Почему Молдова не хочет в НАТО и как планирует одолеть Приднестровье

Понедельник, 1 мая 2023, 09:08 — , , Европейская правда

Коли Україна стикнулася з військовою агресією РФ та окупацією своєї території, це призвело до зростання підтримки нашого вступу до НАТО. У підсумку, рух до Альянсу перетворився на безальтернативну вимогу українського суспільства.

У Грузії, де від початку 90-х років є території під "гібридною окупацією" РФ, а з 2008 йдеться про неприховану окупацію – суспільство також тяготіє до НАТО.

А от у Молдові, де є придністровський регіон під фактичною російською окупацією – подібного ефекту не спостерігається. Про те, чому молдовани виявилися геть не схожими на українців у цьому питанні, "Європейська правда" поговорила з Артемом Филипенком, експертом Національного інституту стратегічних досліджень та фахівцем з питань Молдови - і ми радимо продивитися це коротке відео.

А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували також текстовий виклад основних тез дискусії Филипенка та Сидоренка.

Про те, чому Молдова, на відміну від України, не прагне до НАТО

Почнемо з того, що Молдова не тільки не хоче, але й не може стати членом НАТО.

По-перше, за конституцією Республіка Молдова є нейтральною країною.

І коли цю норму прописували у тексті конституції, то (на вимогу певних партій) передбачили особливі правила зміни нейтрального статусу.

Цей механізм, який поширюється лише на одну статтю, настільки складний, що вихід Молдови з нейтралітету є фактично неможливим. Він вимагає, що для відмови від нейтрального статусу має відбутися референдум, на якому за цю відмову має проголосувати більшість від списочної кількості виборців, а не більшість від тих, хто прийшов на дільниці.

Однак у Молдові через масову трудову міграцію багато виборців живуть поза межами країни. Ці люди у списках є, але на виборах їх нема. Через це явка виборців рідко піднімається вище 50%. В історії Молдови практично всі референдуми провалювалися через недостатню явку, хоча там достатньо явки в 33%, але навіть стільки виборців не приходило на дільницю.

Тож навіть якщо уявити, що на дільниці прийдуть 49% виборців (що украй складно) і 100% з них проголосують за НАТО (що взагалі неможливо), то й цього не вистачить для відмови від нейтралітету. Це – перше, технічне питання.

По-друге, у Молдові поки що немає суспільного запиту на вступ до НАТО.

Соціологічні опитування свідчать, що молдовани не розуміють необхідності НАТО і тому не мають бажання для вступу.

Чим НАТО "відлякує" молдован і як це можливо змінити

Тут є багато чинників. Є вплив російської пропаганди; є місцеві політики, які постійно переконують молдовських громадян у тому, що нейтралітет є гарантією безпеки.

І взагалі у Молдові є сильні проросійські настрої. Це, мабуть, єдина пострадянська країна, де протягом восьми років при владі перебувала Компартія (тобто не вихідці з неї, а саме Комуністична партія Республіки Молдова). Причому комуністи тоді прийшли до влади під гаслами входження в Євразійський союз та відродження Радянського Союзу.

Тобто виборці голосували за них, у тому числі ностальгуючи за радянським минулим.

І навіть коли комуністи пішли, там продовжили перемагати проросійські кандидати, як це було на президентських виборах 2018 року, коли президентом обрали Ігоря Додона.

Але зараз є певна позитивна тенденція. І це не тільки перемога прозахідної Маї Санду.

Минулої осені 29% виборців, готових прийти на референдум, проголосували б за НАТО – і це більше, ніж у попередні роки. Зараз я бачив одне з соціологічних опитувань, що навіть 35-36% громадян Молдови, можливо, підтримали б НАТО.

Ця зміна відбулася саме після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, тобто у Молдові з’являється усвідомлення загрози, але не таке сильне, як в Україні, де вже є чітке розуміння, що "парасолька НАТО" – це гарантія безпеки. 

Про те, що робить влада Молдови

Зараз влада нарешті перестала прикриватися гаслом, що нейтралітет нібито є гарантією безпеки Молдови.

Це десятиліттями повторювали молдованам, а тепер почали визнавати: "вибачте, насправді нейтралітет не гарантує вам безпеку".

І зовсім революційно прозвучали слова президентки Маї Санду про те, що Молдова може його переглянути.

Зважаючи на всі ці зміни, сценарій, за якого в осяжному майбутньому молдовани зрозуміють, що вони помилялися, і стануть прибічниками НАТО, не є фантастичним. Але треба усвідомлювати, що цей процес нешвидкий.

Фактично зараз Молдова у тій ситуації, яка була в Україні близько 10 років тому. Тоді достатньо високий відсоток українців виступав за європейську інтеграцію, але за вступ до НАТО були ті ж 35-36% людей, які бачили у цьому гарантію безпеки.

Утім, очевидно, що Росія та проросійські політики Молдови докладатимуть зусиль, щоб ця зміна у Молдові не відбулася. 

Але крім цього, дуже багато залежатиме від того, чи побудує влада Молдови якісну інформаційну, роз’яснювальну роботу щодо, орієнтовану на те, щоби суспільство позбулося міфів про НАТО. Бо поки що опозиційні лідери лякають людей війною, і кажуть: "через НАТО Санду вас втягне у російсько-українську війну, завтра вас будуть так само бомбити". І коли ця пропаганда накладається на певні економічні прорахунки уряду, то вона, на жаль, працює.

Про збройні сили Молдови

Армія у Молдові є – як певна умовність, як інститут суспільства вона існує. Для парадів, в принципі, цілком придатна.

Але якщо ми кажемо про реалії, то Молдова роками мала найменший відсоток ВВП, що витрачався на оборону, серед всіх європейських країн – це було щось на кшталт 0,38% ВВП. І якщо це накласти на низький рівень ВВП Молдови, то очевидно, що цього вистачає лише на зарплати.

Хоча молдовські військові брали участь в якихось навчаннях, боєздатної армії це не створювало.

Російська війна проти України змінила ставлення молдован до питань безпеки.

Цього року Молдова матиме оборонний бюджет, який майже на 70% вищий, ніж 2022 року. Хоча зважаючи на низький рівень попередніх років, це все одно дуже мало. Це 0,58% ВВП, тобто суттєво менше навіть одного відсотка – а в НАТО, нагадаю, є норматив у 2%.

Але тенденція позитивна.

Хто сильніший – армія Молдови чи Придністров’я

Коли йдеться про збройні сили у Придністров’ї, то треба оцінювати спільно і російський контингент, і так звану "армію Придністров'я", які фактично є резервом Збройних сил Росії. Вони проводять спільні навчання і, будемо відверті, Росія має можливість керувати цим військовим контингентом.

Якщо брати те озброєння, яке є у них "на папері", то "придністровська" сторона виглядає більш потужною.

Там навіть є зенітно-ракетний полк.

У них є чотири бригади, в той час як у Молдови – всього лише три.

Там є танковий батальйон – а у Молдови взагалі немає танків.

Є там РСЗВ "Град", натомість у Молдови є артилерія.

Тобто на вигляд військова потужність сторін співставна.

Але річ у тім, що це – армія на папері. А паперовий склад відрізняється від фактичного стану.

Наприклад, на папері у Придністров'я 18 танків, а насправді їх може бути шість, бо на навчаннях бачили тільки шість, а інші, можливо, не можуть навіть завестися, але можуть виступати як донори запчастин. 

А от що стосується рівня підготовки, то у Придністров’ї війська тренуються набагато частіше, ніж молдовська армія. Утім, вони більше готуються до війни з Україною і бачать більшу загрозу з боку Україні, ніж з боку Молдови. 

Про те, як Захід допомагає змінити армію Молдови

На фоні російської агресії низка держав вже оголосила про готовність допомогти Молдові.

Є заяви про підтримку з боку Румунії, найближчого сусіда, хоча у той час як президент Румунії наголошує, що готовий допомагати всіма засобами, а інші представники виступають більше за дипломатично-військову підтримку.

Утім, постачання техніки, переозброєння молдовської армії вже почалося. Німеччина передала в броньовані бойові машини "Piranha" швейцарського виробництва (це особливо цікаво: Швейцарія блокує реекспорт озброєння в Україну, але нейтральній Молдові дає дозвіл)

Також діє уряд Молдови.

Вони нарешті вирішили провести збори резервістів. Це дуже важливо, тому в Придністров’ї подібні заходи відбуваються регулярно. Це дає державі змогу можливість перевірити свій мобілізаційний ресурс та озброєння, плюс мати певну кількість підготовлених людей. 

І одночасно Молдова вирішила побудувати ще одну військову базу під Кишиневом – імовірно, для переведення туди контингенту з бази, яка розташована у місті, що неприпустимо.

Все це свідчить, що Молдова більш-менш серйозно налаштована на військове переозброєння.

Але лишається без відповіді питання, чи є в Молдові стратегічне бачення розвитку збройних сил, і чи не обмежиться все латанням дірок. 

Про те, як зникне придністровська проблема

Врегулювання Придністровського конфлікту, якому вже 30 років, відбувається просто зараз – на полі російсько-української війни. І від деталей того, як звершиться війна, наскільки сильно Росія буде вилучена з усіх міжнародних, політичних процесів – багато в чому залежить і сценарій розв’язання "Придністровського питання".

Всі сторони чудово розуміють: Придністров'я без російської допомоги, без дешевого російського газу, без військової підтримки та контингенту РФ, без політичної підтримки – не буде існувати.

Ніяке "незалежне Придністров'я" просто не є можливим.

Тому можна розраховувати, що по завершенню війни буде зовсім інша безпекова ситуація у Чорноморському регіоні.

Але ми також знаємо, що Молдова наполягає лише на політико-дипломатичному вирішенні цього питання і повністю виключає військовий сценарій. Але якщо прибрати Росію, то вирішити Придністровську проблему можливо і без військової компоненти, раз і назавжди реінтегрувавши Молдову у її міжнародно визнаних кордонах. 

Спілкувався Сергій Сидоренко,

відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.