Триумф и поражение антиукраинцев: как Рютте в четвертый раз выиграл выборы в Нидерландах

Четверг, 18 марта 2021, 15:40 — , для Европейской правды
Фото: Hollandse Hoogte/East News
Перемога на парламентських виборах відкриває для Марка Рютте шлях до четвертого поспіль прем'єрства.

Прем’єр Нідерландів Марк Рютте має всі шанси повторити політичний рекорд Ангели Меркель, вчетверте поспіль, і безперервно із 2010 року, ставши головою уряду. І хоча урядам Рютте за цей час двічі доводилося йти у відставку достроково, у тому числі цього року, він щоразу доводив свою здатність до перемоги.

Партія Рютте стала лідером на останніх парламентських виборах – за його правоцентристську Народну партію за свободу і демократію (VVD) віддали голоси понад 22% виборців, що є високим результатом для політично дуже фрагментованих Нідерландів.

Треба нагадати, що виборам передувала відставка уряду, викликана гучним скандалом зі звинуваченнями у дискримінації громадян іноземного походження при виплаті соціальної допомоги, і відповідальність за нього значною мірою несла партія прем'єра. Але попри очікування противників Рютте, це його не "вбило" – схоже, через те, що для виборців його партії ці звинувачення не мали аж настільки важливого значення.

А от серед інших членів коаліції пощастило не всім. 

Відповідальність за помилки під час пандемії виборці також поклали не на Рютте, а на одну з менших партій коаліції. І це до певної міри може стати проблемою – "тефлоновому прем’єру" тепер буде складніше знайти нових коаліційних партнерів.

А ще цікаво, що на цих виборах партії, які працювали проти нашої держави на референдумі 2016 року, показали різну динаміку. Дві з них суттєво втратили. Але одна, найбільш одіозна – наростила підтримку.

Вибори часів COVID

Нинішня виборча кампанія в Нідерландах з цілої низки причин заслуговує на те, щоб називатися особливою.

По-перше, попри те, що зазвичай у королівстві парламентарів обирають по середах, цього року голосування розтягнулося на три дні й тривало з 15 по 17 березня. Під виборчі дільниці цього року відвели дуже різноманітні приміщення, включаючи театри, церкви і навіть кладовища – все для того, аби за умов пандемії забезпечити соціальну дистанцію.

По-друге, вперше в нідерландській історії було дозволено голосувати поштою, хоч цей варіант і був доступний лише для виборців, старших за 70 років.

І нарешті, оскільки саме голосування і передвиборча кампанія відбувалися в умовах локдауну і комендантської години, вся агітація виявилася перенесеною на телебачення та в інтернет.

Проте навіть за таких умов нідерландці показали свою політичну відповідальність – явка склала понад 79%, що лише на 2% нижче за показник попередньої "доковідної" кампанії 2017 року.

Перемога лібералів, поразка популістів

Особливістю виборчої системи в Нідерландах є практична відсутність виборчого бар’єру – він становить лише 0,67%.

Наслідком цього є дуже суттєва строкатість нідерландського представницького органу. І нинішні вибори не стали винятком.

Понад те, вони претендують на історичний рекорд, адже за підсумками підрахунку понад 90% голосів, до парламенту пройшли представники 17 політичних партій.

Якими стали результати цих виборів?

По-перше, вибори підтвердили стабільну підтримку прем’єра Рютте та його партії. За "народників" Рютте проголосували близько 22% виборців. У порівнянні з результатами виборів 2017 року їхній результат навіть трохи зріс і партія Рютте, як і раніше, матиме найбільшу парламентську фракцію – за попередніми даними, кількість їхніх мандатів збільшилася з 33 до 35.

Читайте также
Экономия по этническому признаку: как выплата помощи на детей разрушила правительство Нидерландов

Ще одним переможцем цих виборів стала ліберальна партія D66, яка і зараз є партнером Рютте по коаліції.

Завдяки своїй лідерці – міністерці зовнішньої торгівлі Сігрід Кааг, партія вийшла на друге місце, здобувши майже 15% голосів. Якщо зараз партія має лише 19 депутатських мандатів, то тепер їхня кількість має зрости з 19 до 24.  

Ще одні колишні союзники Рютте з Партії праці (PvdA), попри скандал з "дитячими виплатами", у якому вони також фігурували, втримали свої позиції у порівнянні з виборами 2017 року, отримавши 5,7%.

Менше пощастило ще одному учаснику чинної коаліції – християнським демократам. Вони отримали лише 9,7%, втративши майже 3% підтримки, які здебільшого перейшли D66.

Ще цікавіше – те, хто лишився у явному програші.

Підтримку втратила більшість партій, які під час референдуму 2016 року агітували проти Угоди про асоціацію з Україною.

Частково цьому могло посприяти і те, що на вибори 2017 року вони йшли на хвилі медійної уваги, а тепер вже не мали змоги розігрувати "український козир".

Правопопулістська Партія свободи Герта Вілдерса у порівнянні з виборами 2017 року втратила 2% голосів та спустилася на третє місце. У новому парламенті вона отримає лише 17 мандатів замість 20.

Ще більше, 3%, втратили нідерландські соціалісти, які також у 2016 році агітували проти України. 

Втім, головний антиукраїнський агітатор на референдумі 2016 року - партія "Форум за демократію" Тьєррі Боде (партія де-факто й була створена до референдуму про долю УА), навпаки, суттєво збільшить свою присутність у парламенті. З підтримкою на рівні 5% вона отримає 8 мандатів - вчетверо більше, аніж є зараз. 

"Тефлоновий" прем’єр

Спостерігаючи за прем’єрською кар’єрою Марка Рютте, оглядачі доволі часто порівнюють її зі стилем іншої "довгограючої" очільниці уряду – німецької канцлерки Ангели Меркель.

На користь обом грає як майже непотоплюваний особистий рейтинг, так і особиста скромність. Як і Меркель, Рютте живе у звичайній міській квартирі, а звичка добиратися на роботу на велосипеді стала його фірмовою рисою.

Іншою ж ознакою, що поєднує як обох лідерів, так і партії, котрі вони представляють, є надзвичайна програмова адаптивність та гнучкість.

Починаючи з 2010 року, Рютте очолював три кабінети різної ідеологічної спрямованості.

До квітня 2012 року він працював в уряді меншості разом із християнськими демократами. При цьому в ключових голосуваннях кабінет підтримувала правопопулістська та євроскептична Партія свободи.

З листопада 2012 року Рютте головував вже в уряді "великої коаліції", створеному Народною партією разом з соціал-демократами з Партії праці. Натомість у жовтні 2017 року він став на чолі чотирипартійного ліберально-консервативного уряду Народної партії, партії "Демократи 66" (D66), Християнсько-демократичного заклику (CDA) та Християнського союзу (CU).

При цьому самому Рютте і його політичній силі дивним чином завжди вдавалося залишатися осторонь масштабних політичних скандалів. На відміну від його колег по коаліціях, яким щастило менше.

Наприклад, основний негатив від локдауну, комендантської години і низьких темпів вакцинації отримав не очільник уряду, а християнські демократи, яких представляє глава МОЗ Хуго де Йонг.

На рейтинги "народників" не вплинув навіть скандал стосовно виплат на утримання дітей, який сягає корінням у період урядування "великої коаліції" з Партією праці, скандал, який у січні призвів до відставки третього кабінету Рютте.

Що далі?

Вже сьогодні ввечері, за словами Марка Рютте, два переможці виборів – VVD та D66 – почнуть консультації стосовно укладення коаліційної угоди. Втім, за останніми підрахунками, на двох ці політсили збирають лише 59 зі 150 місць у Другій палаті.

Тож, вочевидь, їм доведеться або залучати до перемовин інші політичні сили, або ж створювати уряд меншості й "збирати" голоси під ключові законопроєкти.

Сам нідерландський прем’єр висловлював готовність до продовження діючої ліберально-консервативної коаліції з християнськими демократами та Християнським союзом. Втім, судячи з коментарів, котрі давали представники молодших коаліціянтів перед виборами, продовження чотирипартійного альянсу видається сумнівним.

Адже представники CDA невдоволені тим, що вони взяли на себе тягар політичної відповідальності за рішення стосовно протидії пандемії, в той час як прем’єру і лібералам з D66 вдалося лишитися немов осторонь.

Тож потенційні перемовини можуть затягнутися надовго.

Негативний досвід у нідерландській історії вже присутній, адже коаліційні переговори 2017 року тривали 225 днів.

Проте триваюча пандемія може до певної міри прискорити процес перемовин. Адже країна потребує дієздатного уряду в часи економічної кризи та зростаючого навантаження на системи охорони здоров’я та соціального захисту.

Найближчий час покаже, що оберуть політики Нідерландів – відповідальність чи політичну доцільність.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Університету Марїі Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща)

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua