Нова тарифна революція: як поразка Трампа в суді відновила торгову війну США зі світом
20 лютого Верховний суд США оприлюднив рішення, яке може стати поворотним моментом для американської торговельної політики.
У справі проти адміністрації Дональда Трампа суд постановив: президент США не має права запроваджувати імпортні тарифи загального характеру на підставі надзвичайних повноважень, якщо Конгрес прямо не делегував таку компетенцію законом.
Таким чином мають втратити чинність масштабні мита – від 10% до 50%, запроваджені Дональдом Трампом на початку квітня 2025 року щодо імпорту з більшості країн. Щоправда, президент США вже знайшов альтернативу та оголосив про введення тимчасових, терміном на 150 днів, мит – спочатку на рівні 10%, а потім – підняв їх до 15%.
Тож ситуація навколо майбутнього світової торгівлі залишається невизначеною.
Проте рішення Верховного суду стосується набагато більшого, аніж питання окремих мит.
Йдеться про те, чи може президент США одноосібно визначати правила доступу до американського ринку, чи це залишається виключною компетенцією Конгресу.
Попри те, що Дональд Трамп знайшов можливість тимчасово замінити скасовані мита новими, рішення Верховного суду встановлює важливу правову межу, яка посилює передбачуваність торговельної політики США.
(Не)очікувана сенсація
Рішення про початок торгової війни проти більшості торговельних партнерів адміністрація Дональда Трампа обґрунтовувала положеннями International Emergency Economic Powers Act (IEEPA) – закону 1977 року, який дозволяє президентові реагувати на надзвичайні економічні загрози.
Це дозволило обійти процедуру схвалення нових мит у Конгресі, де така ініціатива могла не отримати підтримки. Президент оголосив, що торговельний дефіцит США є "екстраординарною загрозою національній безпеці та економіці".
Попри те, що штучність такого пояснення була очевидною від самого початку, рішення Верховного суду з цього питання не було гарантованим.
Насамперед – із політичних причин. Більшість суддів Верховного суду призначені президентами-республіканцями, зокрема троє – безпосередньо Дональдом Трампом під час його першої каденції. Очікувалося, що це може вплинути на оцінку його дій.
Втім, ці припущення не справдилися. Верховний суд США шістьма голосами проти трьох дійшов принципового висновку: IEEPA не містить прямого повноваження встановлювати імпортні мита.
Суд фактично нагадав базовий принцип американської конституційної архітектури: право встановлювати податки, мита та інші збори належить Конгресу США, а не президенту.
Таким чином, тариф – це не просто інструмент зовнішньої політики чи економічного тиску.
Це питання розподілу влад і меж повноважень виконавчої влади.
Суд сигналізує: масштабні економічні заходи не можуть ґрунтуватися на розширювальному тлумаченні надзвичайних повноважень. Якщо йдеться про рішення системного характеру, вони повинні мати чітку законодавчу основу.
Фактично це повернення до процедурності та передбачуваності у сфері торговельної політики США. Щоправда – поки тільки у теорії.
Курс на підвищення ставок
"Вони (судді) виступають проти всього, що робить Америку сильною, здоровою та великою. Відверто кажучи, ці судді – ганьба для нашої нації", – відреагував на рішення Верховного суду Дональд Трамп.
Його обурення зрозуміле: судове рішення звужує простір для односторонніх тарифних кроків без участі Конгресу.
Водночас залишається відкритим питання практичних наслідків цього рішення. Зокрема, чи може воно вплинути на долю мит, уже сплачених імпортерами на підставі тарифів, що були визнані такими, що перевищують президентські повноваження.
Економісти з Пенсільванського університету та Вортонської школи бізнесу вважають, що понад $175 млрд, зібраних завдяки цим митам, можуть стати предметом вимог про відшкодування. Проте як саме це реалізувати на практиці – наразі невідомо. Багато залежатиме від подальшої судової практики та процесуальних рішень у конкретних справах.
Варто також нагадати, що для зменшення нових американських мит низка країн, включаючи Європейський Союз, уклали додаткові торговельні угоди зі США, погодившись на суттєві поступки.
Майбутнє цих домовленостей тепер також виглядає менш визначеним.
Зрештою, президент Трамп оперативно знайшов альтернативний правовий механізм для запровадження нових мит.
"У нас є альтернативи. Чудові альтернативи… Тепер я збираюся піти в іншому напрямку, ймовірно, в тому напрямку, в якому я повинен був піти спочатку", – заявив він, визнавши, що цей шлях може виявитися "трохи довшим".
Незабаром стало відомо, про яку альтернативу йдеться.
Дональд Трамп використав Закон про торгівлю 1974 року, розділ 122 якого дозволяє президентові без рішення Конгресу запроваджувати мита до 15% строком до 150 днів.
На підставі цього закону Дональд Трамп 21 лютого підписав указ про введення 10-відсоткових мит проти всіх країн світу, але того ж дня – вирішив підняти їх до 15%. А на додачу президент США оголосив, що в адміністрації шукатимуть законодавчі шляхи для запровадження додаткових тарифів.
Таким чином, Дональд Трамп помстився світовій торговельній системі за рішення Верховного суду, яке йому так не сподобалось.
Це також означає, що торговельна напруга у світі збережеться – але тепер вона проходитиме через жорсткіші юридичні рамки.
Втім, використаний Дональдом Трампом інструмент тимчасових мит може застосовуватися лише за наявності "значного і серйозного" дефіциту платіжного балансу США.
Водночас залишаються відкритими важливі питання: чи відповідає нинішня ситуація у платіжному балансі США умовам для застосування цього механізму?
У межах правил СОТ тимчасові обмеження імпорту з міркувань платіжного балансу допускаються статтями XII та XVIII:B ГАТТ, але лише за наявності серйозних труднощів із валютними резервами або загрози фінансовій стабільності та за умови дотримання процедур контролю.
Чи відповідає цим критеріям поточна економічна ситуація США – питання дискусійне.
Ще більш важливе питання – а що станеться після завершення 150-денного строку?
Звичайно, за умови, якщо Конгрес не піде назустріч президенту, зробивши ці мита постійними.
Чи ці мита автоматично втратять чинність після завершенню 150-денного періоду?
Чи Дональд Трамп піде на їх повторне запровадження? А якщо останнє, то чи можна вважати повторне використання цього інструменту правомірним?
Не виключено, що відповіді на ці питання знову доведеться шукати Верховному суду.
Ще одне питання: а як нові мита Трампа вплинуть на численні угоди, підписані США з низкою країн? В яких Вашингтон фактично обмінював зменшення мит на спрощення доступу американських товарів на ринки цих країн.
Зокрема, одна з таких угод була підписана з Європейським Союзом. І в Європарламенті вже почали говорити про можливість паузи з її ратифікацією.
Трохи іншою є позиція Єврокомісії. Там наполягають на збереженні досягнутих між ЄС та США домовленостей. "Угода є угодою. Як найбільший торговельний партнер США, ЄС очікує, що США дотримаються своїх зобов'язань, викладених у Спільній заяві, так само як ЄС дотримується своїх зобов'язань", – йдеться у заяві ЄК.
Урок для всього світу
Попри різку реакцію Дональда Трампа, рішення Верховного суду не означає демонтаж американської системи торговельного захисту.
США й надалі зберігають повний набір інструментів торговельного захисту: антидемпінгові та компенсаційні мита, захисні заходи за результатами торговельних розслідувань, а також заходи відповідно до Section 232 (національна безпека) та Section 301 (недобросовісні торговельні практики) – якщо вони реалізуються в межах повноважень, наданих Конгресом.
Суд обмежив використання надзвичайних повноважень як універсальної підстави для тарифів, але не поставив під сумнів саму можливість застосування інструментів торговельного захисту.
У міжнародному вимірі держави також зберігають право застосовувати тимчасові обмеження імпорту з міркувань платіжного балансу відповідно до статей XII та XVIII:B ГАТТ у рамках Світової організації торгівлі – проте за умови ретельного дотримання процедур.
Хоча ці положення застосовуються лише у виняткових випадках і підлягають міжнародному контролю, вони залишаються частиною правової архітектури багатосторонньої системи.
Протягом останніх років ЄС, Китай, Канада, Мексика, Туреччина, Норвегія та інші країни оскаржували американські тарифи в СОТ, зокрема заходи, запроваджені з посиланням на національну безпеку. Більш того, у низці справ панелі СОТ дійшли висновку про невідповідність таких заходів зобов’язанням США за ГАТТ.
На цьому тлі рішення Верховного суду США набуває додаткового значення: внутрішній суд визнав перевищення повноважень там, де торговельні партнери вже ставили під сумнів правомірність відповідних заходів.
Це не змінює автоматично стан багатосторонньої системи, але демонструє інше: навіть у період тарифного популізму правові обмеження залишаються чинними.
Наслідки для ЄС та України
Для Європейського Союзу рішення Верховного суду США дає надію на зниження ризику раптових тарифних рішень із боку Білого дому та на більшу передбачуваність трансатлантичної торгівлі.
У період, коли ЄС активно розвиває власні інструменти торговельної політики – зокрема механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM), стабільність правил у США має системне значення.
Менший простір для односторонніх дій зменшує ймовірність нових торговельних конфліктів між двома найбільшими економічними блоками Заходу.
Практичний вимір це рішення має і для України.
Український експорт до США – насамперед металургійна продукція, напівфабрикати, а також окремі види аграрної та промислової продукції – є чутливим до змін торговельного режиму. Непередбачувані зміни митного навантаження безпосередньо впливають на конкурентоспроможність українських товарів.
Україна поступово інтегрується до внутрішнього ринку ЄС і фактично імплементує модель rule-based торгівлі. Для держави, що вибудовує економічну інтеграцію на основі правил, передбачуваність політики ключових партнерів є критично важливою.
В умовах війни та масштабної економічної перебудови стабільність зовнішніх ринків є елементом економічної безпеки. Зменшення ризику односторонніх тарифних обмежень із боку найбільшої економіки світу має стратегічне значення.
У ширшому сенсі це рішення підтверджує: навіть у період геоекономічної турбулентності торговельна політика не може виходити за межі закону.
* * * * *
Рішення Верховного суду важливе не тому, що воно негайно змінює торговельну політику США.
Воно важливе насамперед тому, що встановлює межу:
президент не може перебирати на себе повноваження, які Конституція США відносить до компетенції Конгресу.
Навіть у період політичного тиску та економічної конкуренції торговельні інструменти залишаються предметом права, а не політичної імпровізації.
І саме ця межа – між делегованими повноваженнями та їх перевищенням – є критичною для стабільності як національної, так і міжнародної торговельної системи.
Автор: Олена Омельченко,
партнер юридичної фірми "Ілляшев та Партнери", керівник практики міжнародної торгівлі