"Полуреванш" в Черногории: куда ведет страну власть, ориентированная на Сербию и РФ

Пятница, 19 марта 2021, 08:30 — , для Европейской правды
Фото: Abaca/East News
Перші протести проти нової влади Чорногорії. Подгориця, 6 вересня 2020 року

Одна за одною країни регіону Західних Балкан протягом останніх років виходили із зони впливу РФ.

Втім, минулого року з’явилися підстави говорити про спробу реваншу.

Після парламентських виборів у Чорногорії коаліцію (нехай із більшістю лише в один голос) створили просербські й проросійські сили.

Для багатьох оглядачів ця зміна влади виглядала швидше позитивно – нова коаліція прийшла до влади в тому числі на обіцянках боротися з корупцією, з чим у попередньої влади були явні проблеми.

Втім, події, що розгортаються в країні, залишають усе менше місця для сподівань на реалізацію позитивних сценаріїв.

Між ЄС та "сербським миром"

За підсумками парламентських виборів, які відбулися в Чорногорії 30 серпня 2020 року, посаду прем’єр-міністра отримав лідер радикально просербського та проросійського блоку "За майбутнє Чорногорії" Здравко Кривокапич, відомий своєю майже фанатичною відданістю Сербській православній церкві, категоричним несприйняттям санкцій проти Росії та визнання незалежності Косова.

Читайте также
"Сербский мир" наносит ответный удар: как церковный закон расколол Черногорию

Від різкого розвороту в бік Белграда та Москви Подгорицю утримав тиск Заходу та наявність у правлячій коаліції представників проєвропейського центристського громадянського руху URA.

Без голосів "єврооптимістів" розвалиться більшість, без підтримки західних країн розвалиться економіка, тому до "реваншистських" геополітичних кроків нинішня влада Чорногорія не вдається.

Але всередині країни ситуація розвивається за іншим сценарієм – тут "м’яка сила" "сербського світу" є більш помітною, як і "рука Москви".

Першим "дзвіночком", який дав зрозуміти, що країна змінює свій курс після виборів, стала корекція закону про свободу віросповідання, завдяки чому на намірах попередньої влади зменшити вплив Сербської православної церкви був поставлений жирний хрест.

Проте за першим сигналом оперативно прозвучав і другий – ним стали спроби "поховання" справи про державний переворот.

Путч без покарання

 9 травня 2019 року Верховний суд у Подгориці ухвалив обвинувальний вирок щодо двох громадян РФ, яких пов’язують із російськими спецслужбами, кількох громадян Сербії, а також двох лідерів просербської та проросійської опозиції Чорногорії.

Судді дійшли висновку, що зловмисники створили злочинну організацію та діяли в міжнародному масштабі – на території Росії, Сербії та Чорногорії.

Їхньою метою було повалення конституційного ладу Чорногорії з метою запобігання вступу країни до НАТО.

Тоді лідери чорногорського "Демократичного фронту" Андрія Мандич і Мілан Кнежевич отримали по п'ять років ув’язнення – але вирок не набув чинності й вони перебували на волі. Колишнього керівника сербської жандармерії Братислава Дікіча засудили до восьми років – він відправився за ґрати в чорногорську в’язницю.

Ще три роки суд присудив сербській громадянці Бранці Міліч, яка сховалася від чорногорського правосуддя в посольстві Сербії в Подгориці. Російських громадян Едуарда Шишмакова (Широкова) та Владіміра Попова (Моїсеєва) було заочно засуджено до 15 та 12 років в'язниці.

Після зміни влади, на початку лютого вже цього, 2021 року, Апеляційний суд Чорногорії скасував вирок суду першої інстанції. Справу було направлено знов на розгляд Верховного суду – до повністю оновленої Судової палати. Після чого всі "путчисти" змогли розслабитися.

Дікіч вийшов з в’язниці, Міліч залишила територію сербського посольства. Чорногорські політики Мандич та Кнежевич продовжили активну участь у політичному житті Чорногорії, але, на відміну від 2019 року, їхня політична сила – "Демократичний фронт" – тепер входить до правлячої коаліції. Мілан Кнежевич взагалі наразі обіймає посаду голови парламентського комітету з безпеки та оборони.

Теоретично на "путчистів" ще чекає новий суд. Але є реальний шанс, що звинувачення проти заколотників взагалі може розвалитися.

Все заради боротьби з корупцією

Річ у тім, що правляча більшість ініціювала процес ліквідації Спеціальної прокуратури, яка вела справу про державний переворот, для чого планується ухвалити новий закон – Про прокуратуру для боротьби проти організованого криміналу та корупції – та внести зміни до вже діючих законів.

Якщо це вдасться, справу держперевороту почнуть перекидати з одного органу до іншого, що може закінчитися її розвалом.

Законопроєкти про прокуратуру мали розглядатися на парламентській сесії 18 лютого.

Але виникла додаткова проблема.

Ліквідація спецпрокуратури, яка переважно має опікуватися віп-корупцією, викликала категоричне несприйняття в Європейському Союзі.

Після контактів із Брюсселем більшість членів правлячої коаліції погодилися відкласти ухвалення законопроєктів. Прем'єр-міністр Здравко Кривокапич прямо заявив на зустрічі з парламентською більшістю, що ухвалення законів, які скасовують Спеціальну державну прокуратуру, означатиме, що Чорногорія "перейшла червону лінію" у переговорах з ЄС.

Але у відповідь "Демократичний фронт" повідомив, що депутати "ДФ" не підтримають жодного рішення в парламенті, поки не будуть включені до порядку денного зміни до законів про прокуратуру.

Показово, що заяву з цього приводу оголосив лідер "Демократичного фронту" Андрія Мандич, який є одним з основних фігурантів справи про державний переворот.

У своєму виступі він, треба зазначити, робив акцент на необхідності посилення боротьби з корупцією, ані словом не обмовившись про справу щодо держперевороту.

Про антикорупційні цілі змін законодавства про прокуратуру говорив і віцепрем'єр Дрітан Абазович, виступаючи 17 березня перед Комітетом закордонних справ Європейського парламенту.

Абазович переконував євродепутатів, що корупція – ключова проблема для чорногорських громадян, що існуюча велика поляризація в країні та суспільстві "тісно пов'язана з корупцією та організованою злочинністю".

За його словами, проблема полягає лише у тому, що старі кадри в Спеціальній прокуратурі заважають розпочати "справжню боротьбу" проти криміналу.

"З цими людьми, які керують прокуратурою, ми не можемо досягти результатів. У цьому проблема. Будь ласка, зрозумійте нас, ми хочемо дотримуватися порядку денного та правил. Ми не хочемо робити нічого проти волі Європейської комісії та стандартів Європейського Союзу", – заявив він.

Судячи з усього, в ЄС, де зміну влади в Чорногорії спочатку сприйняли позитивно – бо "старі корупціонери пішли", наразі бачать ситуацію під іншим кутом і починають турбуватися.

Тому чорногорському віцепрем’єру довелося переконувати європарламентарів, що нинішня влада крани не є проросійською.

"Існують побоювання, що ми – проросійський уряд, що люди підтримують нас проти ЄС, я хочу запевнити вас, що це неправда. Я не хочу сказати, що всі, хто нас підтримує, на 100 відсотків віддані майбутньому з ЄС та євроатлантичній держави, але уряд на 101 відсоток відданий цьому шляху", – сказав Абазович.

Атака на мову і літературу

Невідомо, чи повірили європарламентарі заявам чорногорського урядовця. Боротьба з корупцією дійсно є життєво важливою для Чорногорії, в тому числі і боротьба з корупціонерами зі "старої влади".

Але події, які розгортаються в цій країні останнім часом, змушують бачити скрізь наміри використати антикорупційні лозунги та заяви щодо прихильності євроінтеграції в якості "димової завіси" для прикриття рухів у зовсім іншому напрямку.

З останніх "тривожних дзвіночків" – конфлікт Факультету чорногорської мови та літератури з урядом через проблеми із фінансуванням та підпорядкуванням. Викладачі та студенти провели акцію протесту, яка ледве не завершилася сутичками.

Цікаво, що питання цього закладу в якості неофіційного представника влади публічно коментує (курує?) відомий просербський політик Драган Копривиця, який свого часу підтримував Слободана Мілошевича, спеціалізується на російській мові і відкривав у чорногорському Нікшичі російський культурний центр.

Інший "сигнал тривоги" якраз стосується саме Нікшича. 14 березня тут відбулися місцеві вибори, які виграла просербська коаліція. Переможці святкували з державними прапорами Сербії, лозунгами "Не здамо Косово" та четницькими привітаннями. Незалежні спостерігачі заявили, що близько 1000 виборців (а для Чорногорії це величезна цифра) виявилися громадянами Сербії, які офіційно числяться у списку виборців Сербії.

Жодну з цих ситуацій, як і протистояння навколо закону про свободу про віросповідання чи справу про державний переворот, ніяк не можна віднести до теми "корупція".

Натомість вони – про геополітичне суперництво великих держав, про російський вплив на Балканах, про побудову "сербського світу" – новітньої версії "Великої Сербії"...

Чи буде достатньо членства Чорногорії у НАТО та статусу кандидата на членство у ЄС, щоб уникнути повернення країни у ситуацію часів розвалу Югославії?

Швидше за все – так. Проте ризики "найгіршого сценарію" поступово зростають.  

Автор: Наталя Іщенко,

журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua