Катастрофа, которую надо предотвратить: как Европа готовится к возможной остановке помощи США в войне

Среда, 4 октября 2023, 17:13 — , Европейская правда
Очільник МЗС Литви вважає за необхідне чесно визнавати, що вільнюський саміт НАТО не був "історичним", а закінчився невдало, адже необхідні рішення щодо України так і не були ухвалені. Фото "Європейської правди"

У перший тиждень жовтня у столиці Польщі розпочався Варшавський безпековий форум. Цей захід щорічно відбувається у ці дні, але цього року час його проведення був немов навмисно підібраний під міжнародні події.

Саме зараз дещо вляглися емоції в українсько-польській зерновій суперечці і з’явився шанс зрозуміти, що стояло за натяками і погрозами Польщі про припинення військово-логістичної підтримки України. Саме зараз у ще одній країні ЄС, Словаччині, перемогла партія, що йшла на вибори з відверто антиукраїнськими гаслами – а отже, настав час розібратися, чи не перетворився україноскепсис на тренд.

І, нарешті, необхідно готуватися до усіх сценаріїв у США на тлі того, що у Вашингтоні публічно обговорюють зменшення чи навіть зупинку допомоги Україні.

Усе це обговорювали у Варшаві за участю урядовців, військових та експертів. Підсумки дискусії можна коротко сформулювати так:

  • Польські погрози не були серйозними; шанси на те, що Жешув втратить роль логістичного хабу для постачання до ЗСУ, прямують до нуля.
  • Ключові держави ЄС готові й надалі допомагати Україні та нарощувати допомогу.
  • Із США все складно і зменшення (але не припинення!) американської допомоги у майбутньому – досі реальний сценарій. Біда в тому, що постачання з США неможливо замінити. Треба чесно це визнавати. Тому всі сили кинуті на те, щоб це відвернути.

І, нарешті, дещо несподіваний результат форуму.

Тут західні партнери чи не вперше публічно та масово заговорили про те, що українські експерти стверджували від початку: що результати саміту НАТО у Вільнюсі були поразкою України. Це тепер офіційно та відкрито визнає навіть Литва.

Розуміння та визнання цього є важливим, бо окреслює задачу: досягти запрошення України до НАТО, а далі й членства у блоці. А це є важливою складовою руху України до перемоги.

Польща повертається до підтримки України

Ключове враження від дискусій у Варшаві – це їхній шалений контраст із тим, що українські експерти та посадовці звикли чути у розмовах з польськими партнерами ще кілька тижнів тому.

На кожній панелі, у кожній дискусії за польської участі – і відкритій, і закритій – лунали заяви про те, що Польща – ключовий безпековий партнер України. Наголосу цим ідеям додало те, що цього року "державою-партнером" форуму стала Велика Британія, проукраїнськість якої не підлягає сумніву. І британці, включно з головним гостем, молодшим міністром оборони Джеймсом Гіппі, не втрачали можливості подякувати полякам за їхню роль.

Та й представники польського уряду наголошували на цьому ж.

Втома від війни? Втома від України? Ні, цьому треба запобігти і у Польщі, і будь-де в Європі, не знижуючи при цьому рівень військової допомоги, запевнив глава Бюро національної безпеки (БНБ) Польщі Яцек Севера.

"Втома з’являється тоді, коли ми перетинаємо червону лінію і суспільство вже не може терпіти ту ціну, яку доводиться нести. А Європі треба дивитися на це саме з такої логіки. Треба враховувати, яка вартість виробництва зброї, логістики, які є ризики для Жешува як центру логістичної операції з підтримки України та як зробити, щоб під час допомоги Україні ми не перетинали червону лінію", – пояснив керівник БНБ Польщі.

Словом, на форумі у Варшаві всі побачили Польщу, яка абсолютно, безумовно підтримує Україну.

Хоча ще кілька тижнів тому ситуація видавалася іншою!

Як відомо, причиною є зернова суперечка, що загострилася у серпні-вересні, призвела до односторонніх санкцій Варшави, позову України до СОТ тощо. Дійшло навіть до того, що польські посадовці у розмовах не під запис прямо говорили українським експертам та політикам: зробіть, щоб Україна переглянула політику щодо Польщі, бо в іншому разі Польща може переглянути свою роль у допомозі Україні. "Ви вважаєте, що роль Польщі як логістичного хабу для транзиту зброї в Україні є гарантованою – а це дарма", – це практично дослівне цитування.

Утім, тоді ці погрози та натяки так і не перейшли до публічних заяв.

А єдина заява прем’єра Моравецького, що пов’язала зерно і безпекову допомогу, викликала таку реакцію в Берліні, Брюсселі, Вашингтоні та в самій Польщі, що це заспокоїло навіть "яструбів". Варшава взялася гасити пожежу, всіляко запевняючи, що її не так зрозуміли і що вона навіть подумує відновити постачання зброї в Україну.

І зараз схоже, що у збереженні безпекової допомоги Польщі справді можна бути впевненими.

Якщо описувати ситуацію спрощено, то можна сказати, що зерновий конфлікт не зник, але переважно він не виходить за межі торговельних питань.

США – немає плану Б; Європа – твердо з Україною

Інша і, безумовно, ключова проблема – це процеси, що відбуваються у США. І тут, на відміну від "польського треку", Варшава принесла небагато добрих новин.

І хоча чинні американські конгресмени до Варшави не доїхали – в останній момент усі скасували відрядження через повалення спікера Палати представників Конгресу США, – проблема була більше ніж очевидною.

А учасникам конференції лишалося констатувати: американська військова допомога Україні безальтернативна. "Європа фізично не здатна перекрити військову допомогу, яку надають США", – пояснив Андрій Загороднюк, колишній міністр оборони України (дивіться інтерв’ю з ним на полях Варшавського безпекового форуму).

Із цією оцінкою погоджувалися й інші спікери.

Але чи великий ризик, що американська допомога справді обвалиться?

Попри складну політичну ситуацію у США, катастрофічний сценарій далеко не гарантований.

Навіть у разі обрання Дональда Трампа на президентських виборах 2024 року.

"США – не монархія, і президент не всесильний. Зрештою, Конгрес і надалі гратиме роль", – нагадав один з учасників форуму, колишній безпековий радник президента Трампа генерал Герберт Макмастер.

Через це навіть якщо зменшення американської допомоги буде, вона все одно не впаде до нуля. Однак навіть часткове падіння буде дуже болючим, а тому для України збереження американської підтримки під час війни є безальтернативним сценарієм, над яким працюватимуть друзі нашої держави і всередині США, і у європейських державах.

Хоча, навіть публічно виключаючи "план Б", у Європі до нього готуються. Нарощування спроможностей ВПК стало безумовно темою номер один Варшавського форуму, як і зростання військових бюджетів. Причому навіть у державах, що десятиліттями мали імідж україноскептиків, це тепер не викликає питань.

"У нас зараз передвиборча кампанія, але продовження підтримки України чи збільшення бюджету оборони до 2% ВВП взагалі не є темами кампанії, бо обидві позиції зараз дуже широко підтримуються у суспільства", – пояснила Кайса Оллонгрен, очільниця Міноборони Нідерландів.

Зрештою, чим більше зростатиме внесок Європи в оборону України – тим більший шанс на збереження також американської підтримки.

А з креативних думок про те, що робити у разі, якщо в Штатах події підуть за негативним сценарієм, варто відзначити ідею шведського експрем’єра Карла Більдта. Навіть не маючи можливостей постачати зброю у тих обсягах, які Київ отримує від США, Євросоюз може допомогти Україні витримати перехідний період за допомогою грошових вливань. "Ключова задача – щоб Україна зберегла стабільність, а для цього вона має отримувати достатньо фінансової допомоги. Якщо це буде, то Україна зможе опиратися навіть за гіршого сценарію Трампа-2", – вважає Більдт.

 

Шлях до НАТО

Ще один результат форуму, який не варто недооцінювати – це те, що у Варшаві, схоже, проявився момент у західній експертній (та й політичній також) думці про те, що означав для України Вільнюський саміт Альянсу.

Тоді українські та західні оцінки розійшлися.

У той час у Києві переважно визнавали провал українських сподівань та не приховували незадоволення тим, що лідери США та Німеччини наполягли на тому, що Україна не повинна отримувати чіткої перспективи запрошення до Альянсу. Тоді у рішенні НАТО з’явилася формула, яка дозволяє скільки завгодно затягувати навіть перші, формальні кроки до вступу України в Альянс (детальніше читайте у статті з Вільнюса "Чому саміт НАТО став провалом та що варто робити Україні").

Натомість західні посадовці та експерти робили вигляд, що ситуація протилежна, що рішення є перемогою України тощо. Хоч це й не так.

Між тим на Варшавському форумі тональність більшості доповідачів наблизилася до української. Про це заговорили навіть німецькі фахівці.

"У Вільнюсі ми побачили, що в НАТО немає згоди на членство України. Ще дорогою до саміту було зрозуміло, що США та Німеччина справді не палають бажанням, тож цей провал не став несподіванкою – але це все одно було розчаруванням", – пояснила Клаудія Майор з Німецького інституту міжнародних і безпекових справ.

Звісно, і зараз не всі готові визнавати, що у Вільнюсі Україна насправді отримала відмову в очікуваній швидкій інтеграції до НАТО; але було відчутно, що баланс змінюється.

Показовим став діалог консервативного дипломата, глави Мюнхенської безпекової конференції Крістофа Гойсгена з очільником МЗС Литви Габріелюсом Ландсбергісом. Німецький дипломат попросив литовського міністра як господаря "історичного" вільнюського саміту НАТО розповісти про позитивні наслідки, а у відповідь почув категоричне заперечення цього.

"Чи ми раді результатам саміту? Відповім так, що ми раді тому, як на саміті спрацювала логістика. В цьому сенсі все було дуже добре. Але щодо ухвалення геополітичних рішень… цього так і не сталося", – відповів Ландсбергіс, не приховуючи засудження того, що деякі члени Альянсу не знайшли сміливості для запрошення України.

Він також розкритикував те, що деякі країни (і тут насправді знову йдеться про США та Німеччину) досі бояться говорити про перемогу України: "Коли ми кажемо, що будемо допомагати Україні, скільки потрібно – ми все одно маємо визначити, про що йдеться. Достатньо сказати, що йдеться про те, що ми будемо допомагати до перемоги – і все стає ясно".

Підтримка обох заяв Ландсбергіса у залі засвідчила – ці думки зараз стають мейнстримовими.

І головне, що лишається незрозумілим – це те, як реально змінити позицію США щодо них до наступного саміту НАТО, який відбудеться у липні 2024 року у Вашингтоні. Цих ідей у Варшаві почути не вдалося.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",

з Варшави

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.