Сербія йде на другі дострокові парламентські вибори. Вони відбудуться 17 грудня – відповідне рішення вже оголосив президент країни Александар Вучич.

Одночасно у сербській столиці та низці муніципалітетів пройдуть місцеві вибори.

Попри те, що в нинішньому парламенті Вучич може спиратися на коаліцію зі своєї Сербської прогресивної партії (СПП) та союзників із Соціалістичної партії, піти на дострокові вибори його змусила активізація опозиції.

Вже пів року у країні проходять масштабні опозиційні протести під гаслом "Сербія проти насильства".

А разом із тим вибори дають сербській владі привід відкласти переговори із Заходом про компроміс із Косовом та санкції проти Росії.

Втім, нові вибори можуть виявитися вкрай непростими для Вучича.

Зокрема, існує велика ймовірність того, що провладна коаліція втратить Белград, де дедалі потужнішими стають позиції прозахідної опозиції.

Щоб не допустити цього, Вучич пішов на крок, якого досі старанно уникав – на місцеві вибори СПП піде разом із Сербською радикальною партією (СРП), чиїм лідером є воєнний злочинець Воїслав Шешель.

Другі поспіль дострокові

"Ми живемо у складні для всього світу часи, в часи глобальних викликів, воєн і конфліктів, в часи, коли нам усім необхідно бути єдиними в боротьбі за збереження життєво важливих національних і державних інтересів, в часи, коли ми зіткнемося з численними тисками через відносини з Косово і Метохією та інші регіональні та світові проблеми", – саме так Александар Вучич у своєму зверненні пояснив необхідність проведення нових виборів.

При цьому попередні парламентські вибори у Сербії пройшли лише півтора року тому – у квітні 2022 року. За результатами цих виборів партія Вучича СПП втратила парламентську більшість, а тому була вимушена створити коаліцію зі своїми традиційними союзниками – соціалістами.

Попри це, після тих виборів пів року не вдавалося призначити повноцінний уряд – це вдалося зробити лише наприкінці минулого року.

Втім, така затримка має своє пояснення – на відміну від повноцінного, технічний уряд не має права приймати рішення про накладання санкцій, а також вести переговори про компроміс із частково визнаною державою Косово (яку в Сербії досі вважають частиною своєї країни).

Тож завдяки затяжній коаліціаді сербська влада отримала чималу паузу, дозволивши собі й надалі не вводити санкції проти РФ, а також не йти на поступки перед Косовом.

Бажання повторити цей трюк є однією з причин нових дострокових виборів – Вучич досі вірить, що Захід стомиться від війни в Україні та піде на мирні переговори. А значить, є можливість тягнути час і не вводити санкції, щоб не псувати відносини із Кремлем.

Завдяки достроковим виборам у сербській владі з’явилася можливість відкласти неприємні питання до середини наступного року.

Втім, це не єдина причина рішення про дострокові вибори.

Цим кроком Вучич реагує на активізацію опозиції.

Протести у Сербії стартували у травні цього року після кількох випадків масової стрілянини у країні. В опозиції вважають, що причиною цих трагічних випадків є атмосфера ненависті, яку культивують провідні телеканали, контрольовані державою.

Ці мітинги тривають і досі – і це негативно впливає на рейтинги сербської влади. А в такій ситуації ідея провести дострокові вибори, не чекаючи подальшого погіршення рейтингів, виглядає цілком слушною.

Показовий момент: попри заяви Вучича, дострокові вибори зовсім не є ключовою вимогою протестувальників. Вони розуміють, що за умови збереження тотального контролю влади за телеканалами перемога Вучичу буде майже гарантована.

Тому опозиція вимагала спочатку замінити керівництво телеканалів, а лише потім оголошувати нові вибори. Втім, Вучич вирішив діяти навпаки, тим самим тактично перегравши опозицію.

Вимушений союз із радикалами

Вже зараз можна з високою ймовірністю говорити, що за результатами нових виборів партія Вучича навряд чи зможе посилити свою присутність у парламенті. І майже напевно не поверне собі більшість.

Втім, на перший погляд, владі Вучича мало що загрожує, адже він завжди може розраховувати на продовження альянсу із соціалістами.

Звичайно, такий союз має певні недоліки – Соціалістична партія має репутацію ще більш проросійської, аніж СПП. А відповідно, це ускладнює потенційний компроміс із Заходом.

Втім, цього разу сербська опозиція має найбільші за останнє десятиріччя шанси на перемогу.

Партії, що брали участь в акціях "Сербія проти насильства", вже оголосили про похід на вибори єдиною колоною. До цієї заяви вже приєдналися Партія свободи і справедливості, Народний рух Сербії, "Фронт зелених лівих", "Серце", "Екологічне повстання", Демократична партія, Рух вільних громадян та партія "Разом".

Така синергія здатна посилити позиції прозахідної опозиції. Особливо якщо по рейтингах сербської влади вдарить скандал навколо можливого визнання Косова.

За даними сербського видання N1, Сербія та Косово за посередництва ЄС близькі до укладання компромісної угоди, в рамках якої Вучич погодився з проєктом і дорожньою картою реалізації Охридської угоди (тобто – на набуття Косовом членства у міжнародних організаціях), вимагаючи лише відкласти підписання на період після виборів.

І це не єдиний скандал, здатний суттєво погіршити рейтинги Вучича та його партії.

Вже зараз можна говорити, що сербська влада має високі шанси втратити контроль над столицею, де опозиційні настрої дуже поширені. Наразі рейтинг СПП у Белграді ледь перевищує 30%, а соціалістів – коливається близько 7%.

Щоб не допустити перемоги опозиції у столиці, Вучич був вимушений піти на крок, якого він досі старанно уникав. Вже відомо, що на вибори у Белграді та низці інших муніципалітетів СПП піде разом із Сербською радикальною партією Воїслава Шешеля.

Тут треба нагадати, що Вучич був однопартійцем Шешеля і навіть був віцепрезидентом заснованої ним партії. Втім, розуміючи, що партія, пов'язана із засудженим у Гаазі воєнним злочинцем, має занадто токсичний імідж і завжди буде негативно сприйматися на Заході, Вучич покинув цю політсилу і заснував СПП.

"Природа настільки очистилася, що Вучич та Шешель знову разом",

іронізують серби.

Попри те, що на парламентські вибори СРП та СПП йдуть окремо, альянс на місцевих виборах вказує на невпевненість Вучича у перемозі та ризики, що проросійські та антизахідні радикали (набагато радикальніші за соціалістів) почнуть впливати і на центральну владу.

Це той сценарій, якого Вучич старанно уникав, адже він покладе край його політиці балансування між Заходом та Росією.

* * * * *

Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Александар Вучич проводить політику, сутність якої дуже проста – тягнути час, не посварившись остаточно ані з ЄС та США, ані з Росією.

Вучич залюбки зустрічається з Володимиром Зеленським, пише про конструктивний характер відносин з Україною – все заради того, щоб послабити тиск Заходу, який вимагає приєднання до санкцій.

А одночасно сербський президент обіцяє Путіну не допустити приєднання до санкцій, позиціонуючи свою країну як відданого друга РФ.

Проте чим далі, тим важче Сербії реалізовувати цей курс.

На Заході зростає критика та заклики до введення санкцій проти Сербії. Вони особливо посилилися після провалу спроби близьких до Вучича політиків організувати "озброєні протести" на півночі Косова.

А всередині країни посилилася прозахідна опозиція, яка прагне реального, а не бутафорського курсу на членство в ЄС.

Саме тому вибори 17 грудня можуть покласти край такому балансуванню.

Щоправда, невідомо, на чию користь: прозахідного чи проросійського курсу.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"