Популісти, єднайтеся: чи отримають скептики "золоту акцію" Європарламенту

Середа, 16 січня 2019, 13:33 — , для Європейської правди
Фото: ČTK

Новий 2019 рік для Італії розпочався новими геополітичними кроками її очільників.

Отримавши перемогу вдома, лідери правлячої в Італії коаліції поспішають повторити свій успіх і на загальноєвропейській арені.

Так, минулого тижня міністр внутрішніх справ Маттео Сальвіні оголосив про план щодо створення "реформаторського" блоку у Європарламенті, вибори до якого пройдуть у травні 2019 року.

Ця ідея здатна суттєво змінити Євросоюз. І не в кращий бік.

Правий та ще правіший

Щоб краще зрозуміти ініціативу Сальвіні, потрібно поглянути на саму процедуру виборів: у травні 2019 року громадяни Союзу, пропорційно до своєї країни, виберуть 705 членів Європейського парламенту.

Після цього депутати Європарламенту обиратимуть абсолютною більшістю наступного президента Європейської комісії. Жодна існуюча фракція не має змоги отримати більшість. Відповідно, щоб вибрати того, хто буде наступником Жан-Клода Юнкера, знадобиться домовленість між різними партіями та групами.

Нині в Брюсселі є три фракції, які мають "праву" ідеологію: "Європа націй та свобод" (ЄНС), представники якої складаються із членів італійської "Ліги" та французької "Національне об’єднання", "Європа за свободу і демократію" (ЄСД), куди належать німецька "Альтернатива для Німеччини" та належав "Рух 5 зірок" (проте, пізніше, "Рух" відмовився від участі в цій фракції), та "Європейські консерватори та реформісти" (ЄКР), третя найбільша євроскептична партія в Європейському парламенті.

Ці фракції Європейського парламенту окремо, навіть попри свою зростаючу популярність, не зможуть кількісно подолати Європейську народну партію (ЄНП). А ось разом вони становлять цікавий тренд. Згідно з останніми опитуваннями, якщо ж усі вищезазначені "праві" фракції об’єднаються, вони отримають 161 місце і точно становлять вагому конкуренцію Європейській народній партії, якій пророкують майже 185 євромандатів.

Цю логіку чудово розуміє Маттео Сальвіні. Отже,  для досягнення амбітної мети італійцю потрібні європейські союзники.

Шлях до Варшави

"Я хотів би створити альянс для всіх, хто хоче врятувати Європу, і чим буде більше нас, тим краще", – сказав Сальвіні.

"Ліга" планує розробити план із 10 пунктів, які Сальвіні представлятиме у різних куточках ЄС, намагаючись залучити до своєї "когорти" якомога більше лідерів.

Пункти програми точно стосуватимуться питань безпеки, економічного зростання та важливості відновлення християнських коренів Європи. "Європі необхідна "європейська весна", яка б замінила правоцентристське панування Німеччини та Франції", – пояснює Сальвіні.

Мета – не пара додаткових членів Європарламенту, а можливість взяти участь у формуванні коаліції.

Таку ініціативу підтримає й угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан, висловивши повну згоду із ініціативою щодо створення "правого" альянсу для виборів до Європарламенту.

При цьому Сальвіні уже має союзників, представлених невеликою групою ультраправих партій, таких як "Національне об’єднання"  у Франції та антиісламська "Партія свободи" в Нідерландах. Його ідеї обожнює Марін Ле Пен і, починаючи із вересня 2018 року, лідери заявили про план "взяття Брюсселя".

І ось минулого тижня стало відомо про спробу об’єднання популістичних амбітних планів між італійською "Лігою" та польською "Правом і справедливістю" на чолі з Ярославом Качинським.

 

Маттео Сальвіні оголосив, що з польським лідером досягнуто аж на 90% домовленості про "план для Європи", хоча й не пояснив, що насправді цей "план" передбачає.

Таке ситуативне об’єднання має й певне підґрунтя: обидві партії не раз конфліктували з "офіційним" Брюсселем з питань міграційної політики, заявляли про неодноразове втручання ЄС у виключно їх національні справи.

Але партії точно різняться у трактуванні питання міграційної кризи на рівні ЄС: Сальвіні наполягає, щоб країни Північної Європи приймали мігрантів, що прибувають до Італії, а Качинський відмовився від будь-якого перерозподілу шукачів притулку.

Ще більша розбіжність у поглядах на співпрацю з РФ. Як і більшість польських консерваторів, Качинський глибоко не довіряє Москві, а Сальвіні є одним з найбільш відкрито прокремлівських лідерів у Європі.

 

Проблеми вдома

Успіхи на зовнішньому "фронті" потрібні і тому, що італійська урядова "жовто-зелена" коаліція вже демонструє чималі проблеми.

Приводом для конфлікту стала внутрішня конкуренція між Джузеппе Конте, Маттео Сальвіні та Луїджі ді Майо, яка почалася під час перемовин про зниження державних видатків у 2019 році.

Саме прем’єр-міністр Джузеппе Конте замінив Джованні Тріа, міністра економіки та фінансів, у переговорному процесі у листопаді-грудні з євробюрократами і доклав зусиль, щоб італійський парламент і бюджет на 2019 рік прийняв, і можна було залагодити невідповідність проекту бюджету Італії вимогам Пакту стабільності та зростання.

Крім того, Конте висловив намір свого кабінету здійснити усі заплановані реформи, що включали суперечливі пункти про введення базового (мінімального) доходу та здійснення пенсійної реформи.

Такі амбітні кроки не до вподоби Маттео Сальвіні та Луїджі ді Майо.

Адже Конте почав завойовувати прихильність сердець італійців. Це показали опитування агенції Ipsos, здійснені наприкінці жовтня та грудня 2018 року: прем’єра підтримує майже 67% італійців, перевищуючи показники прихильності до Маттео Сальвіні (57%) та Луїджі ді Майо (52%).

А хвилюватися є чому, адже до кінця цього тижня уряд Італії планує затвердити текст постанови щодо пенсійної реформи та базового доходу громадян (який складатиме 780 євро), які є пунктами програмних заяв "Руху 5 зірок" та "Ліги".

Здавалося б, пункти коаліційної угоди поступово виконуються, соцопитування говорять про зростання довіри до урядових інституцій Італії. Так у чому ж тоді суть розбіжностей між Конте, Сальвіні та Ді Майо?

Йдеться винятково про політичний амбітний інтерес утримувати лідерство, адже виборча кампанія на місцях триває. Відповідно, дуже часто коаліціянти ніби й відстоюють спільні позиції, але тримаються окремо. Так, для прикладу, сталося, коли прем’єр Конте залишився віч-на-віч із опозицією в Сенаті 19 грудня 2018 року, щоб дискутувати про переваги бюджету на 2019 рік. Обидва крісла для його заступників залишилися порожніми.

Крім того, Сальвіні довго не погоджувався на пропозицію Конте прийняти частину біженців, що опинилися на Мальті під час гуманітарної операції для їх порятунку іще в липні 2018 року. Саме Конте переконав Сальвіні піти на поступки Мальті та прийняти 12 біженців, через яких знову розгорівся скандал між Італією та Мальтою.

Сальвіні цей урок запам’ятав і відповів наступним, чутливим для італійського уряду пунктом – посилив протести на підтримку реалізації проекту швидкісної залізниці між Італією та Францією (проект TAV: Турин-Ліон, запланованого на 2030 рік).

Проект вартістю 7,5 млрд євро (з яких Італія фінансує 35%) передбачає будівництво 57,5-кілометрового проїзду по французьких та італійських Альпах, щоб скоротити час подорожі до двох годин між містами.

Маттео Сальвіні, якого підтримують великі індустріальні групи півночі Італії, наполягає на завершенні TAV, а Ді Майо, за якого висловився малозабезпечений південь Італії, наполягає на подальшому аналізі доцільності реалізації проекту залізниці.

Проте затримка проекту будівництва (уже профінансованого ЄС у розмірі 800 мільйонів євро) може отримати мільйонні збитки. Зрозуміло, що допоки тривають суперечності між Луїджі ді Майо, Джузеппе Конте та Маттео Сальвіні щодо того, чи продовжувати проект будівництва, виконавчій компанії TELT довелося заморозити проведення процедури тендерів. Відповідно, суперечка між італійськими популістичними партнерами швидко перетворює залізницю з Францією на повністю збитковий проект.

І "родзинкою" на цьому коаліційному "торті" виявилися протести 13 січня в Турині, коли індустріальні групи висловилися проти політики уряду із відкладенням реалізації проекту залізниці. На протестах були присутні й прихильники "Ліги". І, хоча, організатори демонстрації заперечували про політичний підтекст, його точно зрозуміли як Конте, так і Луїджі ді Майо.

Говорилося й про те, що область П’ємонт (із центром в Турині) може ініціювати референдум для того, щоб жителі не тільки Турина, а й інших провінцій висловилися на підтримку реалізації італо-французького проекту. Цікавим є й інший факт: менше ніж місяць тому, 8 грудня, у тому ж Турині відбулися демонстрації "Ні проекту TAV", вочевидь підтримані "Рухом 5 зірок".

Якщо такі справи зберігатимуться й надалі, то конфлікт у італійській коаліції досягне піку.

А відповідно, опонентам Конте потрібні яскраві перемоги, якщо не всередині країни, то принаймні у протистоянні з Брюсселем.

 

Автор: Вікторія Вдовиченко,

кандидат історичних наук,

асоційований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua