Румунія в очікуванні змін: що змінив корупційний скандал у сусіда України

Понеділок, 11 лютого 2019, 08:55 — , для Європейскої правди
Фото: euronews.com

"Можливо, я старомодний, але я досі вірю, що судді, а не політики, вирішують, хто винен і хто не винен", – таким записом у Twitter президент Європейської ради Дональд Туск відреагував на переговори із прем'єр-міністром Румунії Віорікою Денчіле. 

Таким "тролінгом" Туск показав, що у Євросоюзі не збираються заплющувати очі на проблеми із демократичними інститутами у Румунії – країні, яка нині головує у ЄС.

Наразі Румунія є послідовною прихильницею євроатлантичного зближення, підтримує єдність НАТО, демонструє зацікавленість у розвитку проекту Східного партнерства, постійно і наполегливо привертає увагу міжнародної спільноти до безпекової ситуації у Чорному морі.

Проте румунський політикум доволі сильно розхитують внутрішньополітичні конфлікти. Чвари основних політичних гравців зростають на тлі підготовки до виборів у Європарламент та президентських виборів, що мають відбутися наприкінці року.

І якщо нині румунські політики намагаються не "виносити сміття" за межі країни, побоюючись зірвати головування, на яке в Бухаресті так довго чекали, то після його завершення на Румунію, схоже, чекає доволі гостре і багатовимірне політичне протистояння.

Президент проти спікера

Якщо розглядати ситуацію спрощено, то може скластися враження, що основними антагоністами у румунській політичній системі є дві партії – політичних важковаговика: Націонал-ліберальна партія (PNL), яка підтримує нинішнього президента Клауса Йоганніса (він, до речі, наразі єдиний, хто вже заявив про те, що братиме участь у президентських перегонах), та Соціал-демократична партія (PSD), що контролює уряд та разом із партнерами з ALDE має більшість у обох палатах парламенту.

Націонал-ліберали закидають своїм опонентам згортання у Румунії демократичних свобод, а також спроби внесення змін до законодавства, які пом’якшують відповідальність за корупцію.

Чи не найгостріше лунають звинувачення у несправедливому звільненні у липні минулого року вже легендарної очільниці Національного антикорупційного директорату Лаури Ковеші, відомої як ініціаторка гучних антикорупційних справ (в тому числі і проти лідера PSD, голови нижньої палати парламенту Лівіу Драгні).

Часто до голосів прихильників PNL долучаються і європейські чиновники.

Скажімо, у цьому контексті президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер взагалі ставив під сумнів можливість головування Румунії в ЄС.

Своєю чергою соціал-демократи заперечують обвинувачення, закидають "старій Європі" застосування подвійних стандартів, а своїм опонентам з PNL вказують на те, що Ковеші було звільнено не задля згортання боротьби з корупцією, а через її політичну упередженість і застосування незаконних методів досудового слідства.

Серед аргументів на свою користь представники PSD вказують на те, що за їхнього правління у Румунії зберігалося постійне економічне зростання (і справді, за оцінками МВФ показники економічного росту в Румунії в останні роки – одні з найвищих в ЄС), підвищувалися зарплати та пенсії. До того ж нещодавно було ухвалено рішення про те, що до 2020 року не зростатимуть тарифи на електрику та газ – рішення, яке теж додає соціал-демократам голосів виборців.

Здавалося б, за умови збереження такої динаміки у PSD є всі шанси і надалі зберігати домінуючі позиції у Румунії. Разом з тим, як свідчать останні опитування громадської думки, нині PNL "дише у потилицю" PSD.

Есдеки й дотепер залишаються лідерами з підтримкою у 30%, але показники націонал-лібералів, зі слів їхнього лідера Людовіка Орбана, вже сягнули 27%.

Якщо такий тренд збережеться, то PSD ризикує втратити лідерські позиції, і станеться це передусім з вини очільника партії Лівіу Драгні.

Токсичний лідер та "розкольник"

Саме контроверсійна особистість Лівіу Драгні, схоже, не дає соціал-демократам конвертувати свої політичні успіхи у посилення електоральних позицій.

Читайте також
Діаспора проти корупції: що здатні змінити для Румунії та України стотисячні протести в Бухаресті

Політика неодноразово звинувачували у корупції та зловживаннях, він навіть був умовно засуджений за це. Його антирейтинг врівноважує чималі здобутки правлячої партії.

Разом з тим, це не стає на заваді амбіціям політика. Коли через корупційний шлейф йому не поталанило самому очолити уряд Румунії, Лівіу Драгня не склав рук і спробував формувати урядову політику з крісла спікера, яке він зараз посідає.

І якщо у випадку з прем’єр-міністрами Соріном Гріндяну та Міхаєм Тудосе такий підхід був умовно продуктивним – обидва політики не хотіли бути маріонетками всесильного партійного боса (що зрештою призвело до їхніх відставок), то з нинішньою очільницею уряду Румунії Віорікою Денчіле проблем, схоже, немає. Її вважають близькою до Драгні і цілком лояльною до нього – лідер соціал-демократів нарешті отримав повний, хоча й неформальний контроль над урядом.

Однак ця перемога стає для нього пірровою, адже здобута вона коштом іміджу усієї партії.

Однопартійці Лівіу Драгні, звісно ж, усвідомлюють наслідки політики лідера. Вже неодноразово частина з них порушувала питання про його відставку. А оскільки доброї волі Драгні зробити такий крок немає, то частина впливових соціал-демократів зважилась на партійний розкол.

На чолі розкольників – екс-прем’єр-міністр (2012-2015) Віктор Понта. Досить молодий і доволі амбітний політик, свого часу він зазнав нищівних репутаційних втрат після пожежі в нічному клубі Colectiv у 2015 році, коли загинуло 58 осіб. Трагедія тоді призвела до його відставки з посади прем’єра.

Нині Віктор Понта вирішив скористатися ситуацією в PSD як новим шансом для повернення у велику політику.

Свідомий того, що соціал-демократична ідея має чималу електоральну нішу, Понта вирішив переманити до себе тих, хто, як і він, гадає, що Лівіу Драгня нищить PSD. Для таких політиків Драгня створив альтернативний політичний проект – партію Pro Romania.

Наразі до нього вже приєдналися і екс-прем’єр Міхай Тудосе, і європейський комісар з регіональної політики Коріна Крецу.

Вочевидь Понта сподівається, що до Pro Romania "перетечуть" і регіональні соціал-демократичні боси, невдоволені політикою Лівіу Драгні. Тоді, ймовірно, показники підтримки партії, які сьогодні лише на рівні близько 5%, суттєво покращаться.

Альтернативна опозиція

На тлі послаблення позицій Драгні та PSD ростуть амбіції і у представників альтернативної опозиції – Союзу порятунку Румунії (USR) на чолі з Даном Барною, політсили, що постала на тлі масових виступів після трагедії в клубі Colectiv, і новоствореної партії PLUS, яку очолює ще один екс-прем’єр Румунії, глава технократичного кабінету 2015-2017 рр. Дачан Чолош.

Наразі рівень підтримки USR сягає близько 10%, а Чолош може розраховувати лише на 5%.

Проте, по-перше, обидві партії мають потенціал росту, а по-друге, готові до співпраці. Вже зараз Дан Барна і Дачан Чолош домовилися про об’єднання зусиль для участі у виборах до Європарламенту.

Якщо такий досвід виявиться позитивним, то можна очікувати і на висунення спільного кандидата на президентських виборах цього року і якщо не блокування, то принаймні взаємну підтримку на парламентських виборах 2020 року.

Час змін

Румунський пасьянс свідчить про те, що вже незабаром Бухарест чекатимуть помітні зміни політичної конфігурації.

З високою вірогідністю послабляться нинішні майже монопольні позиції PSD. Разом з тим, окрім традиційного супротивника – PNL – виграти від цього можуть і нові гравці.

Pro Romania, USR та PLUS мають шанси на те, щоб збільшити своє представництво у владі і привести туди нові обличчя.

Києву слід бути готовим до таких змін і вже зараз налагоджувати контакти з новими гравцями на румунській політичній сцені. До того ж не слід забувати: в результаті президентських та парламентських виборів і в Україні очікуються політичні ротації.

А відтак, вже наступного року Україна та Румунія можуть опинитися в ситуації, коли двосторонні відносини опиняться у "підвішеному стані" суто з технічних причин. У міністерствах та відомствах змінюватимуться команди.

На такому тлі вкрай важливо вже зараз докласти максимальних зусиль, щоб увійти в період змін і ротацій без багажу невирішених проблем і неврегульованих питань. Щоб час змін не став у двосторонніх відносинах втраченим часом...

Автор: Сергій Герасимчук,

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.