Прем’єр Молдови: Заявку на членство в ЄС нам з Україною варто подати разом

П'ятниця, 13 квітня 2018, 13:40 — Сергій Сидоренко, Європейська правда
Це та подальші фото у публікації надані прес-службою прем'єра Молдови

З прем’єр-міністром Молдови Павлом Філіпом "Європейська правда" зустрілася в четвер вранці, перед його виступом на Київському безпековому форумі.

Часу вистачило не для всіх запитань, але попри це розмова виявилася справді цікавою.

Голова уряду розкрив плани щодо заявки на членство Молдови в ЄС, спростувавши всі дати, які лунали досі. Він розповів про те, як Києву, Кишиневу та Тбілісі варто діяти разом. Поговорили про Придністров’я та про контрабанду. А ще – стало відомо, чого вимагає Молдова у переговорах про останню спірну ділянку кордону з Україною.

Про це та інше читайте в інтерв’ю голови уряду Молдови.

"Питання допомоги ЄС політизоване"

– Ви задоволені тим, як працює Угода про асоціацію Молдова–ЄС, чи у вас є зауваження?

– Нічого ідеального немає, але ми задоволені договором. У нас експорт до країн ЄС досягнув 65%! Ми постійно домовляємося про збільшення певних квот, і ми знаходимо порозуміння з боку ЄС.

Але є окремі питання щодо експорту товарів тваринного походження.

– А ви не плануєте корегувати угоду? Така можливість передбачена, і в Україні, наприклад, це питання раз у раз виникає.

– Якщо виникають проблеми з договором, то можна вести переговори про зміни до нього. Але у нас такої потреби немає. У нас рівень імплементації угоди про асоціацію – на рівні 75%. Ми йдемо практично за графіком.

У нас основна проблема – неможливість експортувати товари тваринного походження, але це не проблема ЄС, це проблема сертифікації лабораторій на території Молдови, і ми вже близькі до її вирішення.

– Та все ж з боку ЄС є претензії до Молдови стосовно реформ. От я бачу, що 100 млн євро макрофінансової допомоги вже багато місяців не перераховуються Кишиневу. Все ж таки є питання, чи не так?

– Правда трохи інша, насправді. Ми виконали всі умови, щоб отримати допомогу ЄС. Але це питання було політизоване.

Одній нашій опозиційній партії вдалося "експортувати" наші внутрішні політичні суперечки в Європейський парламент і порушити там це питання за допомогою своїх партнерів, "сестринських" партій. Тому окрім 28 технічних умов фінансування з'явилася політична...

Щодо закону про вибори?

– Щодо закону про вибори і дотримання демократичних принципів. Але я все ж таки вважаю, що перший транш ми ось-ось отримаємо – якщо не в квітні, то в травні, тому що ми виконали всі умови. Другий транш, сподіваюся, ми отримаємо теж цього року.

Що стосується третього траншу, то щоб його отримати, ми повинні оцінити виконання цієї політичної умови. А щоб провести таку оцінку, потрібно, щоб вибори відбулися.

"Інтеграція до ЄС – наша спільна мета"

– Я правильно розумію, що асоціація з ЄС – це не межа, є більш амбітні цілі?

– Звичайно ж, наша мета – вступ до Європейського Союзу. Але зараз ми дивимося на цей процес трошки по-іншому. Ми говоримо про те, щоб принести Євросоюз в Молдову.

Насправді – що таке вступ до ЄС? Це означає, що ми підвищуємо свої стандарти або доводимо свої внутрішні стандарти до рівня Європейського Союзу. Коли я говорю про стандарти, я не маю на увазі тільки законодавство, а безпосередньо те, як працюють охорона здоров'я, освіта, якими є якість життя людей, розвиток інфраструктури тощо.

У нас – досить амбітна програма реформ. На жаль, вони не мають позитивного резонансу. Така особливість: реальні, справжні реформи – досить болючі, тому викликають негативну реакцію у людей.

Але через певний час люди зрозуміють, що все це було необхідно.

Я абсолютно впевнений, що ми на правильному шляху.

Уже зараз є певні результати. Після кризи, яка у нас була у 2015 році (після крадіжки мільярда євро з трьох молдовських банків. – ЄП), в 2016-м у нас вже було економічне зростання – 4%, в 2017-м – 4,5%. Нам вдалося провести пенсійну реформу і низку інших. Так, вони були досить болючими, але зрештою ми починаємо відчувати їх позитивні результати.

– У Кишиневі неодноразово заявляли, що планують подати заявку на вступ до ЄС. Навіть дати називали (щоправда, різні). То все ж таки, коли ви плануєте подати цю заявку?

– Я не думаю, що є хтось, здатний назвати дату, коли ми подамо таку заявку до ЄС. Щоб вступати до Євросоюзу, країна має бути готова до цього.

Так, багато хто ставить на чільне місце популістські заяви. Але якщо ти прагнеш просто подати заявку до ЄС – це не означає, що ти прагнеш стати ближчим до Європейського Союзу. Ближче до ЄС ти будеш, якщо проведеш реформи!

Зрозумійте, європейська інтеграція – це питання внутрішньої політики, а не зовнішньої.

– Тобто в 2018-19 не варто очікувати на цю заявку? Адже раніше звучали такі дати.

– Ви правильно розумієте. Я не думаю, що ми будемо готові подати заявку цього чи навіть 2019 року.

– Як ви вважаєте, чи не варто Україні і Молдові в якийсь момент разом подати до ЄС свої заявки?

– Я думаю, що дуже варто зробити це разом.

Можна домогтися більшого, якщо діяти разом – і з Україною, і з Грузією. Наші країни вже мають угоди про асоціацію, у нас є безвіз.

Я думаю, що до наших трьох країн можна застосовувати якісь особливі механізми – йдеться не тільки про заявку. Ми хочемо спільно звернутися до ЄС з приводу додаткових фінансових інструментів для наших трьох країн.

Інтеграція до Європейського Союзу – наша спільна мета.

Тому ми повинні об'єднати свої зусилля. Якщо ми будемо спільно розповідати про це країнам-членам ЄС, то зможемо бути переконливішими, ніж кожен окремо.

 

– Україна також має намір вступити до НАТО. А ви?

– Ми не ставимо таке питання. Молдова, згідно з конституцією, є нейтральною країною. Водночас у нас є добра співпраця з НАТО. Минулого року ми відкрили офіс зв'язку НАТО в Кишиневі.

Ми працюємо з Альянсом, тому що нейтральність не означає ізоляцію країни.

"У Придністров'ї не миротворці, а російські війська"

– Чи можна бути впевненим, що Молдова залишиться на європейському шляху? У вас вибори цього року, і проросійські сили досить популярні.

– Моя мета – зробити європейський шлях незворотним, і це у нас виходить, я абсолютно впевнений. Останні дослідження показали, що підтримка (зближення Молдови з) ЄС в суспільстві досягла 65%. А два роки тому, коли наш уряд розпочав роботу – після багатьох допущених у минулому помилок – навіть популярність Євразійського союзу була вища за популярність ЄС!

А на сьогодні ми досягли рекордної цифри підтримки Євросоюзу.

– Я запитаю недипломатично, напряму. Скажіть, є гарантія, що Росія не нападе на нас із заходу, з боку Придністров'я? Україну це дуже турбує.

– Ми спілкуємося щодо цього.

Я не один раз казав, у тому числі тут, у Києві: коли йдеться про безпеку, дуже важливою є регіональна солідарність. І оскільки у нас добрі сусідські відносини з Україною, я не думаю, що таку небезпеку можна розглядати, що вона є на порядку денному.

Зараз я розраховую, що вдасться порушити в Генасамблеї ООН питання про виведення російських військ з нашої території. В цьому нам буде потрібна підтримка усієї світової спільноти. Голос України також дуже важливий, і я радий, що Київ підтримує нас.

– Ви кажете, що цього питання немає на порядку денному, а я наполягаю, що воно важливе. Нас турбує ця вузенька смужка суші уздовж Дністра, де, по суті, досі залишається Радянський Союз – думаю, ви зі мною погодитеся.

– Так (прем'єр на знак підтвердження киває).

– А ще ми бачимо, що в Придністров'ї – величезна кількість боєприпасів. І там є регулярна російська армія. Звісно, нас це турбує.

– Ми робимо абсолютно все можливе, і ви знаєте про це.

Ми не допускаємо ротації російських військовослужбовців, яких направляють до Придністров'я.

Ми і далі вимагатимемо виведення військ, вивезення цієї зброї та боєприпасів.

До речі, коли ми порушили в ООН питання про виведення російський військ з нашої території, деякі країни почали говорити, мовляв, "ми вимагаємо виведення миротворчих сил". Але це неправда, це спроба заплутати світову спільноту. Тому що в Придністров'ї – не миротворці, а повноцінна російська група військ.

Тож ми і надалі будемо вимагати їх виведення з території Молдови і перетворення на міжнародну цивільну місію.

– Переговори про придністровське врегулювання у форматі "5+2" ось уже скільки років стоять на місці. Ви вірите, що вони взагалі дійдуть до обговорення статусу Придністров'я?

– Ми прагнемо цього. Був період, коли діалог був взагалі заморожений, зараз він відновився. Поганий він чи добрий, але кращого поки не придумали. Звісно, ми прагнемо знайти певний юридичний статус для цього регіону. Цей статус має бути таким, щоб забезпечити функціональність держави, Молдови.

Але зараз усі зусилля спрямовані на те, щоб вирішити конкретні питання, з якими стикаються люди на цій території. Дещо вдалося – минулого року домовилися і про школи, і про доступ фермерів до своїх земель. Підписали угоду про телекомунікації.

Залишилися "останні 100 метрів", щоб домовитися про номерні знаки. Думаю, за кілька тижнів ми вирішимо це питання безпосередньо.

– Що стосується номерних знаків, то передбачаються контакти чиновників Молдови та невизнаного Придністров'я. В Україні це здається нонсенсом.

– Це було нашою умовою: наші служби перебуватимуть на території Придністров'я, щоб реєструвати там автомобілі місцевих жителів. Наші фахівці мають працювати там, контролювати технічний стан автомобілів, щоб зареєструвати їх.

– Тобто молдовські чиновники працюватимуть на території так званих "органів влади Придністров'я"?

– Навіть більше, там, можливо, перебуватимуть наші митники і співробітники міграційної служби – щоб жителям Придністров'я було зручніше реєструвати свої авто і, можливо, отримати додаткові послуги.

Я вважаю, що це досягнення, а не проблема!

– А загалом, як ви вважаєте, обрана Молдовою тактика реінтеграції себе виправдала? Мовляв, Кишинів має показати, що в Молдові люди живуть добре, і тоді Придністров'я саме захоче приєднатися. Це взагалі працює?

– Я думаю, що цей підхід дійсно може дати результати. Але він не може їх гарантувати. Тому що питання, на мій погляд, є геополітичним.

Чи можна було діяти інакше? Важко сказати. Я не бачив успішних рецептів, як розв'язувати затяжні конфлікти. При тому, що конфлікт в Молдові не складний, адже людей не розділяє віра, національність тощо. У нас один народ, одна віра, родичі живуть по обидва береги Дністра.

Не секрет, що вирішення конфлікту – питання геополітичне, і воно багато в чому залежить від Росії. І про це не треба забувати.

"Я абсолютно впевнений у надійності кордону"

– Обсяг торгівлі між Україною і Молдовою зростає, причому темпи – дуже непогані. Є якийсь показник, якого ви прагнете?

– Я б не став говорити, що є певні цілі. Ми не ставимо завдання досягти якихось цифр, але природно, що кожна країна прагне збільшити товарообіг, в першу чергу експорт.

Зростання дійсно тішить, близько 33% в 2017 році порівняно з 2016-м. Україна – на третьому місці серед торговельних партнерів Молдови (після ЄС і Росії. – ЄП). Але при цьому у нас негативне сальдо: при товарообігу в $576 млн експорт з Молдови склав лише близько $65 млн, решта – це імпорт. На негативне сальдо вплинуло те, що ми відновили закупівлю електроенергії з України, але є ще й інші товари.

– Два роки тому (ви тоді якраз стали прем'єром) Молдова вже боролася з негативним сальдо – запровадила квоти на імпорт низки українських продуктів. Пізніше їх скасували. Це може повторитися?

– Ні, це виключено.

Звісно, кожна країна прагне більше експортувати, тому що це є оздоровленням її економіки. Коли імпорт перевищує експорт, це означає, що ти перетворюєшся на "споживацьку країну".

Але я категорично проти будь-яких обмежувальних заходів.

Я і сам дуже багато років був вітчизняним виробником, керував підприємствами. Ми теж боролися з імпортом, просили уряди про якісь захисні заходи. Але тепер, як прем'єр, розумію: це не ринкові механізми.

Потрібна здорова конкуренція, вона найкраще стимулює виробників.

Тож у минулому більшість питань були зняті. На жаль, залишається питання по цементу, Україна зберігає мито. Я вважаю, ми повинні домовиться і прибрати ці мита.

– Між Україною і Молдовою діє вільна торгівля в рамках СНД, але в Україні кажуть про вихід з угод, підписаних в рамках СНД. Може, варто підписати двосторонню угоду?

– У нас є угода про вільну торгівлю з Україною, вона підписана ще 2003 року і діє з 2008-го (мала бути анульована згідно з договором про ЗВТ в СНД, але зберігає статус чинної. – ЄП).

Ця угода відповідає нормам СОТ і виключає можливість проблем, якщо хтось виходить з ЗВТ СНД. Ми будемо підписувати двосторонні договори і з іншими країнами-членами СНД, щоб мати цілковиту впевненість, що нічого не зміниться в двосторонніх відносинах.

– Експорт з України йде також до Придністров'я, і, за даними молдовських ЗМІ, не завжди цей експорт йде через Кишинів. Ця проблема реальна?

– Реальна, хоча зараз її масштаби зменшуються. Ми порушували це питання на зустрічах з Україною, в тому числі особисто я про це говорив, і завдяки нашим хорошим відносинам ми домовилися про спільний контроль придністровської ділянки нашого кордону.

Ми вже запустили спільний контроль в пункті пропуску Кучурган–Первомайськ. Верховна рада України ратифікувала угоду про спільний контроль. Зараз чекаємо на підпис президента Порошенко.

Після цього така можливість буде повністю виключена.

(За кілька годин після інтерв'ю, на зустрічі з молдовським прем'єром, президент підписав цей документ. – ЄП).

– Ви настільки впевнені в надійності кордону? У нас придністровську ділянку здавна вважали "місцем для контрабанди".

– Так, я абсолютно впевнений у надійності кордону.

 

Спільний контроль означає, що по всій довжині кордону будуть перебувати і прикордонники, і митники обох наших держав. Це дає впевненість, що феномен (контрабанди) припиниться. Адже якщо гіпотетично припустити, що з одним (прикордонником) можна домовитися, то якщо їх більше, це буде складніше.

Ми дуже зацікавлені ліквідувати контрабандний імпорт до Придністров'я, адже у Молдови тоді з’являться додаткові надходження в бюджет. А гроші в бюджеті нам потрібні!

"Ми дуже близькі до вирішення питання про ГЕС"

– Ваші партнери в Києві запитуватимуть вас також про іншу дуже маленьку ділянку кордону, яка проходить по греблі Дністровської ГЕС-2. Що ви їм відповісте?

– Треба зізнатися, це одне з найскладніших питань. Ця ГЕС – єдина ділянка і нашого, і українського кордону, де ще не проведена демаркація. Є різні підходи, як її проводити, але вирішувати це питання потрібно комплексно. Дуже багато що залежить і від взаємного визнання власності, і найважливіше питання – як буде функціонувати цей гідровузол. Адже йдеться про екосистему Дністра.

За минулий рік ми досить продуктивно попрацювали над цим питанням. Україна ратифікувала Римську угоду, ми створили спільну робочу групу для екологічного моніторингу всієї довжини річки Дністер і розраховуємо отримати відповіді, як впливає цей гідровузол на екологію Дністра. І я вважаю, що ми зараз дуже близькі до вирішення.

– Навіть комплексне рішення складається з окремих елементів. Так все ж, де має пройти кордон: по середині греблі чи по молдовському берегу?

– Є правила, як встановлюється межа на таких спорудах: береться довжина споруди і визначається середина. Де вона – там і кордон. Але є розбіжності в тому, яку споруду ми беремо. Лише безпосередньо греблю чи також і будівлі, які потрібно розглядати в комплексі з нею? І ось тут у нас є розбіжності.

Але я ще раз кажу, що ці розбіжності матимуть менше значення, коли ми домовимося про функціонування гідровузла і поставимо крапку в питанні про взаємне визнання власності.

– Але ви згодні, що комплекс ГЕС належить Україні?

– Ні, ми ще не досягли угоди про взаємне визнання власності.

Молдова пропонує визнати 25 об'єктів на території України, а Україна хоче визнати власність щодо гідровузла. Ми ще не погодили це остаточно.

– А електроенергія, яку виробляє ГЕС – вона чия?

– Оскільки усі турбіни встановлені в Україні, то енергію отримує Україна.

– "Укргідроенерго" планує побудувати також каскад з шести ГЕС по Дністру. Що ви про це думаєте?

– Звичайно ж, у нас є побоювання. І ми ці побоювання висловлюємо щоразу на зустрічах з українськими партнерами.

Річка Дністер – наше спільне надбання.

Водопостачання Кишинева цілковито залежить від Дністра, Одеса і кілька українських міст теж споживають дністровську воду. Дебет води, який пропускається в критичні періоди, дуже важливий.

Я знаю, що плани будівництва ГЕС викликають суперечки і в Україні – в областях, де за планом повинні бути побудовані ці гідровузли. Але оскільки ми ратифікували Римську угоду, я вважаю неможливим, що ці гідровузли будуть побудовані без узгодження з тими, на кого це впливає. Треба обов'язково розуміти, які будуть наслідки, і тільки після цього починати будівництво.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.