На минулому тижні – невдовзі після переобрання – Реджеп Таїп Ердоган офіційно розпочав новий термін повноважень на посаді президента. Але цього разу – ще й у якості керівника уряду в новій системі влади, до якої перейшла Туреччина.

Одночасно проходили й парламентські вибори, тож політична картина у парламенті також змінилася: правляча партія втратила голоси, але матиме більшість за підтримки інших партій. А президент отримав більше виконавчих повноважень та додаткову відповідальність.

На відміну від старої системи, президент особисто очолює кабінет міністрів, склад якого він вже сформував. Відповідним чином відбувається реструктуризація системи управління державою.

Та новостворена система не змінить сутності зовнішньої політики Туреччини.

Щоб переконатися в цьому, достатньо подивитися на результати саміту НАТО, рішення якого відбивають також позицію Туреччини.

Місце Туреччини у євроатлантичній співдружності лишається незмінним, як і її стратегічний вибір – стати країною-членом ЄС, незважаючи на виклики, які є у обох сторін.

Туреччина та Україна

І так само зрозуміло, що турецько-українські відносини, попри зміну системи влади, продовжать розвиватися по наростаючій. Наші президенти – Ердоган та Порошенко – мають дуже хороші відносини і налаштовані скористатися великим потенціалом, який існує між двома країнами.

Турецько-українське співробітництво може простиратися від глибини підземних рудників до космосу, як висловився з цього приводу український прем'єр-міністр Гройсман. Ми продовжуємо працювати над укладенням Угоди про вільну торгівлю (бажано – вже до кінця року).

Принципова позиція Туреччини щодо Криму та Донбасу, а також підтримка вибору українського народу інтегруватися з трансатлантичною спільнотою – добре відома.

І наша позиція не змінилася.

Ця політика є щирою і буде залишатися чинною, оскільки вона несе користь і для Туреччини, і для України та для всього регіону.

Натомість Україна добре розуміє і підтримує роль Туреччини в регіоні. Анкара та Київ мають спільний погляд щодо багатьох міжнародних питань. Ми прагнемо використати взаємодоповнюваність та взаємні переваги наших країн.

Ердоган версії 2.0: наслідки турецьких виборів для України

У той час як міжнародну політику заповнила непередбачуваність і суперечності, турецько-українські відносини залишаються зразком взаємної поваги та співпраці.

Між тим, у контексті турецьких виборів варто згадати і інше: демократія ще не увійшла до числа очевидних переможців початку 21 століття.  Саме тому так важливо цінувати приклади життєздатної демократії, особливо у тих регіонах, де її бракує.

Хоча турецький народ від 1950 року обирає уряди своєї держави, вибори продовжують привертати людей до виборчих дільниць. Явка виборців на минулих виборах у Туреччині перевищила 86 відсотків, значно більше людей, ніж в середньому у світі та у Європі, де апатія виборців перетворилася на проблему

Ми чекаємо на публікацію звіту ОБСЄ щодо моніторингу виборів і сподіваємося, що він базуватиметься на об’єктивних спостереженнях і, можливо, міститиме рекомендації для запобігання можливих недоліків у майбутньому. Але не дивно, що спостерігачі вже оголосили, що "виборці мали чесні можливості вибору" і "енергійно продемонстрували свою відданість демократії".

Попри недоліки, такі як поляризація виборчої атмосфери, конкурентність цих виборів є очевидною.

Туреччина та антитероризм

Одночасно із виборами в Туреччині тривали кілька досить успішних антитерористичних кампаній.

Можна припустити, що це потребувало незначної, але неминучої зміни балансу між безпекою і свободами, але не йдеться про такі обмеження, які впливали на повсякденне життя. Одним з таких небажаних, але законних заходів був надзвичайний стан, запроваджений після невдалої спроби перевороту 15 липня 2016 року. Його скасують цього тижня, оскільки злочинну інфраструктуру заколотників переважно знищено.

Одним з парадоксів глобалізації є неспроможність вірно зрозуміти інші суспільства, крім свого власного – попри те, що зараз ми маємо більше інформації про них.

Через дивні перемоги на виборах у багатьох західних країнах, а також прикру і небезпечну руйнацію основних людських цінностей та принципів з’явилися до закликів до самоаналізу. В інтелектуальних дискусіях про долю ліберальної демократії, які зараз відбуваються на Заході, чесно визнається, що правлячі еліти не змогли зрозуміти своє власне суспільство. А отже, цим елітам потрібно продемонструвати більшу стриманість, коли вони судять про інші суспільства.

Відносини Туреччини з Європою вже постраждали від таких суджень.

Туреччина не ідеальна – але Європа так само, протягом останніх років це видно все сильніше. Настав час спробувати краще зрозуміти та допомагати одне одного .

Однією зі сфер, де Туреччина сподівалася на краще розуміння та більшу солідарність, була невдала спроба перевороту, який мав місце рівно 2 роки тому.

Ердоган версії 2.0: наслідки турецьких виборів для України

У другу річницю цих подій турки в усьому світі вшанували пам'ять 251 людей, які загинули, намагаючись зупинити групу військових-зрадників, що прагнули покласти край демократії у Туреччині. Ці люди, так само як і українська Небесна Сотня, ціною власного життя дали заколотникам жорсткий урок: саме народ, а не танки і винищувачі F16, мають вирішальне слово у державі.

Ми називаємо їх Мучениками Демократії.

З багатьох точок зору, спроба перевороту у Туреччині була аномальним явищем. Та незважаючи на дим від пострілів, багато наших партнерів відмовлялися вірити у те, хто насправді був відповідальним. Два роки потому є маса неспростовних судових доказів на підтвердження зв'язку зі спробою перевороту псевдорелігійної групи FETO, яка протягом багатьох років приховувала свій темний бік у Туреччині та за її межами

Нині ніхто з турків не має сумнівів у вині FETO.

Всі учасники виборів, включаючи найпалкіших опонентів уряду, були одностайними у цьому.

Стурбованість, що серед звинувачуваних могли опинитися невинні люди, не змінила одностайності щодо цього. І, очевидно, такі люди матимуть всі законні можливості захистити свою честь.

Кількість осередків FETO в усьому світі, включаючи Україну, проти яких ведеться слідство – зростає. Але деякі з них все ще отримують недоречну підтримку. Хоча у час транснаціональних кампаній з дезінформації та кібератак світ мав би звертати більшу увагу на таких недержавних гравців, як FETO, які несуть гібридну загрозу нового типу.

При цьому пильність заради власного захисту не повинна призводити до відступу від ліберальних цінностей чи підтримки прав людини. Наприклад, долаючи міграційний виклик, слід змістити акцент зі стримуючих факторів (тобто ускладнення доступу до Європи) на рушійні фактори, тобто шляхи вирішення проблеми у місці її походження. Це – висновок з сирійської кризи.

Туреччина та Європа

Так само, боротьба за права людини не повинна бути вибірковою. На багатьох європейських форумах внутрішньогрупова солідарність стає важливішою за послідовність у принципах. Але захист прав людини, ставши політичним інструментом, втрачає довіру та дієвість.

У минулому Туреччина отримала багато користі від взаємодії з ЄС та Радою Європи у вдосконаленні повноважень держави у галузі прав людини. Неупереджений, конструктивний підхід до Туреччини і досі є можливим та сприятиме, як і в минулому, вдосконаленню нами своїх стандартів.

Новітні віяння у Європі не повинні закривати таку можливість.

Хоча останнім часом здається, що Брюссель та навіть в Страсбург стають заручниками "логіки власної виключності", яка з’являється у європейській політиці.

На цих виборах Туреччина перегорнула сторінку. Ми повинні якнайкраще скористатися цим.

Потрібно зберегти високі темпи економічного зростання, на кшталт минулорічних 7.4%, і зосередитися на економіці виробництва. Хоча це буде нелегко.

Потрібно остаточно подолати виклики, що постали перед демократією після спроби перевороту.

Потрібно зробити перехід до президентської системи успішним. Народ Туреччини дав уряду такий мандат; і нині наші друзі на Заході щонайменше мають не звинувачувати нас без підстави.

Відверто кажучи, Туреччина і Європа можуть дати одна одній і допомогти одна одній набагато більше. Особливо зараз, коли стало зрозуміло, що світ не обертається навколо будь-кого з нас.

Автор: Йонет Джан Тезель,

посол Туреччини в Україні,
для "Європейської правди"