Новый газовый транзит: о чем договорились Украина, ЕС и Россия в Берлине

Среда, 18 июля 2018, 11:39 — , для Европейской правды

17 липня у Берліні пройшли тристоронні консультації між Україною, ЄС та РФ щодо поставок російського газу після 2020 року. Ці консультації завершили сезон у міжнародних енергетичних відносинах і заклали дуже гарну основу для сезону наступного. 

Від вересня (та напевно і під час літнього затишшя теж) нас чекає інтенсивна робота над завершенням інтеграції ринку України до енергетичного ринку ЄС, робота над завершенням реформи ринку газу, робота над усуненням негативних для України чинників, передусім можливої побудови "Північного потоку – 2".

На всі ці елементи газової політики впливає головне питання – на яких умовах транспортуватиметься російський газ після завершення дії чинного контракту.

Це обов’язкова частина пазлу, оскільки транспортування російського газу – важлива частина українського ринку, а для ЄС – український маршрут транспортування лишається важливим (навіть для держав, які активно підтримують "Північний потік-2")

Ставлення Росії до України, до проєвропейських реформ та і до самого права ЄС відоме (зрештою РФ навіть подала позов проти ЄС щодо невідповідності третього енергопакету вимогам СОТ).

Читайте также
Новый газовый контракт: почему Украина и Россия начинают переговоры в Берлине

Тож у питаннях майбутніх поставок невідомими є не лише обсяги газу, які транспортуватимуться, але й сам підхід до регулювання цих поставок. Адже могло виявитись, що важливість забезпечити транспортування газу до ЄС може виправдати застосування до російського газу винятків з національного законодавства, які, в свою чергу, заблокували би завершення внутрішніх реформ і, як наслідок створили би ситуацію, коли інтеграція України до енергетичного ринку ЄС неможлива.

Нинішній яскравий приклад – анбандлінг. Можна по різному ставитись до тлумачення рішення Стокгольмського арбітражного інституту, але факт лишається фактом – без змін до чинного контракту завершити анбандлінг неможливо. Можна інтенсивно проводити підготовчу роботу, але якщо чинний контракт не буде змінено, то перша можливість завершити цей процес настане 1 січня 2020 року.

А для ЄС – анбандлінг ключовий елемент завершення реформи ринку газу, про що прямо зазначено в заяві за результатами саміту Україна – ЄС.

Через це для України надзвичайно важливо забезпечити поширення права ЄС на постачання російського газу до Євросоюзу, що ставить три цілі: завершити інтеграцію України до енергетичного ринку ЄС, поширити дію права ЄС на "Північний потік-2" і інші можливі маршрути постачання російського газу до ЄС і нарешті переконати Росію, що обставини змінилися і варто жити за новими, європейськими правилами.

Останні кілька місяців Україна інтенсифікувала роботу з ЄС щодо інтеграції до енергетичного ринку Європейського союзу. Йдеться про підготовку до прийняття обома сторонами – ЄС і Україною – рішення про надання Україні таких самих прав і обов’язків на ринку газу, що і державам-членам. На сьогодні ця мета задекларована в Угоді про асоціацію і Договорі про Енергетичне Співтовариство, але ще не реалізована.

Зазначені правові рамки говорять про реформування національного законодавства у відповідності до права ЄС. Прогрес у виконанні цих зобов’язань дозволяє нам говорити про перехід до повної інтеграції до відповідного ринку ЄС.

Юридично це означає пряме застосування права ЄС, передусім мережевих кодексів щодо визначення тарифів, обміну інформацією, розподілу потужностей та балансування. Це означає додаткові повноваження європейських інституцій – Комісії і Суду ЄС – в Україні, але і додаткові права України у відносинах з цими інституціями і з державами-членами.

Така інтеграція дає додаткові гарантії інвесторам, створює більш стабільні правові рамки і головне, дозволяє більш ефективно розвивати відносини з ЄС у газовій сфері.

Розмова про важливість цього питання велася під час Саміту Україна-ЄС і була досягнута домовленість про інтенсифікацію роботи між Євросоюзом і Україною. Цілком можливо, що на грудень ми вийдемо на певні рішення з цього питання.

Україна також наголошує, що право ЄС має застосовуватись і до "Північного потоку-2".

Відповідні зміни до газової директиви ЄС перебувають на розгляді інституцій ЄС і держав-членів. Окремі з них виступають проти таких змін, вважаючи, що з Росією треба домовлятися політично. Досвід України говорить, що такий шлях безперспективний. Єдиний шлях змусити РФ і "Газпром" поводитись передбачувано – змусити їх працювати за правилами ЄС.

Особливо небезпечна позиція, що зміни до газової директиви непотрібні, бо починається робота у тристоронньому форматі Україна-ЄС-РФ.

Читайте также
Россия – агрессор, но с коррупцией надо бороться: полный текст заявления саммита Украина-ЕС

Те, що така теза звучала, означає одне – що сценарій політичних домовленостей про розподіл потужностей між ГТС і "Північним потоком–2" під політичні гарантії є цілком реальним. А такий сценарій є вкрай неприйнятним для України.

Через це Київ вкрай обережно поставився до запрошення ЄК до участі у тристоронніх консультаціях. З одного боку, тристоронні консультації це спосіб почати роботу над питаннями, які нам все одно треба врегулювати. Бо ми і далі плануємо бути основним транспортером російського газу до ЄС. З іншого ж боку, потрібно було уникнути розмови на рівні: "вам такий обсяг газу, нам такий і все".

Відтак було проведено цілу низку підготовчих зустрічей з ЄК щодо вироблення підходу на переговорах і ця підготовка далася взнаки. Європейська Комісія повністю поділяє наш підхід, що домовленості з Росією не повинні перешкоджати ні внутрішнім реформам, ні інтеграції України до енергетичного ринку ЄС. Навпаки - тристоронні консультації мають посприяти вирішенню проблемних питань у реформі ринку газу.

З такою позицією українська делегація вирушила в Берлін.

Позицію Російської Федерації напередодні консультацій озвучив Путін під час прес-конференції в Гельсінкі. Він зазначив, що продовження транзиту є можливим у випадку врегулювання питання зі Стокгольмським арбітражем. Така позиція була озвучена і розширена під час консультацій у Берліні.

Пазл досить добре склався.

З конструктивного. РФ декларує свій інтерес до продовження транспортування газу до ЄС через Україну. Говорить про те, що обсяги постачань до ЄС будуть рости, а відтак інтерес до використання української ГТС істотний.

Пропозиція української сторони, повністю підтримана Європейською Комісією, про потребу використовувати європейське право як правову рамку для переговорів була сприйнята спокійно з боку РФ. Можна навіть сказати зі свідомим сприйняттям реальності. Що є головним досягненням на сьогодні.

З не дуже конструктивного – активне наполягання на тому, що для досягнення домовленостей на майбутнє потрібно врегулювати питання минулого. Мова йде про спори в Стокгольмському арбітражі, рішення за якими очевидно не влаштовують "Газпром". Тож РФ вимагає знайти якесь рішення цієї проблеми.

Це дивно – рішення арбітрів є врегулюванням проблеми, а не самою проблемою. Тому для України тут немає місця для маневру.

Європейська Комісія поділяє цю точку зору. Втім, нам все одно доведеться повертатися до цього питання у подальших розмовах.

Тож як виглядатиме робота далі. У вересні три сторони мають почати розмову з трьох питань:

1) визначення умов контракту, на основі права ЄС. Тут очікується, що розмова буде достатньо конструктивною, судячи з реакції делегації РФ як на тристоронніх консультаціях, так і у заявах для преси;

2) робота експертів над прогнозуванням попиту на російський газ в ЄС, що дасть можливість цивілізовано підійти до розмови про обсяги транспортування через українську ГТС. Тут звичайно існують ризики того, що сторони закладатимуть різні сценарії розвитку ринку послуг транспортування газу. Одні будуть виходити з припущення, що "Північний Потік–2" є вирішеним питанням, інші, що цей проект ніколи не реалізується.

3) розмова про врегулювання питань, пов’язаних зі спорами у Стокгольмському арбітражі. Ця тема є політичною, бо її озвучив Путін. Можливість прогресу у цьому напрямі – мінімальна, бо рішення ухвалені і "Газпром" має сплатити визначену арбітрами суму. Найгірше, якщо це питання стане причиною для затягування часу з боку РФ для того, щоб посилювати напруження і підштовхувати до якогось політичного рішення у малоприйнятному для України форматі.

Як підсумок – ми поки впевнено просуваємо проект інтеграції України до енергетичного ринку ЄС.

Варто зауважити, що навіть в найгіршому для України і ЄС сценарії, коли жодних довгострокових домовленостей з РФ не буде, інтеграція України до енергетичного ринку ЄС допоможе Україні і далі бути надійним постачальником російського газу.

Україна і Європейська Комісія говорять з РФ однією мовою щодо використання права ЄС, щодо інтеграції України до енергетичного ринку ЄС, що дуже добре як для наших двосторонніх відносин, так і для переговорів з РФ.

Тим не менш нас чекає дуже важка робота над усуненням політичних ризиків. Мова йде і про подальшу агітацію за поширення дії права ЄС на "Північний потік-2", і пришвидшення розгляду питання про остаточну інтеграцію України до ринку ЄС і про чутливі переговори з РФ, які, попри весь конструктив берлінських консультацій, будуть очікувано важкими.

Автор: Тарас Качка,

заступник виконавчого директора МФ "Відродження", 
у 2007-2011 роках – учасник переговорної команди України щодо Угоди про асоціацію

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.