Стратегия в обход Кабмина. Будут ли последствия от изменения правил главного антикор-документа страны

У Раді зареєстрували проєкт закону "Про засади антикорупційної політики України на 2026–2030 роки", але зробили це без попереднього погодження документа урядом, як це було з попередніми циклами антикорупційної політики. 

Пояснюємо, чому так сталося і до чого тут міжнародні зобовʼязання України. 

2 квітня Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) передало на розгляд Кабміну проєкт доопрацьованої Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки. Цей документ розроблявся Агентством разом із залученням експертів та представників громадськості два роки, а його прийняття є міжнародним зобовʼязанням України. 

Оскільки дотепер уряд не опрацював документ, 13 травня голова антикорупційного комітету ВРУ зареєструвала законопроєкт зі стратегією у редакції, яку передала до уряду НАЗК, не чекаючи на її кінцеве погодження (або й коригування) урядовцями. 

Примітно, що дії на випередження уряду дозволили зберегти амбітність документа, адже у Кабміні готувалися виключити зі стратегії (або послабити) окремі важливі елементи. 

То що ж саме планував, але не встиг змінити уряд? Чому довелося йти за новою процедурою? Про що взагалі нова стратегія? І що з нею робити далі? 

Розберемося у цій статті.

Що сталося та як діяти уряду

На початку квітня 2026 року НАЗК закінчило погодження проєкту Антикорупційної стратегії з уповноваженими органами й передало її на розгляд уряду. Цю стратегію Агентство розробляло за участю робочих груп експертів, які проводили секторальні дослідження – вони й лягли в основу документа. Всі відповідні матеріали, драфт фінального документа та таблицю врахованих чи неврахованих коментарів громадськості НАЗК опублікувало на своєму сайті. 

Хоча Закон "Про запобігання корупції" і не встановлює обовʼязок Кабміну опрацювати антикорстратегію і зареєструвати її у парламенті як урядовий законопроєкт, але такою є практика, що вже склалася в Україні, і саме такі очікування були у залучених гравців – і в урядовців, і в іноземних партнерів, і в експертів. І справді, раніше ухвалення антикорупційних стратегічних документів завжди проходило через урядову законодавчу ініціативу. 

До ж того закон встановлює, що наступним кроком після затвердження антикорстратегії є ухвалення Державної антикорупційної програми на її виконання (ДАП). Ці кроки вже доведеться роботи уряду – тож було б логічно, щоб він був причетний до формування й першого документа.

Втім, через те, що понад місяць стратегія лежала в уряді без ухвалення і з’явилася загроза зриву термінів (та навіть фінансових втрат України, про це нижче) – голова антикорупційного комітету Верховної Ради Анастасія Радіна 13 травня 2026 року вирішила піти проти традиції та сама зареєструвала законопроєкт "Про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки". 

Причому це не "проєкт від Радіної". Його зміст узгоджений, хоч і не має візи уряду.

Редакція зареєстрованого законопроєкту відповідає тій, яку НАЗК надіслало на розгляд уряду у квітні, після погодження із зацікавленими сторонами. 

Логіка такого поспіху з боку очільниці антикоркомітету цілком обґрунтована. Ухвалення антикорстратегії є міжнародним зобов'язанням України. Зокрема, воно передбачене планом Ukraine Facility (а це – ініціатива ЄС, де кожна проведена Україною реформа або ухвалене рішення відкриває доступ до конкретної фінансової допомоги), Дорожньою картою у сфері верховенства права та так званим "планом Качки-Кос" з 10 пунктів, де зібрані найважливіші реформи у сферах верховенства права та антикорупції. 

Дедлайн для ухвалення стратегії та антикорупційної програми на її виконання за планом Ukraine Facility – кінець червня 2026 року, і з огляду на парламентську процедуру часу вже обмаль.

Але реєстрація законопроєкту Анастасією Радіною не означає, що уряду тепер можна забути про цей документ – рівно навпаки.

Кабінету міністрів, якщо він має свою позицію щодо цього документа, все ж варто розглянути редакцію антикорстратегії від НАЗК якомога швидше – і повідомити парламент про свою позицію. Тоді комітет з питань антикорупційної політики зможе врахувати зауваження урядовців і, у разі згоди з ними, внести "урядові" зміни до вже зареєстрованого проєкту закону.

Так, регламент Верховної Ради дозволяє субʼєктам законодавчої ініціативи, серед яких, зокрема, уряд, подавати поправки й пропозиції до законопроєктів під час підготовки до другого читання (статті 89 та 116 Закону "Про Регламент Верховної Ради України").

Якщо уряд проігнорує цю можливість, то сам позбавить себе права голосу щодо змісту стратегії – і опиниться в ситуації, коли доведеться розробляти ДАП на основі документа, який фіналізували без нього.

Про що нова стратегія

Нинішня стратегія буде для України третьою. 

Перша – охоплювала 2014–2017 роки й передусім була орієнтована на створення нових антикорупційних інституцій. Після закінчення її терміну Україна п'ять років існувала без антикорстратегії, а нову прийняли зі значними затримками аж у червні 2022 року і, скоріше, зробили це не з власного бажання, а для виконання вимог ЄС: цей крок Київ мав зробити, щоб отримати статус країни-кандидатки. Але ця стратегія, що покривала 2022–2025 роки, мала переважно декларативні цілі. І найголовніше: вона зовсім не враховувала проблеми, повʼязані з повномасштабним вторгненням РФ, адже її розробляли ще до 2022 року. 

Новий документ – принципово інакший.

Стратегія на 2026–2030 роки значно деталізованіша і покриває більше сфер за попередню, що відповідає викликам часу. Зокрема, вперше у такому документі з'явився окремий розділ про відновлення.

Структурно, документ, який НАЗК відправило уряду на початку квітня, складається з трьох розділів. Перший охоплює загальну систему запобігання і протидії корупції. Другий – запобігання корупції у пріоритетних сферах. Третій, доданий уже після громадських обговорень, регулює процедурні аспекти виконання, моніторингу та оцінки стратегії і ДАП.

НАЗК підійшло до підготовки нової стратегії більш інклюзивно, ніж у попередньому циклі. До написання окремих підрозділів залучали зовнішні експертні групи, які проводили тематичні дослідження, по кожному підрозділу відбулися публічні обговорення, а їхні записи, презентації та таблиці врахування коментарів були оприлюднені. Це хороша практика, яка підвищує прозорість і якість документа.

На кількох рівнях до процесу розробки стратегії долучалася й Transparency International Ukraine. Наші експерти з DOZORRO безпосередньо працювали над розділом про публічні закупівлі, а ще ми брали участь у публічних обговореннях інших підрозділів і надавали НАЗК письмові коментарі до них. 

Стратегія охоплює більшість ключових проблем у відповідних сферах і демонструє суттєвий прогрес у пропрацьованості стратегічних результатів порівняно з попереднім циклом.

Зокрема, між першим публічним драфтом і текстом, надісланим уряду, у документі з'явилося кілька важливих доповнень. Одна з ключових змін стосується показника, який тепер передбачає перегляд строків досудового розслідування та скасування автоматичного закриття кримінальних проваджень через їхній сплив. Це питання TI Ukraine відносила до найгостріших практичних проблем.

Серед інших здобутків: "стратегічна пауза" між циклами антикорупційної політики, механізм заохочення виконавців ДАП і право НАЗК вносити приписи органам влади. Підрозділ про захист викривачів підготовлений якісніше та передбачає приведення законодавства до Директиви ЄС 2019/1937, уніфікацію поняття "викривач", модернізацію Єдиного порталу повідомлень. 

В антикорупційному сегменті кримінальної юстиції (взаємодія НАБУ, САП і ВАКС) документ відповідає технічним рекомендаціям Єврокомісії – зокрема, щодо автономного прослуховування для НАБУ, розширення повноважень керівника САП, процедур призначення генерального прокурора.

Водночас у документа є й недоліки.

Окремі з них ми сподіваємося побачити виправленими у ході парламентського розгляду. 

Зокрема, потребує подальшого вирішення питання ефективності механізму перевірки е-декларацій та протидії легалізації доходів – теми, актуальність яких підтверджують і рекомендації Єврокомісії.

При цьому наразі вже відомо, що деякі важливі аспекти стратегії, як-от конкурс на посаду генпрокурора, урядовці планували виключити з документа – але через затримку з боку уряду до парламенту пішла на розгляд найамбітніша версія документа. 

Надалі важливо не послабити стратегію у парламенті, а ще більше її посилити.

Що далі?

Наразі вкрай важливо, щоб уряд оперативно опрацював проєкт Антикорупційної стратегії, наданий НАЗК, а парламент оперативно розглянув зауваження урядовців та громадськості і після доопрацювання якнайшвидше проголосував за новий Закон "Про засади антикорупційної політики на 2026–2030 роки".

Адже це насамперед міжнародне зобов'язання, невиконання якого безпосередньо впливає на євроінтеграційний процес.

Відомо, що загальний темп голосування парламентом законопроєктів зараз суттєво знизився, але Україна не може дозволити собі знову опинитися у ситуації, коли держава залишиться без актуального циклу антикорупційної політики на кілька років. 

Тим більше, що цю ситуацію ми вже мали.

Тоді, у 2022 році, стратегію все одно довелося затвердити для відповідності критеріям ЄС. А включивши цей документ у "план Качки-Кос", Єврокомісія ще раз нагадала, що для Євросоюзу цей документ має значення.

До того ж досвід попереднього циклу показав: запізніле прийняття Антикорупційної стратегії та ДАП призвело до втрати актуальності частини їхнього змісту, що прямо позначилося на ефективності антикорупційної політики. Тому цього разу уряду і парламенту варто докласти усіх зусиль, щоб не затягнути з прийняттям стратегічних документів ще більше, ніж це вже сталося. 

Авторка: Наталія Січевлюк, 

юридична радниця Transparency International Ukraine,

для "Європейської правди"