отримав 57% (23 549 616)  голосів виборців, тоді як його головний суперник Саїд Ібрагім Раїсі - 38,5%.

Зважаючи на обмеження прав та свобод в Ірані, вибори – це одна з небагатьох можливостей висловити свою думку щодо розвитку держави, яка фактично є теократією, де релігійна влада домінує над світською. Невипадково з 56 млн громадян, які мають право голосу, до виборчих дільниць прийшли приблизно 42 млн іранців (близько 70%).

Через велику кількість бажаючих виконати свій громадянський обов’язок час роботи виборчих дільниць подовжувався кілька разів. Зрештою, вибори завершилися на шість годин пізніше запланованого, опівночі за місцевим часом.

Головним питанням залишається те, чи означає перемога реформатора Рухані, що країна продовжить рухатися у напряму, визначеному чотири роки тому.

Чи продовжить Іран інтегруватися у світову економіку, поглиблюватиме економічні реформи всередині країни та виконуватиме положення історичної "ядерної угоди" між Іраном, з одного боку, та США, Великою Британією, Францією, КНР, РФ та Німеччиною – з іншого?

Особливості "демократії по-іранськи"

Згідно з конституцією 1979 року, Іран є ісламською республікою. Він є унікальним прикладом поєднання теократичного режиму з елементами демократії.

Оскільки релігія – іслам шиїтського толку – домінує в політичному житті країни, її головою є не президент, а верховний керівник – пожиттєва посада, яку протягом останніх двадцяти восьми років посідає аятола Алі Хаменеї.

Саме верховний керівник має ключові владні повноваження, адже всі державні рішення приймаються лише за його згоди. Він також безпосередньо контролює сфери оборони та зовнішньої політики. Верховного керівника обирає спеціальна рада, члени якої є визначними богословами Ірану. 

Що стосується президента, то він є другою за значимістю посадовою особою в Ірані. Його повноваження можна порівняти з повноваженнями прем’єр-міністра в президентсько-парламентській республіці.

Президент є головою виконавчої гілки влади. Він визначає внутрішньополітичний курс країни, координує роботу уряду, виконує репрезентативні функції на міжнародній арені. Втім, президентський вплив обмежений політичною волею верховного керівника.

Президентські вибори цього року стали особливими з огляду на те, що

під час передвиборчої кампанії Хасан Рухані наважився хоч би й на словах, але протистояти позиції верховного керівника.

Він відкрито звинувачував своїх опонентів у екстремізмі та підкреслював неприйняття іранцями політики "страт та в’язниць".

Саме тому результати президентських виборів мали показати реальні настрої та погляди суспільства в Ірані.

Протистояння "білої" та "чорної" чалми

З-поміж 1636 зареєстрованих кандидатів було схвалено до виборів лише шість. Основна ж боротьба відбувалася між реформатором, чинним президентом Рухані, та консерватором, ставлеником верховного лідера Саїдом Ібрагімом Раїсі.

Інтрига президентських перегонів зберігалася до останнього, шанси кандидатів були майже рівними.

Раїсі – нова фігура у політичному житті Ірану, але його релігійні чесноти та жорстка позиція стосовно захисту цінностей ісламської революції привернула до нього значну кількість виборців, здебільшого представників робітничого класу та жителів сільської місцевості. Він обіймає посаду хранителя мавзолею імама Рези, що є однією з найбільших релігійних святинь іранців, та очолює великий благодійний фонд "Астан Кудс Разаві".

Проте найбільшу повагу іранців викликає чорна чалма цього кандидата, що, згідно з шиїтською версією ісламу, свідчить про його кровні зв’язки з пророком Моххамедом.

Лідер консервативних сил критикував Рухані за те, що останній не зміг отримати максимальну економічну вигоду від "ядерної угоди", апелюючи до актуальних економічних проблем в Ірані і звертаючи особливу увагу на проблему безробіття.

Він відстоював ідеї самодостатності Ірану у політичному та економічному житті, для чого прагнув закрити іранський ринок від зовнішніх фінансових потоків, зменшити імпорт та проводити більш жорстку зовнішню політику, що відобразилося в його слогані "Робота та гідність".

Ібрагім Раїсі

Що ж допомогло виграти чинному президенту?

Його головною перемогою було виведення Ірану з міжнародної ізоляції після підписання у 2015 році "ядерної угоди" з шістьма світовими державами. Згідно з договором, Іран погодився згорнути свою ядерну програму в обмін на зняття санкцій.

Незважаючи на те, що ліберальних змін у соціальному житті не відбулося, Рухані вдалося стабілізувати економічний розвиток Ірану. ВВП країни збільшився на 7%, а інфляція знизилась з 40% до 9,5%.

Звісно, сподівання іранців щодо миттєвого зростання рівня життя після підписання "ядерної угоди" не справдилися. Проте це було неможливо, оскільки на відновлення економіки після руйнівного курсу попереднього президента Махмуда Ахмадінежада потрібен час.

Іранці дали Рухані шанс завершити програму реформування, чим виявили схильність до ліберального розвитку своєї країни.

Іран крокує від санкцій

Вважається, що під час другої каденції Рухані продовжуватиме поступову реалізацію прагматичного реформаторського курсу.

Представник "Партії поміркованості і розвитку", авторитетний шиїтський богослов та правник, що має західну освіту (захистив докторську дисертацію в Каледонському університеті у Глазго), Рухані відстоює ідеї поступової лібералізації розвитку Ірану та його відкритості для світу.

Хасан Рухані 

Проте першочерговим завданням президента буде вирішення економічних проблем, а не лібералізація суспільного життя. Після успішної стабілізації економіки після послаблення санкцій Рухані планує сконцентруватися на боротьбі з безробіттям. Крім цього, президент обіцяє створити умови для залучення іноземного капіталу.

Серйозною проблемою для Рухані на цьому шляху залишається дія так званих "неядерних" санкцій, що були посилені адміністрацією Трампа після проведення Іраном випробування балістичних ракет 29 січня 2017 року.

Головним зовнішньополітичним завданням президента є налагодження відносин із новою президентською адміністрацією в США, яка має значні застереження щодо "ядерної"  угоди, яку було досягнуто адміністрацією Обами.

Загалом не слід очікувати кардинальних змін у зовнішній політиці Ірану, оскільки ці питання входять не до компетенції президента, а є сферою відповідальності верховного лідера країни Алі Хаменеї. Лише за наявності політичної волі останнього президент Рухані вестиме діалог із західним світом.

В умовах напруження міжнародної ситуації, жорстких регіональних конфліктів та зміни зовнішньополітичної стратегії США на більш радикальну

важливо, щоб іранський лідер не приймав імпульсивних рішень і не переходив межу, визначену "ядерною угодою".

Рухані вбачається саме таким лідером, що, безумовно, є позитивним фактором у збереженні стабільності регіональної системи міжнародних відносин.

Щодо регіональної політики, то, швидше за все, президент Ірану продовжуватиме боротьбу за регіональне лідерство, підтримуючи лояльні до Ірану шиїтські сили в Сирії (режим Башара Асада), Ємені (хуситський рух), Іраку та Лівані ("Хізбалла"). Така позиція певним чином псує імідж Ірану на міжнародній арені, але слід підкреслити, що допомога надається у помірному масштабі без прямого втручання.

Напередодні змін

Чи означає це, що Іран візьме курс на лібералізацію? На жаль, Рухані буде здатен змінити країну в ліберальному руслі рівно настільки, наскільки це дозволяє конституція теократичної держави.

Не слід очікувати миттєвої демократизації політичного життя, зняття цензури, розвитку ліберальних прав і свобод. Також не слід розраховувати і на повне потепління у відносинах із західними країнами або нормалізацію відносин з сусідами.

Цей процес буде поступовим і тривалим. І, найвірогідніше, не призведе до розбудови демократії за західним зразком. 

Адже останнє слово у вирішенні ключових питань щодо розвитку Ірану належить верховному керівнику, а не президенту.

То чому ж нинішні вибори мають особливе значення?

По-перше, президента обирали в новому міжнародному контексті, коли Іран, фактично, вийшов з міжнародної ізоляції. Попри продовження розвитку Іраном ракетної програми, що турбує західний світ, та низку інших протиріч через підтримку сирійського режиму, зараз склався найбільш сприятливий стан відносин Ірану зі світом.

Від вибору кандидата залежало, чи будуть збережені ці позитивні тенденції, які є дуже крихкими, особливо зважаючи на позицію адміністрації Трампа, який готовий повернути Іран до "вісі зла". В таких умовах іранський лідер має бути максимально обережним у своїх діях та словах, з чим може успішно справлятися новообраний президент.

По-друге,

протягом останнього року в Ірані ширяться розмови про стан здоров’я верховного керівника Хаменеї.

Те, що він має проблеми зі здоров’ям, вже не є секретом - його вік сягнув 77 років. Це дає привід замислитися, хто стане його наступником. У разі смерті Хаменеї посаду пророкують Раїсі.

Але не менш важливим є процес обрання нового лідера. Поки спеціальна рада обирає та затверджує кандидата, президент є одним із виконувачів обов’язків верховного лідера, що суттєво збільшує його повноваження.

Таким чином, вже незабаром Хасан Рухані може отримати більше простору для маневрування.

 

Автор: Анастасія Герасимчук,

асистент UA:Ukrainian Analytica,

афілійований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua