Джо Байден зіткнувся з першою повномасштабною кризою свого президентства.

Погано організована евакуація американців з Кабула призвела до першого падіння рейтингів чинного президента нижче 50%. А теракти та загибель 13 американських військових додатково знизили рейтинги до 47%.

Чи продовжиться це падіння? І чи зможуть опоненти Байдена, в першу чергу експрезидент Дональд Трамп, скористатися ситуацією?

Байден під ударом

Вихід американських військ з Афганістану був неминучий – рішення про це було ухвалено ще попереднім президентом Дональдом Трампом.

Тим більше, що й у Джо Байдена не було підстав залишати в Афганістані військовий контингент, коли більшість американців були проти цього.

Афганская проблема Байдена: что заставило США уйти и какие проблемы это для них создаст

"Європейська правда" вже аналізувала, що саме спонукало президента США Байдена до рішення про невідкладний вихід з цієї країни.

Проте подробиці виведення військ дали підстави для гострої критики президента США.

Певний волюнтаризм вашингтонської адміністрації, односторонність її дій, брак узгодженості з партнерами викликали неприємні емоції в багатьох країнах, що роками виступали американськими союзниками в Афганістані.

Більш того, подекуди вони спричинили хвилю публічних критичних виступів посадовців та політиків та обурення з боку громадськості.

Ця критика посилилася після 26 серпня, коли терористи здійснили масштабний вибух на вході до Кабульського аеропорту, що забрав життя більше ніж 170 цивільних та 13 військових США.

Як наслідок, тема Афганістану стала ключовою для президента США, посунувши інші на другий план.

Через Афганістан вкотре було перенесено зустріч президентів США та України – тепер на 1 вересня.

Куди більше не пощастило прем'єр-міністру Ізраїлю Нафталі Бенету – Байден відклав зустріч із ним, коли голова ізраїльського уряду вже був у Вашингтоні.

Втім, попри нинішні зусилля, події в Афганістані вже матимуть серйозні наслідки для США.

Ця криза впливає на відносини Вашингтона зі своїми державами-союзниками, а на додачу матиме внутрішньополітичне відлуння для американського президента.

Ображена Європа

"Випробовування Афганістаном" відбувається на виході зі складного періоду відносин між США та їхніми традиційними союзниками.

Чотири роки президентства Трампа поставили під сумнів трансатлантичне партнерство, його сутність, спільність інтересів та цілей.

Прихід у Білий дім Байдена згенерував хвилю сподівань на повернення до більш тісної співпраці та взаємодії. Власне, вся риторика нового президента була спрямована саме на це: "Америка повернулася", ми знову з вами, чуємо та розуміємо вас.

У відносинах з окремими ключовими союзниками нова адміністрація була готова навіть на непопулярні дії, на кшталт рішення щодо "Північного потоку-2".

Але і за часів Трампа, і зараз чути голоси тих, хто вважає, що справа тут була не лише у Трампі, що Америка насправді об’єктивно дистанціювалася від своїх союзників, стала більш егоїстичною у своїх діях, що у трансатлантичних відносинах збережуться розбіжності та непорозуміння.

Дії Байдена щодо Афганістану останніми тижнями певною мірою вписувались в улюблене трампівське гасло "Америка перш за все".

Європейці, і не лише вони, сьогодні міркують, що Америка буде діяти, як їй заманеться, незалежно від того, що кажуть чи чого хочуть вони.

Час покаже, чи ця ситуація з виходом з Афганістану є лише епізодом у цьому сенсі, чи ми справді спостерігаємо новий етап кризи довіри у відносинах між двома берегами Атлантики.

Все голосніше лунають голоси, зокрема, на підтримку необхідності набуття Європою так званої "стратегічної автономії", відходу від надмірної залежності від США у сфері безпеки.

З іншого боку, є сумніви щодо спроможності Європи йти у цьому напрямку. Багато хто вважає, що наразі американській присутності у світових справах та американському лідерству, зокрема у забезпеченні європейської безпеки, немає альтернативи.

Події останніх тижнів лише загострять цю дискусію.

Якщо тенденція до дистанціювання візьме гору, це надасть великі переваги опонентам колективного Заходу, перш за все Китаю та Росії.

Новий шанс для Трампа

Президент Байден зіткнувся з гострою критикою своїх дій і всередині США. Невдоволення помітне навіть від тих, хто зазвичай є дружнім до президента.

Деякі кажуть, що раділи перемозі Байдена саме тому, що очікували передбачуваної, продуманої політики, а зараз отримали неприємний сюрприз.

Переважно логіка президента щодо необхідності піти з Афганістану в принципі не викликає спротиву. Адже від "нескінченої" війни втомились як прості американці, так і представники політичного класу. До того ж перспективу виходу підтримували і попередні адміністрації, а Трамп, власне, запустив маховик цього процесу.

Критика сфокусована саме на виконанні виходу, ефективності обраного плану.

Чому план не врахував найгірші сценарії можливого розвитку ситуації? Чому оцінки ситуації, зокрема спроможності афганського уряду та збройних сил вистояти хоча б певний час, виявилися хибними?

Чому евакуація не почалася набагато раніше, ще до виходу військ, а власне стартувала лише коли "Талібан" вже поширив свій вплив у країні? Питань дуже багато.

Крім цього, дехто був неприємно вражений тоном президента у його останніх публічних виступах, в яких побачили елементи зарозумілості та нечутливості до долі мільйонів афганців.

Зрозуміло, що президента США мають в першу чергу турбувати інтереси Америки, життя та долі американців, зокрема військових. Але при цьому від цього президента очікували трохи більше емпатії, на тлі риторики про обов’язок Америки захищати демократію, права людини та знедолених у світі.

Нарешті, роздратування викликає вперте небажання Байдена визнати сам факт того, що були зроблені помилки.

Байден наполягає на тому, що інакше й бути не могло, що хаос неодмінно мав стати супутником виходу, але багатьом ця теза здається непереконливою. Президент каже, що несе особисту відповідальність за ситуацію, але продовжує наполягати на тому, що все відбувалося за планом.

Поки що зарано говорити, що ця криза спричинить довгострокове падіння рейтингу Байдена.

Так, він уже трохи пішов донизу, але це почалося ще до "афганської кризи". Але разом з викликом коронавірусу, який знов нагадує про себе, це становить подвійну проблему для президента.

Є ознаки того, що адміністрація не впоралася із роз'ясненням логіки своїх дій, невдало провела піар-роботу.

Переважна більшість демократів зараз зайняли кругову оборону, зберігаючи партійну дисципліну і утримуючись від критики президента. Але в кулуарах шириться нерозуміння того, як все це сталося.

Насправді один із головних викликів для Байдена полягає в тому, що він наполегливо створював собі та своїй команді репутацію справжніх професіоналів, які здатні все передбачити та прорахувати, усе тримають під контролем.

Але "афганська ситуація" завдала потужного удару по такому іміджу. Навіть багато хто з демократів все ж таки не утримався від критичних зауважень та наполягає на об’єктивному аналізі того, що саме пішло не так і хто у цьому винний.

Годі й казати, що опоненти Байдена не втрачають можливості використати момент та піддати його шаленій критиці.

Помірні республіканці, ближчі до політичного центру, роблять це більш виважено.

Але правий фланг, трампісти, з особливим ентузіазмом підключилися до цькування президента. Вже пролунали заклики до відставки Байдена, а відтак і колективних відставок, звільнень.

В перших рядах – сам попередній президент та його найбільш палкі прихильники, в тому числі ті, які ще нещодавно взагалі не визнавали легітимності обрання Байдена. Ситуація дає їм нову можливість для атак.

* * * * *

Наскільки небезпечним є поточний політичний момент для Байдена?

Афганський виклик вже став проблемою, якою треба займатися на найближчу перспективу. Зокрема, відволікаючи увагу та ресурси від вирішення інших важливих питань, що й надалі постають перед Білим домом.

Втім, малоймовірно, що Афганістан стане для Байдена тим, чим стала Корея для Трумена, В’єтнам для Джонсона чи захоплення заручників у посольстві США в Тегерані для Картера.

Республіканці спробують отримати максимум дивідендів з теми Афганістану, зокрема на виборах 2022 року і на президентських виборах 2024-го.

Проте навіть до виборів 2022 року залишається ще понад рік.

Будуть нові теми, кризи, загрози, які відсунуть Афганістан на задній план.

Як найчастіше буває (окрім означених вище винятків), пріоритет для виборців буде на внутрішніх сюжетах, тим більше на тлі пандемії, що триває, загрози нових локдаунів тощо.

Тому, швидше за все, для Байдена та його команди цей виклик буде суттєвим, але зовсім не екзистенційним. 

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень,
доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова